Нове і старе

Петро присів відпочити. Та його стиснуті щелепи, якими нервово рухав, вказували на те, що він напружено думав про щось, чого не міг до кінця зрозуміти.

– Ісусе, спочатку Ти говорив про нове царство, яке має прийти. Ми обговорювали це між собою, коли поверталися, але ніхто точно не знає, що нам слід робити.

– Я намагався вам це пояснити вже багато разів, але, виглядає, це важко зрозуміти: скажу так, ми повинні голосити всьому світові про те, що Бог прийшов на землю, аби відновити договір про дружбу з усіма людьми, які хочуть жити в мирі.

– Власне в цьому і є проблема: щоб жити в мирі у новому царстві, ми повинні звільнитися від ярма римлян, вигнати їх з нашої землі; отже, треба готуватися до бою. Але Ти ніколи не говориш про ці речі.

Ісус подивився на нього зі співчутливою посмішкою.

– Петре, чи ти справді віриш, що Я тут для того, аби воювати з римлянами?

– Можливо, з огляду на чуда, які чиниш, Ти маєш на умі щось, чого ми не знаємо. Якщо це так, будь ласка, відкрий, як нам поводитися. У всякому разі, найперше, я думаю, що прийшов час, аби готувати народ до протистояння труднощам, які передбачає народження нового царства.

– І що це за труднощі, на вашу думку, мали б бути?

Петро подивився на Ісуса: він вагався, чи продовжувати. Однак, продовжив.

– Господи, Ти знаєш, що царство, аби набрало сили, потребує доброго керівника і добру організацію. Далі необхідні хороші закони, які би чітко вказували на права та обов’язки громадян. Потім треба відрадити тих, хто думає про помсту чи безлад, щоб запанувала гармонія…

– Петре, про ці речі думають люди, які мають владу управляти народами і націями. Я покликав вас нести людям нове послання, щось, що змушуватиме вас почуватися вільними, але також свідомими і переконаними в тому, що робите.

Петро слухав, але не був упевнений, що розумів.

– Ти говориш про щось нове: хіба можливо змінити щось або оновити без боротьби? А потім, як можна залучити до цього цілий народ, якщо Ти їм не даєш сильної мотивації, щось, що перевертає минуле, аби створити нові життєві умови?

– Кожного разу, коли Я говорив про мир і любов як про благотворний бальзам для людських страждань, люди завжди Мене слухали і жодного разу ніхто не попросив створити армію для боротьби проти когось. Я хочу підбадьорити цей народ, прив’язаний до традицій і минулого життя, але в дусі закону і послуху Божій волі.

Петро був спантеличений.

– Якщо Ти не зміниш закони та традиції, як тоді уможливиш радикальні зміни, що пропонуєш? Люди, які, здається, зараз ідуть за Тобою, не зрозуміють цього і продовжуватимуть жити так, як жили завжди.

– Для цього Мені потрібна ваша допомога, щоб ви продовжували вірити і свідчити вашим життям те, чого Я вас навчив.

Ви, наприклад, досі вважали за правильне не пробачати злочин, якщо спочатку не було відновлено справедливість. Але тільки той, хто є праведним, може чинити справедливість. Хто з вас може сказати, що він ніколи не помилявся? Тільки Бог знає, що таке справжня справедливість, і Він нікому не відмовляє у розумінні. Таким чином, ви також повинні приймати і допомагати тим, хто помиляється, не вимагаючи відплати за вчинену помилку.

Вас також навчили постити і каятися у ваших гріхах. Я ж вам кажу, що ви мусите святкувати, коли зможете зрозуміти, де ви помилилися, бо прощення народжується зі згоди і з миру з самим собою.

Вам було сказано нести ваші дари до храму, щоб бути вдячними і приємними Богові. Я ж вам кажу, що Бог радіє, коли вам вдається викликати посмішку у дитини, втішити знесиленого дорослого або укріпити на дусі, навіть простим жестом любови, слабкість старшої людини.

Ви звикли робити багато речей, які накладає на вас традиція; але якщо ви не можете прийняти грішника, що кається, або ближнього, який просить про розуміння, навіщо потрібні всі ці обряди?

Петро був вражений словами, що говорив йому Ісус. Він уже не думав про битву, однак не міг зрозуміти, як йому залишити свій старий світ, щоб прийняти цей новий спосіб мислення, який, усе ж, йому здавався таким правильним і чудовим.

– Господи, ми залишили наше життя і наші доми, щоб іти за Тобою. Але як ми зможемо бути Твоїми учнями, не порушивши приписи, які передала нам наша традиція і дотримуватися яких нас зобов’язує закон?

– Коли вас охопить сумнів, не бійтеся: те, що добре, навіть якщо воно нове і відмінне, буде завжди приносити нове процвітання, і ніколи не зможе піти проти істинного духу закону.

– Якщо ми скажемо людям думати і вірити навіть більше, ніж те, у що ми завжди вірили, нас звинуватять у заколоті. І якщо ми виступимо проти наших батьків і наших традицій, народ не піде за нами.

– Я не кажу вам навчати непокори, а щоб ви вміли визначати добро і вміли втілити його в життя. Це ви повинні надати сенсу тому, у що вірите, і не покладатися тільки на те, що вам завжди говорили, аби мати спокійну совість.

До Петра поверталися сили: він починав розуміти. Але йому все-таки чогось не вистачало, аби знати, що він має робити.

– Я тут думав, чи є спосіб якось простіше пристосувати наше життя, яким ми завжди жили, додавши певний принцип чи правило, що зберігав би як традицію, так і Твоє нове вчення.

– Петре, не можна пришивати частину нової тканини до залатаного і порваного одягу; також не можна помістити молоде вино в старі бурдюки; так само не можна направити нові речі за допомогою старих та зношених речей.

– Що ж нам тоді робити з нашим минулим життям?».

– Ви не повинні боятися покинути те, що більше не відповідає вашому духу. Якщо необхідно, ви маєте боротися, щоб захистити свої принципи, не очікуючи, однак, що інші прийматимуть вас, перш ніж зрозуміють. Ви повинні довіряти тому, що просвітлює ваше життя і збагачує радістю. І ви повинні допомагати людям робити те ж саме.

Петро пильніше подивився на Ісуса. В Його очах він відчув силу праведної людини, яка вірить у свої принципи, і спокій того, хто сповнює мету свого життя.

Після цієї яскравої миті взаєморозуміння, Петро нарешті знав, що сказати іншим учням.

– Це буде, отже, духом нового царства: закон уже не написаний на скрижалях, що триватимуть у часі, а закон, що віддасть належне власним принципам і добру, яке кожна людина має в собі, як образ Божий.

Попередній запис

Родичі і справжня влада Ісуса

– Хто це стукає в такий пізній час? – запитав Петро. Іван пішов відчинити двері і повернувся з відповіддю. – ... Читати далі

Наступний запис

Ісус у домі Марії і Марфи

Христос у Марфи і Марії, Генріх Семірадський Це був спекотний день, один з тих, коли в ... Читати далі