– Ідіть за Мною, і зроблю вас ловцями людей.
І вони зараз же, покинувши сіті, пішли за Ним. (Мф. 4:19,20).
Що змусило братів покинути стабільне, можливо одноманітне і сіре, проте звичне для них життя, і піти за малознайомим Учителем? А що примушує людей робити це сьогодні?
Відповідь на ці запитання ми дізнаємося трохи згодом у тому самому Євангелії від Матфея: «І коли Ісус скінчив слова ці, народ дивувався вченню Його, бо Він учив їх, як Той, Хто має владу, а не як книжники і фарисеї» (Мф. 7:28,29). Люди відчували неймовірну силу в Христових словах, як би сьогодні сказали, харизму в усій Його особистості.
«Харизма – наділення особистості властивостями, що викликають високу повагу до неї та безумовну віру в її можливості; висока обдарованість, особлива привабливість», – таке визначення дає енциклопедія цьому поняттю і воно як найкраще підходить для опису особи Ісуса.
Проте варто поглянути на першооснову слова «Харизма», грецьке «χάρισμα», яке перекладається українською як «милість, божественний дар, благодать», щоб у повній мірі зрозуміти секрети успіху Христової проповіді. Саме Божа милість, благодать змушує людей навіть майже через 2000 років наслідувати Божі принципи життя, що викладені, наприклад, у Нагорній проповіді, які зі світського погляду є просто безглуздими. Адже яка людина в здоровому глузді та при пам’яті підставить другу щоку після того, як її вже вдарили по одній щоці? Проте люди все рівно намагаються слідувати ним.
Питається: чому? Бо вони нам нагадують про те, що ми створені за Божим образом і подобою, і слідування цим принципам робить нас Божими дітьми: «А тим, які прийняли Його, що вірують в ім’я Його, дав силу дітьми Божими бути» (Ін. 1:12). Це приходить тоді, коли ми починаємо вірити, довіряти Божому слову, як свого часу повірили Ісусу Його перші учні: Петро і Андрій, Яків Зеведеєв та Іоанн. Як повірили Ісусу, Його слову, безліч людей протягом всього часу існування Християнства.
Ісус і сам є втіленим Словом, Яке «повне благодаті й істини; і ми бачили славу Його, славу, як Єдинородного від Отця» (Ін. 1:14), – проте, щоб побачити цю славу, відчути благодать, преобразитися істиною, у них спочатку треба повірити, а потім довіритися.
Редакція сайту
Щоб завантажити цей запис у форматі doc натисніть на посилання:
Секрет Христової проповіді
Ваш коментар: