Євангеліє від Івана 10
Ісус любив розповідати історії. Людям теж подобалося їх слухати, бо з цих історій вони дізнавалися, хто є Бог і що Він робить. «Уявіть собі, – казав якось Ісус, – що ви – пастухи, які дбають про своїх овець».
Один пастир мав сто овець і доглядав за кожною з них. Щодня він виводив своїх овець пастися на зелену траву і напував їх. Пастир настільки добре знав кожну зі своїх овечок, що міг чітко сказати, чи почуваються вони добре, чи хтось із них не захворів.
Вівці теж знали свого пастиря. Вони знали, що все буде гаразд, коли вони будуть у його полі зору. Щовечора, коли вони поверталися додому, пастир турботливо перераховував усіх своїх овець. Тоді замикав їх за огорожею, щоб уночі на них не напали дикі звірі.
У ті часи в Ізраїлі кожен знав про овець і працю пастирів. Тому слова Ісуса мали велике значення для людей, які слухали цю історію. Ісус сказав тоді: «Я – наче цей добрий пастир, і Я покладу Своє життя за Моїх овець. Я знаю Своїх овець, і Мої вівці знають Мене».
<< Дочка Яіра