Чи варто витрачати життя на боротьбу з ворогами?

Восьмим у перерахуванні плодів Святого Духа (Гал. 5:22) названа лагідність. Словник грецької мови передає відповідне слово як «лагідність, м’якість, ласкавість, стриманість, спокій». Лагідність, як і упокорювання, «ні на кого не гнівається і ні кого не гнівить».

Господь каже в Нагорній проповіді, що лагідні наслідують землю – і це цитата з псалму: «Не гнівайся і не розпалюйся, не спокушайся чинити зло. Бо всі, хто чинить зло, будуть знищені, а ті, що надіються на Господа, успадкують землю. Ще трохи, і не стане грішника, поглянеш на місце його і не знайдеш його. А люди лагідні успадкують землю і будуть втішатися великим спокоєм» (Пс. 36:8-11).

Що ж таке лагідність? Це чеснота, протилежна до люті і гніву. Таке визначення може здатися дивним, адже чеснота – це наявність, а не відсутність.

Гнів і лють створюють ілюзію активності, дієвості, жвавості – а в їх відсутності люди часто бачать якусь пасивність.

Але в реальності – це так і з іншими пристрастями – той, хто саме гнівається – пасивний, він є пасивною, а не діючою особою. Щось або хтось дратує, або, як іноді кажуть відвертіше, «бісить» його, і він біситься. Його поведінка продиктована зовнішніми подразниками. Його можна смикнути за мотузка – і отримати передбачуваний результат. Його поведінка знаходиться під контролем зовнішніх стосовно нього людей і сил.

Це легко помітити – буває, що люди повні люті і обурення, вони вигукують гнівні гасла і лайки на адресу своїх ворогів, і помітно, що все їх життя поневолене, зайняте цими ворогами.

Вони не можуть зайнятися чимось корисним або подумати про щось добре. Щойно вони починають говорити, вони говорять про них – проклятих, підступних, підлих ворогів. Навіть коли вони мовчать, їх гнівні, напружені, похмурі обличчя видають їх думки – вони всі про те саме, про ворогів. Іноді в метро або на вокзалі можна бачити людину, зазвичай літню, неохайно одягнену, що вигукує невиразні звинувачення на адресу якихось негідників, – перехожі шарахаються, потім біжать далі у своїх справах. Це хвороба, її намагаються лікувати – але краще лікувати на ранніх стадіях, поки лють і гнів не з’їли душу абсолютно.

І от лагідність – це внутрішня сила, яка дає людині діяти виходячи з її внутрішніх цілей і переконань, а не з наявних подразників. Лагідний поводиться м’яко, стримано, ласкаво, в ситуації, яка в людини позбавленої цієї чесноти, викликала б лють і гнів. Саме вона є свідченням справжньої віри. Як сказано в Посланні Якова: «Хто мудрий і розумний між вами? Доведи це на ділі добрим поводженням з мудрою лагідністю» (Як. 3:13).

Апостол Павло наставляє проявляти лагідність відносно супротивників віри: «Раб же Господній не повинен сваритися, а бути до всіх привітним, повчальним, незлобливим, з лагідністю наставляти противників, чи не дасть їм Бог покаяння до пізнання істини, щоб вони звільнилися від тенет диявола, який упіймав їх живими у свою волю» (2Тим. 2:24-26). Він також наставляє, щоб християни «нікого не лихословили, були не сварливі, а тихі і виявляли всяку лагідність до всіх людей» (Тит. 3:2).

Лють, гнів і лихослів’я в нашому житті є чимось настільки само собою зрозумілим, що це біблійне веління вимагає дуже глибокого перегляду наших поведінкових стереотипів і навіть наших уявлень про правильне і неправильне.

Ми звикли, що лихословити поганих людей добре і правильно; що гнів і, хоч би, вербальна агресія – гідна і правильна реакція на чужі хиби і гріхи. Це зрозуміло – так працює групова солідарність, доведи, що ти наш, поскреготавши зубами на наших ворогів.

Але слово Боже вимагає іншого – нікого не лихословити, бути лагідними до всіх. Як слідувати йому? Передусім, потрібно просто прийняти рішення упокорюватися. Слово Боже вимагає того, до чого я за природою зовсім не схильний, до чого не схильні і люди навколо мене – але я вибираю упокорюватися слову Божому. Потрібна рішучість робити те, що від мене хоче Бог, а не ті чи інші люди.

Далі нам знадобиться виробити правильну реакцію на чужий гріх або хибу – раз гнів є реакцією неправильною. Апостол Павло каже про те, як ми повинні бачити грішників: «Бо і ми були колись нерозумними, непокірними, обманутими, рабами похотей і різних розкошів, жили в злобі та в заздрощах, були огидними, ненавиділи один одного. Коли ж з’явилися благодать і людинолюбство Спасителя нашого‚ Бога, Він спас нас не за діла праведности, які б ми вчинили, а з Своєї милости, через купіль відродження і оновлення Святим Духом, Якого щедро вилив на нас через Ісуса Христа Спасителя нашого, щоб, виправдавшись Його благодаттю, ми за упованням стали спадкоємцями вічного життя» (Тит. 3:3-7).

Ми до нашого навернення були нічим не кращі; тільки нічим не заслужена милість Божа позбавила нас від цього жалюгідного стану. Грішник, на якого я схильний гніватися, – це я, тільки молодший. Бог шукає врятувати його, як і мене.

Як каже Преподобний Симеон Новий Богослов: «Істинно лагідний не може перенести тільки переступ Божих заповідей у жодній людині. Але при цьому він плаче про тих, хто переступає ці заповіді і грішить, і так щиро, начебто сам грішив».

Гнів підкреслює свою повну чужість іншій людині – цей гад, негідник, може навіть, не людина зовсім, належить якійсь зовсім іншій породі, він не має зі мною нічого спільного. Лагідність бачить ситуацію інакше – ми обоє належимо до одного і того ж людського роду, який пав в Адамі і був спокут у Христі, ми обоє бідні грішники, схильні нестримно шукати власної погибелі, тоді як Господь шукає спасіння нас обох. Я маю бачити його гріхи «начебто я сам грішив». Як я маю бачити свої гріхи? Чи маю я примирятися з ними, схвалювати їх? У жодному разі! Я маю шкодувати через них і намагатися виправити їх наслідки. Така ж реакція лагідної людини на гріхи інших – шкодування через ці гріхи, жах про загибель, що загрожує людям, бажання врятувати їх від такої долі.

Врешті-решт, ми точно знаємо, що ті, хто коїть зло знищаться, а лагідні наслідують землю. Безглуздо гніватися на приречених; про них можна тільки глибоко шкодувати і лагідно перестерігати їх залишити їх згубні шляхи, уважно стежачи за тим, щоб і самим на ці шляхи не зійти.

Попередній запис

Чим віра відрізняється від ідеології?

Сьомим серед плодів Духа в Посланні до Галатів (Гал. 5:22) названа віра. Що таке віра? Ми всі потребуємо відповідей на ... Читати далі

Наступний запис

Про стриманість

Завершує перерахування плодів Святого Духа в Посланні до Галатів (Гал. 5:23) стриманість. Відповідне грецьке слово означає самоконтроль, здатність утримувати свої ... Читати далі