Матвія 23:34-39 – Суд Ісуса над Єрусалимом
«І ось тому посилаю до вас Я пророків, і мудрих, і книжників; частину їх ви повбиваєте та розіпнете, а частину їх ви бичуватимете в синагогах своїх, і будете гнати з міста до міста. Щоб спала на вас уся праведна кров, що пролита була на землі, від крови Авеля праведного, аж до крови Захарія, Варахіїного сина, що ви замордували його між храмом і жертівником! Поправді кажу вам: Оце все спаде на рід цей! Єрусалиме, Єрусалиме, що вбиваєш пророків та каменуєш посланих до тебе! Скільки разів Я хотів зібрати діти твої, як та квочка збирає під крила курчаток своїх, та ви не захотіли! Ось ваш дім залишається порожній для вас! Говорю бо Я вам: Відтепер ви Мене не побачите, аж поки не скажете: Благословенний, Хто йде у Господнє Ім’я!»
Для багатьох міських жителів сільське життя може здатися ідилією. Дитячі спогади про короткі візити до родичів-фермерів поєднуються в уяві з мирними картинами, які видні з вікна машини чи потягу. Здається, що саме це може служити протиотрутою від скаженого темпу життя в бетонних джунглях.
Але будь-який фермер скаже вам, що їх повсякденне життя зовсім не таке, як ми уявляємо: воно наповнене важкою працею, безліччю небезпек. Зокрема, нерідкі пожежі, під час яких, як було помічено, кури збирали своїх пташенят під крилами. Так вони рятували курчат – іноді ціною власного життя: коли вогонь вщухав, курчат знаходили живими, а кури гинули.
Тепер спробуйте уявити Ісуса у вигляді курки, а жителів Єрусалиму – у вигляді курчат. Що ж Ісус хоче сказати цим яскравим порівнянням?
Щоб відповісти на це запитання, потрібно згадати попередній уривок – похмурий і страхітливий (23:24-33). Він нагадує тексти про прийдешні покарання злих винарів (21:33-46) і негідних учасників весільного бенкету (22:11-14). Ісус нагадує тут і про гріховність усього людського роду, коріння якого – у першому вбивстві Каїном свого брата Авеля (Бут. 4:1-16). Яким чином провина прабатьків може лежати на плечах сучасників Ісуса і що Він пропонує робити?
Ключ до відповіді – у розумінні того, що Ізраїль був покликаний представляти перед Богом весь світ. Згідно з біблійним богослов’ям, Бог обіцяв Мойсеєві на горі Сінай, що Ізраїль стане обраним, святим народом (Вих. 19:5-6) – «світлом» для всього світу (Іс. 42:6, 49:6). Але світ залишився бунтівним і порочним, уся пітьма світу згущувалася над Ізраїлем, і тоді його місія перейшла до однієї людини – Отрока Божого (Іс. 42:1), який понесе покарання за провину і гріх кожної людини (Іс. 52:13–53:12).
Євангелісти, роздумуючи над пророцтвом Ісаї, розуміли, що саме Ісус переймає на Себе долю Ізраїлю. (Багато християн ніколи не замислюються про це, йдучи від істинно біблійного погляду на життя.) Людство кинуло виклик своєму Творцеві, поклоняючись ідолам, руйнуючи усе навколо, і Ізраїль брав участь у цьому, граючи з вогнем. І коли цей вогонь вийшов з-під контролю, Ісус, подібно до курки, хотів укрити всіх курчат Своїми крилами і перейняти на Себе всю руйнівну силу вогню.
Але люди відмовилися. І тепер грізний вогонь бушуватиме до тих пір, поки не поглине покоління людей, які відкинули спасіння, запропоноване Еммануїлом. Це не означає, що Христова смерть вже врятувала всіх людей від жахливих наслідків їх власних рішень (хоча так думали багато представників ранньої церкви). Ісус хотів врятувати Ізраїль від наслідків його відмови прийняти спасіння від Нього.
За словами Ісуса, уся тяжкість Божого суду ляже на Єрусалим і на його Храм. «Дім твій спорожнів» – такі слова ми зустрічаємо вже на сторінках Старого Заповіту. Живий Бог, Який обіцяв перебувати в Єрусалимському Храмі, попереджає Своїх людей, що через їх гріхи Він покине Храм, який стане беззахисним проти ворогів. Саме це передбачає Ісус у цьому уривку, а в наступному розділі Він пояснить сенс Своїх слів.
А остання фраза Ісуса дає зрозуміти, що Його месіанські благословення стосуються не всього Ізраїлю, а тільки тих людей, які зустрінуть Христа з вірою. І зараз багато євреїв вітають один одного словами: «Благословенний, хто йде у Господнє Ім’я!». Єдиний спосіб отримати спасіння запропоноване Христом, – глибоке розуміння тих слів жителів Єрусалиму, якими вони зустрічали Ісуса (21:9).
Слова цього вітання тепер звучатимуть в усіх інших розділах Євангелія від Матвія. Чи дійсно ми, читачі, вітаємо істинного Христа, Який прийшов викрити зло і перейняти на Себе його тягар на знак великої і безмежної любові? Набагато частіше ми вважаємо за краще вітати тільки того Ісуса, Який відповідає нашим очікуванням і планам.
Матвія 24:1-14 – Початок терпінь породільних
«І вийшов Ісус і від храму пішов. І підійшли Його учні, щоб Йому показати будинки храмові. Він же промовив у відповідь їм: Чи бачите ви все оце? Поправді кажу вам: Не залишиться тут навіть камінь на камені, який не зруйнується!… Коли ж Він сидів на Оливній горі, підійшли Його учні до Нього самотньо й спитали: Скажи нам, коли станеться це? І яка буде ознака приходу Твого й кінця віку?
Ісус же промовив у відповідь їм: Стережіться, щоб вас хто не звів! Бо багато хто прийде в Ім’я Моє, кажучи: Я Христос. І зведуть багатьох. Ви ж про війни почуєте, і про воєнні чутки, глядіть, не лякайтесь, бо статись належить тому. Але це не кінець ще. Бо повстане народ на народ, і царство на царство, і голод, мор та землетруси настануть місцями. А все це початок терпінь породільних. На муки тоді видаватимуть вас, і вбиватимуть вас, і вас будуть ненавидіти всі народи за Ймення Моє. І багато-хто в той час спокусяться, і видавати один одного будуть, і один одного будуть ненавидіти. Постане багато фальшивих пророків, і зведуть багатьох. І через розріст беззаконства любов багатьох охолоне. А хто витерпить аж до кінця, той буде спасений! І проповідана буде ця Євангелія Царства по цілому світові, на свідоцтво народам усім. І тоді прийде кінець!»
Лікар спокійно пояснив, що перші місяці вагітності – найскладніші, коли жінки можуть погано себе почувати, особливо вранці. Цей небезпечний час мине, і потім усе буде гаразд: почнеться період кардинальних змін, коли нове життя, що зародилося всередині жінки, дасть про себе знати. Їй треба буде дотримуватися дієти, уникати сильних навантажень і терпляче чекати, готуючись до пологів.
При описі майбутнього Царства Божого часто використовується символ вагітності, оскільки цей час наповнений великими надіями, тривогами і серйозними небезпеками. Біблійні письменники охоче згадують вагітність як ілюстрацію наміру Господнього дати життя новому світу. У цьому розділі Євангелія від Матвія, так само як і в паралельних розділах (Мр. 13) і (Лк. 21), ця біблійна тема звучить найвиразніше. «Це початок терпінь породільних», – каже Ісус.
Людина може говорити про Боже майбутнє тільки образно, бо його точний опис неможливий, – та ми б його і не винесли. Ісус, маючи на увазі Свою власну долю, використовує безліч образів: народження дитини, весілля царського сина, дерево, на якому з’являються нові листочки. Він прийшов в Єрусалим, знаючи, що заклик ізраїльтян до покаяння посилить ворожість первосвящеників і прискорить Його смерть, але Бог воскресить Його з мертвих.
Інша тема цього уривка – доля єрусалимського Храму. Під час Свого пастирства Ісус не раз натякав на те, що не Храм, а Він сам є осереддям Божого зцілення і відродження. Тепер Христос каже прямо, що Храм підлягає суду і в Нього є право ухвалити йому вирок. Храм вважався однією з найпрекрасніших споруд у світі, але коли апостоли показують їх Ісусові, Він попереджає їх: усе це рухне. Учні повірили Ісусу, але для них залишалося загадкою, як і коли це станеться. Коли ж весь світ побачить, що Ісус істинний Божий Месія?
Якби ви були підданими Риму, які живуть далеко від столиці, ви мріяли б про той день, коли римський кесар відвідає вашу провінцію. Більша частина населення Римської імперії знала грецьку мову, якою візит, «поява» царя позначається словом «парусія» (тобто «пришестя»). Це ж слово часто використовувалося, коли йшлося про якесь диво, що свідчить про втручання божества. Слово «парусія» використовують і учні (у 3-му вірші), коли вони запитують Ісуса про терміни «кінця віку» і пришестя Месії. Відповідь Ісуса на ці запитання – в інтерпретації Матвія – вимагає уважного читання і тверезого роздуму.
Апостоли хотіли бачити Ісуса царем, але Він нагадує їм, що це буде пов’язане з руйнуванням Храму, загибеллю нинішнього віку і муками народження нового світу. Так, каже Ісус, мають відбутися породільні муки – війни, революції, землетруси, голод. Настануть жахливі часи, і на долю Христових послідовників припадуть жорстокі випробування, яких багато хто не витримає і відречеться від Нього.
З’являться лжемесії, що закликають до заколотів і революцій, але вірні Христові учні не повинні дозволити їм обманювати себе. Вони повинні терпляче чекати, коли закінчиться перехід від нинішнього віку до того часу, коли Блага звістка про Царство Боже пошириться не лише в Ізраїлі (10:5-6, 15:24), але і у всьому світі.
Усе це в першу чергу має відношення до періоду між пастирством Христа і руйнуванням Храму в 70 р. Р. Х., – але і до кожного наступного покоління Ісусових послідовників. Можливо, нам теж доведеться пережити скрутні часи і витримати все до кінця, продовжуючи вірити в прийдешню парусію Христа перед усім світом. І ми теж покликані жити під час мук народження нового віку і вірити в те, що ці муки закінчаться Божою перемогою.
