«Не любіть світу, ні того, що в світі: хто любить світ, у тому немає любові Отчої. Бо все, що в світі: похіть плотська, похіть очима i гордість житейська, не від Отця, а від світу цього» (1Ін. 2:15,16). На думку апостола-євангеліста Іонна Богослова саме ці три складові: пожадання плоті, очей та гординя, перешкоджають людині пізнати Бога, вступити в довірливі стосунки з Ним, в основі яких лежить любов: «Бачите, яку любов дав нам Отець, щоб нам називатися і бути дітьми Божими» (Ін. 3:1).
Про це покликання стати дитиною Божою Іоанн згадує на початку свого безсмертного Євангелія: «А тим, які прийняли Його, що вірують в ім’я Його, дав силу дітьми Божими бути» (Ін. 1:12). Проте слідування за Христом має свою ціну, про яку Спаситель постійно нагадує: «Якщо хто хоче йти за Мною, нехай зречеться себе, і візьме хрест свій, та йде за Мною» (Мф. 16:24). Що таке хрест сучасники Христові добре знали: римляни піддавали цій страшній страті тих, хто насмілився кинути виклик могутності на той час непереможного Риму.
І продовження Христового попередження не давало жодного шансу для алегоричного, образного розуміння Його слів: «Бо хто хоче душу (тобто життя) свою зберегти, той погубить її, а хто погубить душу (знову ж таки, життя) свою заради Мене, той збереже її» (Мф. 16:25). Христос, на відміну від більшості людей, відразу попереджає, які ціну доведеться заплатити кожному, хто надумає піти за Ним, зробити Його дороговказом у житті. Але якщо справи відбуваються подібним чином, тоді навіщо слідувати за Христом?
Щоб знайти відповідь на це запитання, слід повернутися до початку нашої розмови: про любов до світу. «Чи не знаєте, що дружба зі світом є ворожнеча проти Бога? Бо хто хоче бути другом світові, той стає ворогом Богові» (Як. 4:4). Так що одночасно не вийде, як не намагайся, любити світ і Бога. Проте варто зауважити, що не любити світ – це зовсім не означає зненавидіти його і тікати від нього. Зовсім ні, Біблія цьому не вчить: «Бо інакше ви мусили б вийти із світу цього» (1Кор. 5:10). Не любити світ – означає визнавати, що він ненадійний, недосконалий, і весь перебуває, «лежить у злі» (1Ін. 5:19). А якщо світ недосконалий, то не варто покладати на нього надії, а слід шукати більш надійної основи – Господа Бога.
«Про горнє помишляйте, а не про земне» (Кол. 3:2), – радить нам апостол Павло, нагадуючи нам у Посланні до Филип’ян, що земля, видимий світ є лише тимчасовим місцем нашого перебування: «А наше життя – на небесах, звідкіля ми чекаємо i Спасителя, Господа нашого Ісуса Христа» (Флп. 3:20). Того самого Ісуса Христа, Який обіцяв завжди перебувати разом з нами, аж до кінця часів (див. Мф. 28:20).
Проте для того, щоб ці слова, ця обіцянка відкрилася для нас усією ясністю, стала для нас істиною, тобто доведеним фактом, який більше не потребує доказів, варто не покладати надії на цей світ, відсунути його принади на другий план, і поставити на перше місце Господа Бога. І тоді ми пересвідчимося в наступних біблійних словах: «I світ минає, i похіть його, а той, хто виконує волю Божу, перебуває повік» (1Ін. 2:17).
Редакція сайту
Щоб завантажити цей запис у форматі doc натисніть на посилання:
Бог і світ
Ваш коментар: