Матвія 19:1-9 – Питання про розлучення
«І сталось, як Ісус закінчив ці слова, то Він вирушив із Галілеї, і прибув до країни Юдейської, на той бік Йордану. А за Ним ішла безліч народу, і Він уздоровив їх тут.
І підійшли фарисеї до Нього, і, випробовуючи, запитали Його: Чи дозволено дружину свою відпускати з причини всякої? А Він відповів і сказав: Чи ви не читали, що Той, Хто створив споконвіку людей, створив їх чоловіком і жінкою? І сказав: Покине тому чоловік батька й матір, і пристане до дружини своєї, і стануть обоє вони одним тілом, тому то немає вже двох, але одне тіло. Тож, що Бог спарував, людина нехай не розлучує! Вони кажуть Йому: А чому ж Мойсей заповів дати листа розводового, та й відпускати? Він говорить до них: То за ваше жорстокосердя дозволив Мойсей відпускати дружин ваших, спочатку ж так не було. А Я вам кажу: Хто дружину відпустить свою не з причини перелюбу, і одружиться з іншою, той чинить перелюб. І хто одружиться з розведеною, той чинить перелюб.»
Купивши машину, я із подивом виявив в інструкції з її експлуатації правила поведінки при аварії: зателефонувати в поліцію, записати номери всіх автомобілів, імена учасників аварії і т. д. В інструкції були також вказівки з керування автомобілем при заносі, в інших небезпечних ситуаціях. Це зовсім не означає, що виробники машини бажають вам потрапити в аварію; вони хочуть, щоб ми їздили безпечно і спокійно. Але іноді люди все-таки потрапляють у важкі ситуації, і тоді дуже важливо знати, що робити в тому чи іншому випадку.
Фарисеї, здається, думали, що саме існування правил розлучення в Мойсеєвому Законі означало, що Мойсей заохочував розлучення. На їх думку, оскільки такі правила є, значить, розлучення – нормально. Ісус вказує на помилку в їх міркуваннях, звертаючись до первинного задуму Божого. Так само як машина створена для того, щоб їздити безпечно, а не потрапляти в аварії, шлюб має бути союзом одного чоловіка і однієї жінки на все життя. Шлюб створений Богом зовсім не для того, щоб можна було розлучатися і одружуватися знову, коли заманеться (найчастіше – чоловікові, але не завжди). Якщо використовувати наш приклад, Мойсей не пропонував водіям спосіб потрапити в аварію; навпаки, він як би казав: «коли керуєте машиною, будьте обережні, намагайтеся уникати небезпек, але якщо аварія все ж, на жаль, сталася, слід діяти наступним чином».
Ісус досить ясно дає зрозуміти, що Біблія не підтримує ідею розлучення, а тепер увесь Божий план повинен просунутися вперед ще на крок. Образно кажучи, Ісус хоче створити «автомобілі, не схильні до аварій». Ісус вводить історію Божих людей у новий вимір, де Мойсеїв Закон – не єдине керівництво. Тепер Бог оновлює Своїх людей зсередини.
Далі йдуть дивні слова Ісуса: Мойсеєві довелося написати закон про розлучення, оскільки ізраїльтяни були жорстокосерді. У Матвія і в інших місцях Нового Заповіту можна знайти таке пояснення: хоча Старий Завіт є Словом Божим, він передує Божій роботі, яка здійснюватиметься Ісусом і через Нього. У цьому уривку Ісус оголошує, що мета Божої роботи – викоренити жорстокість і злість із людських сердець. (Це можна порівняти з автоматичним керуванням у машині, яке здатне запобігти будь-яким аваріям і заносам.)
Але проблема в тому, що не існує техніки, яка могла б добре керувати нашим життям. У вас не зникне спокуса здійснювати неправильні вчинки тільки тому, що ви оголосили себе Христовим послідовником; навпаки, через це спокуси часто зростають. Життя християнина схоже на їзду по зустрічній смузі, і іноді здаватиметься, що аварії неминучі. Це відбувається тому, що оновлення вашого серця через хрещення стає остаточним тільки через ваші власні рішення, думки, волю. Ці рішення завжди підтримуватимуться і спрямовуватимуться Духом Святим – духом Ісуса. Бог хоче бачити живих людей, а не маріонеток. Оновлення життя чоловіків і жінок через шлюб може бути досягнуте тільки завдяки їх щирому бажанню бути відданими Богу і своєму подружжю.
У Євангеліях від Марка і Луки прямо говориться про те, що Ісусові послідовники не повинні розлучатися. Проте у Матвія у вирішенні цього питання з’являються важливі нюанси. Якщо один з подружжя був невірний, це може стати достатньою основою для розлучення і вступу в новий шлюб. У 1Кор. 7:15 апостол Павло каже, якщо невіруючий хоче розлучитися з християнином, то віруюча людина не повинна цьому перешкоджати. Але в будь-якому випадку ясно, що нормальним християнським шлюбом є шлюб на все життя.
Адже шлюб – один з основних способів віддзеркалення образу Божого у світі. У тому ж вірші з Книги Буття (1:27), уривок з якого цитує Ісус («створив їх чоловіком і жінкою»), говориться про те, що людина створена за образом Божим. Звичайно, дуже важко дійсно стати «одним тілом», але заради цієї дивовижної мети варто потрудитися. Ісус хотів принести таке оновлення світу, щоб нарешті міг виконатися задум Бога-Творця. І Він хотів, щоб ми не приймали жодних способів життя в шлюбі, окрім найкращого.
Матвія 19:10-15 – Про безшлюбність і дітей
«Учні говорять Йому: Коли справа така чоловіка із дружиною, то не добре одружуватись. А Він їм відказав: Це слово вміщають не всі, але ті, кому дано. Бо бувають скопці, що з утроби ще матерньої народилися так; є й скопці, що їх люди оскопили, і є скопці, що самі оскопили себе ради Царства Небесного. Хто може вмістити, нехай вмістить.
Тоді привели Йому діток, щоб поклав на них руки, і за них помолився, учні ж їм докоряли. Ісус же сказав: Пустіть діток, і не бороніть їм приходити до Мене, бо Царство Небесне належить таким. І Він руки на них поклав, та й пішов звідтіля.»
Якось ми приїхали в гості до друзів, які нещодавно стали дідусем і бабусею. Вони розповідали нам про те, як важко їм довелося, коли одного разу їх маленьку внучку залишили з ними на ніч.
«Ми так переживали, як би з нею нічого не сталося! Коли вона ворочалася уві сні, ми підхоплювалися до неї вночі. А вдень вона скрізь повзала, і нам доводилося прибирати з її шляху все небезпечне, щоб вона ненароком не поранилася. У нас не було ні хвилини спокою!» Я запитав: «Значить, ви не погодитеся ще раз з нею залишитися?» І почув цілком очікувану відповідь: «Ну що ви! Як тільки батьки дозволять! Ми обожнюємо, коли вона з нами! Сподіваємося наступного тижня знову посидіти з нею!» Радість і життя, які маленька дитина приносить у дім, значили для наших друзів набагато більше ніж неминуче занепокоєння.
Але зовсім не кожна доросла людина в нашому світі дотримується таких поглядів. Багато хто намагається загнати дітей у кут (у буквальному і переносному сенсі), щоб вони не могли зруйнувати чистий і акуратний маленький світ дорослих. «Маленьких хлопчиків треба бачити, але не чути», – так зазвичай казали за часів мого дитинства. Відтоді багато що змінилося, але все ще є люди і організації, які ущемляють дітей і уявляють, що «справжнє життя» починається тільки з певного віку.
А от Ісус не відкидає дітей, яких до Нього привели, хоча деякі з них могли неправильно говорити, пустувати, бути брудними… Ісус просто насолоджується молодою енергією, що вирує, не даючи її стримувати. Таке і Царство Боже, в якому всі люди будуть схожі на цих дітей, – довірливих, сміливих, активних, готових до пригод і неприємностей. Ісус докоряє учнів у тому, що вони не дають дітям приходити до Нього, – значить, вони абсолютно неправильно вибрали свої пріоритети.
Невипадково історія про дітей йде відразу за обговоренням питання про те, чи варто одружуватися чи ні. Апостоли перелякані строгим Христовим вченням про розлучення і починають сумніватися, чи варто тоді зв’язувати себе узами шлюбу. Сьогодні деякі християни відреагували б так само, зробивши висновок, що Христове вчення безнадійно утопічне.
У відповідь Ісус загадково перераховує ті випадки, коли люди не одружуються, бо не хочуть цього чи не можуть. У древньому Ізраїлі зазвичай одружувалися в ранньому віці, дівчатка – відразу після досягнення статевої зрілості, юнаки – як їм щойно виповниться 20 років. Оскільки тривалість життя була невеликою, важливо було максимальне використовувати дітородний період.
Деякі люди народжувалися фізично неповноцінними, інших навмисно позбавляли можливості провадити статеве життя. У стародавньому світі рабів досить часто кастрували, щоб не турбуватися про їх можливі зв’язки з жінками з багатої чи знатної сім’ї. Деякі люди могли свідомо обрати шлях безшлюбності, щоб присвятити себе виключно служінню Богові. Такою людиною був Іван Христитель, і, звичайно ж, сам Ісус.
Можливо, Ісус говорить загадками для того, щоб не відповідати на можливі питання про Його сімейний стан. Є натяки на те, що Він вибрав шлях безшлюбності, оскільки Його місія вимагає від Нього великих жертв. Слова Ісуса «є скопці, що самі оскопили» не можна розуміти буквально, так само, як Його слова про відрубування рук, ніг і видиранні очей (18:8-9). Звичайно, для деяких людей відкласти одруження чи зовсім відмовитися від нього може бути таким же тяжким рішенням, як спричинення собі каліцтв. Ісус знає, що Бог не зажадає такого самозречення від кожного Свого вірного служителя. Люди, які чують Божий заклик і в силах відгукнутися на нього, повинні йти вперед – наскільки вони зможуть.
Вірші 3-15 цього розділу цілком актуальні сьогодні в західному суспільстві, де багато хто відкидає християнське ставлення до сім’ї і шлюбу. Затятий індивідуалізм, що затвердився в західному світі впродовж декількох останніх століть, украй негативно відбився на сім’ях і дітях. Вважається, що всі люди «мають право на щастя», і це переважує вірність подружнім клятвам і навіть обов’язок стосовно власних дітей.
Ніхто і ніколи не казав (тим більше Ісус), що в цьому питанні буде легко слідувати за Ним. Але не слід вважати Його заклик чимось необов’язковим. Оскільки Ісус наближається до Єрусалиму і незабаром Йому належить зробити вражаючий акт самозречення і самопожертвування, заклик йти за Ним має торкнутися найособистіших і найсокровенніших сторін нашого життя.
