Скіфське прокляття

Царі і горілка

Історики стверджують, що пити з приводу і без на Русі почали в другій половині XVI ст. У той час, ніби, продаж горілки став статтею державного доходу.

Так, у 1555 році Іван Грозний наказав всюди відкривати «цареві шинки». Але наївно стверджувати, що до цього Русь була тверезою. У жодному разі! Наберуся сміливості заявити, що на території від Азова і до самих Уральських гір «до чортиків» напивалися ще до того, як на цих землях з’явилися перші слов’яни. До цього ми повернемося трохи пізніше, а доки скажемо про царів, які активно спаювали своїх підданих.

Отже, Іван Грозний під страхом смерті заборонив усім «готувати домашнє питво», підім’яв під себе виробництво спирту, наставив тисячі шинків, де горілки було вдосталь, а закуски не давали нікому ні за які гроші (теж за царським наказом). Відтоді шинки на Русі не переводяться.

Борис Годунов хотів було не лише виробництво спирту, але й торгівлю горілкою зробити виключно державною справою. «Наїхав» указами на купців, але… багатотисячні шинкові бунти, пригнічення яких вартувало великої крові, Годунова зупинили. У роки свого правління він задовольнявся лише тим, що до неподобства знизив якість горілки, яку продавав у неймовірних кількостях. Саме при Годунові народ вже не пив, а остаточно спивався.

У 1652 році цар Олексій був вимушений скликати Земський собор, щоб «знизити число шинків» (у деяких селах справи дійшли до того, що нікому було ні сіяти, ні жати – усі лежали в чаді). При Олексії горілка стала якісніша і дорожча.

При Петрі I пияцтво увірвалося в царські палати, де до цього вважали випивку справою простолюдинів.

Катерина, щоб наростити продаж горілки, задавила податками пивоварів. Олександр II дозволив виробництво спирту приватним особам і ввів акцизні марки. Продаж горілки відразу виріс у два рази.

До 1911 року людей практично відучили від вина і пива – 90 відсотків споживаного в Росії спиртного складали міцні напої. Не зайвим буде згадати, що перед початком російсько-японської війни через поголовне пияцтво з нагоди проводів до армії всюди зривалися терміни мобілізації.

Коли почалася Перша Світова, Микола II був вимушений заборонити продаж горілки. Нічого подібного у світі до цього не було, і жодна з країн таких крайніх заходів не потребувала. Але… народ не здригнувся, дружно кинувся в самогоноваріння.

Ленін спробував було піти проти самогону, але його спроби розвинути продаж легкого вина закінчилися плачевно. Совіти, врешті-решт, взялися за торгівлю все тією ж 40-градусною. Микита Хрущов ударив по алкоголіках забороною продавати горілку на розлив. З тієї пори навчилися розливати на трьох за рогом магазину.

Привчати людей до пива взявся було Леонід Брежнєв. Але як тільки він знижував виробництво горілки, розхвалена соціалістична економіка починала тріщати по швах. Статистика стверджує, що в роки застою споживання алкоголю в СРСР доходило до 14 літрів на людину в рік. Прямі втрати від цього складали 120 МІЛЬЯРДІВ карбованців щорічно. Це дорівнювало двом річним бюджетам «великої держави» на оборону! Будемо чесними, у середині 80-х радянський народ вже щосили пропивав соціалізм з усіма його ідеями.

Остаточно вирішити проблеми з горілкою вирішив Михайло Горбачов. Цю історію ми добре пам’ятаємо – горілка виявилася сильнішою!

Сьогодні цифри статистики невблаганно свідчать всьому світу про те, що на території колишнього Радянського Союзу чоловіки живуть значно менше, ніж у будь-якій країни Європи. І не тому, що екологія не та, а тому, що мільйонами згорають навколо пляшки.

Кого звинувачувати?

Я – священик. У мене немає права винити кого б то не було з людей. І марне це заняття, бо перш, ніж щось станеться на землі, це «щось» має статися в духовному світі. Духовне первинне! Так свідчить Священне Писання, а тому це – істина. Тепер спробую сказати те ж саме, але звичною мовою. Ти не можеш стати алкоголіком, поки не продаси себе за склянку горілки. Запам’ятай дві дуже важливі істини:

  • Перша. Кому ти поклоняєшся – тому ти і раб!
  • Друга. Дух приходить до жертовника.

Отже, коли у твоєму житті з’являється жертовник для духу алкоголізму – вино, горілка і т. д. – цей дух стає над тобою і, врешті-решт, поневолює тебе. Алкоголізм перетворює тебе на раба! Одного разу за «сотку» він змусить тебе начхати на дружину, дітей, на твою долю і на саме життя. Йому мало, щоб ти запрошував його у свята. Йому треба, щоб ти поклонявся йому 24 години на добу: прокидався з думкою «де узяти?» і увечері відключався в безпам’яті. Так дух опановує людину. Але щоб тримати у своїй владі величезні території, йому потрібні тисячі жертовників, поклоніння мільйонів. Коли ці тисячі жертовників з’явилися в слов’янських землях? Чому дух алкоголізму має таку непомірну владу, приміром, у нас? Щоб відповісти на ці питання, потрібно піти в часі на дві, а то і три тисячі років тому. І шукати треба не пияка-одиначку, а націю, що втратила саму себе за бочку бражного зілля.

Скіфи

Детально про скіфів написав отець історії Геродот. Усе, описане ним, мені не повторити в цій статті, але хотілося б, щоб ви уявили собі устої тих кількох століть до нашої ери, коли скіфські племена кочували від Дніпра і до Уралу. Геродот пише:

«Коли скіф вбиває першого ворога, він п’є його кров. Голови усіх убитих у бою воїн приносить до царя (тільки той, хто приніс голову ворога, отримує свою частку здобичі). Шкіру з голови потім здирають, очищають від м’яса бичачим ребром і мнуть її руками. Обробленою шкірою скіфський воїн користується як рушником. Прив’язує її до вуздечки свого коня і гордо красується нею. У кого рушників більше, той самий доблесний чоловік. Інші навіть роблять із зідраної шкіри плащі і чохли для своїх сагайдаків.

З головами найлютіших своїх ворогів скіфи чинять так. Спочатку відпилюють черепи до брів і вичищають. Бідняк обтягує череп зовні воловою шкірою. Багаті ж люди ще і всередині вкривають череп позолотою і користуються ним як чашею».

Так люди жили дві з половиною тисячі років тому. Кибитки, в яких племена кочували услід за стадами своєї худоби, жерці, що приносили жертви духам (скіфи приносили в жертву богам кожного сотого полоненого), суворий побут, нескінченні війни, неймовірна жорстокість… У суворі зими або в період голоду скіфи вбивали літніх людей і дітей і живилися їх м’ясом. Але навіть у хороші роки молодий скіф міг убити свого батька в будь-який момент, якщо вирішував, що «предок» вже недостатньо сильний, щоб допомагати сім’ї.

Одного разу персидський цар Дарій, що підкорив немало країн, розгромив вавілонян, вирішив підкорити і Скіфію. Він прийшов до них з величезним військом. І… пішов ні з чим. Скіфи так і не почали битву, а просто йшли від персів по своїй безкрайній території, випалюючи поля, не залишаючи ворожій кінноті ні травички. Дарій був осоромлений. Через кілька місяців даремної гонитви за скіфами він сам ледве втік.

Отже, одного разу на наших землях була сильна держава. Деякі історики кажуть, що вона простояла без малого тисячу років. І вона рухнула. Рухнула плачевно. Ворог ударив скіфів в їх найуразливіше місце – в алкоголізм. Так, скіфи відрізнялися тим, що пили з раннього дитинства, пили день у день і міри не знали – упивалися до безпам’яті. Те, що в інших народах навіть у ті часи вважалося ганебним, у скіфів було мало не національною гордістю. (Хіба на нас не схоже?) Вони були пияками, лихословами і садистами. А з чого дивуватися? Хіба сьогодні п’яних не долають раптові напади ненависті і злості, коли вони «спалахують» з-за дрібниці і хапаються за кухонний ніж.

Сармати, які були набагато менш чисельніші за скіфів, розуміли, що не здолають «велику імперію» у відкритому бою. І вони зробили інакше. Одного разу цар сарматів скликав «друзів» на великий бенкет. Були запрошені всі царі Скіфії. Столи ломилися від пригощання, а черепи-чаші наповнювалися мало не щохвилини. Пили і кричали від захвату кілька днів. П’яними падали біля шатрів, п’яними прокидалися і знову пили. А потім… сармати вирізали всіх скіфських царів, як безпорадних немовлят. І голови «великих воїнів» Скіфії сталі чашами, з яких пили вже нові царі.

Що нам дісталося в спадок?

Скіфи пропили свою державу! Вони самі одного разу стали рабами духу алкоголізму і здали в рабство цьому духу всю територію, на якій колись панували. Можете відмітити на сучасній географічній карті землі Скіфії і, упевнений, ви будете приголомшені.

Розселення скіфів

Ви отримаєте контур території, на якій до цього дня найпоширенішим явищем залишається САМОГОНОВАРІННЯ. У такому розмаху цього немає ніде у світі. Європейці не розуміють, як можна пити домашнє вариво, якщо в магазині є якісна горілка. А наші не розуміють, навіщо купувати горілку, якщо можна запустити самогонний апарат.

На тій же самій скіфській території до сьогоднішнього дня більшість злочинів кояться… п’яними, більшість сімей розпадаються через горілку, діти залишаються без матері, бо мати стала алкоголічкою. Перелік сумних наслідків можна продовжувати до безкінечності. У нас навіть наркомани не забувають про пляшку в перервах між наркодозами. Те ж саме, до речі, робили і скіфи. От що пише Геродот:

«В скіфській землі ПРОЦВІТАЮТЬ коноплі. Її там розводять, хоча зустрічаються і дикорослі коноплі. Узявши конопляне сім’я, скіфи підлазять під повстяну юрту і кидають сім’я на розжарене каміння. Від цього піднімається такий сильний дим і пара, що жодна еллінська парова лазня з цим не зрівняється. Насолоджуючись, скіфи голосно волають від задоволення. Це паріння служить їм замість лазні, оскільки водою вони зовсім не миються».

Як бути?

Ще пам’ятаєте про те, що дух приходить на жертовника? Якщо хочеш вигнати дух алкоголізму зі свого дому – зруйнуй жертовника. Я зустрічаю багатьох жінок, які скаржаться на чоловіків-алкоголіків, а самі… женуть самогон, ставлять пляшку на стіл не лише чоловікові, але і дітям. Навіщо тоді скаржитися? Поклоняєшся бридкому духу – будь готова до того, що він чинитиме з тобою все, що йому заманеться і з твоїм чоловіком, і з твоїми синами, коли вони виростуть. І не вини їх, а краще покайся за те, що скоїла сама.

Якщо ти вірний і молишся про те, щоб всякий дух злоби на території нашої країни схилився перед ім’ям Ісуса Христа і звільнив людей з рабства, згадай про безліч скіфських курганів, які все ще височіють у степах України. Це древні, але все-таки жертовники. У них поховані не лише раби алкоголю, але і чаші, всіляке начиння, пов’язане із зіллям, що п’янить. Це, як вбитий у землю кілок. Дух прикутий до нього. Він не залишить територію до тих пір, поки хтось не прославить свій голос і не скаже: «Господи, прости їх за цей страшний гріх. Прости за безпробудне пияцтво, за жорстокість, за ідолопоклонство. Освяти нашу землю. Зруйнуй древнє прокляття, що прикипіло до Нені. Ми не хочемо бути в рабстві. Ми не хочемо втрачати через горілку батьків, чоловіків, синів. Не хочемо! Нехай тільки Твоя влада, Твоя сила і Твоя любов виливаються на нашій землі».

Покаяння руйнує прокляття! Це теж дуже важлива істина, про яку треба обов’язково знати.

Автор: Сергій Мирний

Попередній запис

Спадщина гріха чи спадщина святості?

«...Я Господь, Бог твій, Бог ревнитель, що карає дітей за провину батьків до третього і четвертого роду тих, які ненавидять ... Читати далі

Наступний запис

У кожної сім’ї є свої демони

Загалом у християнина не може бути індивідуальної радості, приватної урочистості. Ми тісно пов’язані один з одним, наші життя переплетені, і, ... Читати далі