Євангеліє від Матвія 13:1-23
Одного разу Ісус розповів дуже цікаву історію про селянина, який вирощував збіжжя. Цей чоловік вийшов на свої поля з великою торбою насіння. Він кидав його праворуч і ліворуч, засіваючи все поле.
Саме так колись в Ізраїлі сіяли збіжжя. Й ось одна із зернин впала на стежку, по якій щодня ходять люди і тварини. Земля була тверда, тож зернина не могла зануритися в ґрунт і пустити коріння. Невдовзі прилетіли птахи і її з’їли.
Інша зернина впала на землю з камінням, де був дуже тонкий шар ґрунту. Щойно припекло сонце, зернина почала рости. Однак вона швидко висохла на пекучому сонці, бо її коріння не могло добре розростися в тонкому шарі ґрунту. Тож незабаром ця зернина теж пропала.
Ще інша зернина впала на землю, де ріс бур’ян і терни. Вона почала рости. Але бур’ян і терни були дуже товстими і росли швидше, ніж паросток зернини. Вони забирали сонячні проміння і воду, тож паросток протримався лише декілька днів і пропав.
Добрий ґрунт >>