Матвія 15:29-39 – Друге помноження хлібів
«І, відійшовши звідти, Ісус прибув до Галілейського моря, і, зійшовши на гору, сів там. І приступило до Нього багато народу, що мали з собою кривих, калік, сліпих, німих і інших багато, і клали їх до Ісусових ніг. І Він уздоровлював їх. А народ не виходив із дива, бо бачив, що говорять німі, каліки стають здорові, криві ходять, і бачать сліпі, і славив він Бога Ізраїлевого!
А Ісус Своїх учнів покликав і сказав: Жаль Мені цих людей, що вже три дні зо Мною знаходяться, але їсти не мають чого; відпустити їх без їжі не хочу, щоб вони не ослабли в дорозі. А учні Йому відказали: Де нам узяти стільки хліба в пустині, щоб нагодувати стільки народу? А Ісус запитав їх: Скільки маєте хліба? Вони ж відказали: Семеро, та трохи рибок. І Він ізвелів на землі посідати народові. І, взявши сім хлібів і риби, віддавши Богу подяку, поламав і дав учням Своїм, а учні народові. І всі їли й наситилися, а з позосталих кусків назбирали сім кошиків повних… Їдців же було чотири тисячі мужа, окрім жінок та дітей. І, відпустивши народ, усів Він до човна, і прибув до землі Магдалинської.»
Одного разу я пішов у кінотеатр, що передавав об’ємні зображення, разом з двома моїми племінниками. При перегляді фільму здавалося, що з екрану прямо на глядачів летіли м’яч або бризки води, мчалася машина. Усі пронизливо кричали, але дітям усе це дуже сподобалося. Звичайно, щоб побачити зображення об’ємним, треба надіти спеціальні окуляри, які видаються при вході в кінозал. Якщо їх зняти, ви нічого не зможете розгледіти, але в окулярах ви стаєте частиною подій, що відбуваються, і сприймаєте все дуже реалістично.
Перш ніж взятися за читання серйозного літературного твору, треба вирішити, які саме окуляри варто надягнути. Я маю на увазі не звичайні медичні окуляри, а ту особливу «лінзу» вашої уяви, яка допоможе вам відчути себе одним з персонажів твору і добре зрозуміти авторський задум. Це актуально при читанні Біблії, Шекспіра, Гете, Чосера або великих письменників сучасності.
Цей уривок з Євангелія теж потребує таких окулярів. Матвій пише про те, що люди приводили до Ісуса «кривих, калік, сліпих, німих» і Ісус повністю виліковував їх. Матвій вже розповідав нам багато дивовижних історій про зцілення, здійснені Христом. Навіщо ж він продовжує згадувати про них знову і знову?
Надягніть спеціальні окуляри, і ви зрозумієте, у чому справа. Матвій хоче, щоб ми побачили всю картину в повному об’ємі. Він сподівається, що читачі пам’ятають багато ключових пророчих текстів із Старого Заповіту. Наприклад, Ісая (35:5-6) малює той час, коли Господь позбавить Ізраїль від усіх бід, такими віршами: «Тоді то розплющаться очі сліпим і відчиняться вуха глухим, Тоді буде скакати кривий, немов олень, і буде співати безмовний язик, бо води в пустині заб’ють джерелом, і потоки в степу!».
Цей уривок узятий з того розділу Книги Ісаї, в якому Господь обіцяє Ізраїлю, що народ повернеться з вигнання, пройде неушкодженим через пустелю і дістанеться до батьківщини. Матвій підкреслює свою віру в те, що цей довгожданий час нарешті вже настав. Зцілення є не просто знаками незвичайної влади Ісуса. Вони об’ємно, як у стереокіно, показують, що тут і зараз здійснюються Божі обіцяння Ізраїлю. От чому, бачачи чудеса Ісуса, народ «славив… Бога Ізраїлевого» (в. 31).
Навіщо ж після цього Матвій другий раз розповідає історію про те, як Ісус нагодував народ у пустелі, якщо він вже говорив про це в попередньому розділі? Деякі шукали пояснення в особливому значенні чисел, наведених Матвієм: перший раз Ісус нагодував 5000 людей і було наповнено 7 кошів, а зараз нагодовано 4000 людей і наповнено 12 кошиків. Поки сенс цих цифр ніхто не зміг пояснити, але є думка, що в першому випадку йшлося про євреїв, а в другому – про язичників (спочатку були нагодовані «діти», а після них – «щенята»). Проте в тексті немає жодних вказівок, які могли б обґрунтувати подібне тлумачення.
Матвій підкреслює, що Ісус здійснює чудеса, зійшовши на гору (в. 29). Цим євангеліст знову пропонує своїм читачам особливі «окуляри», що дозволяють їм побачити об’ємну картину. Адже в пророцтвах Старого Заповіту говориться про те, що Єрусалим («Сіон») перетвориться на велику гору, на якій у пошуках спасіння зберуться люди з усіх кінців землі. І в даному випадку сам Ісус є тим «Сіоном», до якого стікаються люди. І Він влаштовує свято для всіх, хто прийшов – у виконання пророцтв і на знак того, що вже прийшов час виконання древніх обітниць.
І якщо це так, то зараз для всіх народів вже прийшов час розділити благословення, дане Ізраїлю. Згадайте про віру хананеянки в те, що язичникам теж дістанеться частина трапези, призначеної спочатку євреям. Згадайте про останню сцену Євангелія від Матвія (28:16-20), яка теж відбувається на горі. Звідти Ісус пошле Своїх учнів у світ, щоб вони несли Благу звістку про Божу всепрощаючу любов по всій землі. Усі історії, розказані Матвієм, дозволяють читачам зануритися в них і пережити їх, але для цього їм треба навчитися надягати відповідні «окуляри». Матвій підштовхує нас до уважнішого прочитання Священного Писання, щоб ми могли ясно побачити всю картину. Чи можливо це в сьогоднішньому світі, де слабкі і голодні люди все ще сподіваються і чекають благословення від єдиного істинного Бога?
Матвія 16:1-12 – Розчина фарисейська
«І підійшли фарисеї та саддукеї, і, випробовуючи, просили Його показати ознаку їм із неба. А Він відповів і промовив до них: Ви звечора кажете: Буде погода, червоніє бо небо. А ранком: Сьогодні негода, червоніє бо небо похмуре. Розпізнати небесне обличчя ви вмієте, ознак часу ж не можете! Рід лукавий і перелюбний шукає ознаки, та ознаки йому не дадуть, окрім ознаки пророка Йони. І, їх полишивши, Він відійшов.
А учні Його, перейшовши на той бік, забули взяти хліба. Ісус же промовив до них: Стережіться уважливо фарисейської та саддукейської розчини! Вони ж міркували собі й говорили: Ми ж хлібів не взяли. А Ісус, знавши те, запитав: Чого між собою міркуєте ви, маловірні, що хлібів не взяли? Чи ж ви ще не розумієте й не пам’ятаєте про п’ять хлібів на п’ять тисяч, і скільки кошів ви зібрали? Ані про сім хлібів на чотири тисячі, і скільки кошиків ви назбирали? Як ви не розумієте, що Я не про хліб вам сказав? Стережіться-но розчини фарисейської та саддукейської! Тоді зрозуміли вони, що Він не казав стерегтися їм розчини хлібної, але фарисейської та саддукейської науки.»
У наш час світ переповнений знаками. Під час будь-якої поїздки великим містом вночі ви будете засліплені мерехтінням всіляких реклам і вказівників. Деякі з них корисні, наприклад сигнали світлофора; їх не можна ігнорувати, інакше потрапиш в аварію. Є і такі знаки, які грають декоративну роль або служать підсвічуванням. Безліч знаків призначена для того, щоб привернути увагу і змусити вас розщедритися. Рекламні щити принадно мерехтять і спалахують, залишаючи спогади у вашій пам’яті.
З віком людина починає відрізняти знаки, яким треба слідувати, від тих, які можна ігнорувати. Читаючи Євангеліє, ми стикаємося з подібним завданням. У Євангелії від Івана деякі великі справи Ісуса розглядаються як знаки того, що Він – Христос, Син Божий. Апостоли повинні були помічати і розуміти ці знаки.
Але коли фарисеї і саддукеї просять Ісуса показати їм ознаку, що підтверджує Його силу, справа приймає незвичайний хід. Ці дві впливові групи, що зазвичай змагалися, об’єдналися в прагненні обмовити Христа. Можливо, вони хотіли викрити Його в змові з дияволом (див. 12:24-45) або звинуватити Ісуса в тому, що Він – лжепророк, який намагається відвести Ізраїль зі шляху істинного. Тому Ісус відмовляється виконати вимогу фарисеїв і саддукеїв, яка схожа на якийсь іспит для циркового фокусника. Проте євангельська історія повна різноманітних «знамень часів». Ісус хотів, щоб люди навчилися розуміти їх, щоб вони помітили грозові хмари, що сходяться над Ізраїлем. Адже продажні лідери, псевдовчителі і фанатики вели Ізраїль до неминучої катастрофи. А Ісус вірив, що єдиний шлях уникнути цієї катастрофи лежить через покаяння і віру в рятівну силу Царства Небесного. Парадокс у тому, що фарисеї і саддукеї, які вимагали від Ісуса якогось знаку, були сліпі до численних явних знамень часу.
Тому Ісус відмовився здійснювати чудеса спеціально для цих духовних сліпих. Він творив великі справи з любові до людей, а не з метою якогось лабораторного експерименту. За словами Ісуса, єдиним знаменням для Його супротивників буде те ж саме, що сталося з пророком Йоною (див. 12:38-42). Люди, які недовірливо спостерігали за Христом, нічого не побачать до того моменту, коли Він повстане з мертвих. Це останнє приголомшливе знамення неспростовно доведе, що Бог завжди був з Ісусом.
Річ у тім, що у фарисеїв і саддукеїв були свої надії і цілі, що відрізнялися від місії Ісуса. Як і будь-які впливові політичні партії, вони були готові на все, аби знищити опозицію, здатну підірвати їх авторитет. Ісус не лише бачить наскрізь підступні наміри своїх ворогів, але і застерігає людей від їх згубного впливу.
Подібно до дорослої людини, яка учить дитину не вірити виблискуючим рекламним вивіскам, Ісус закликає Своїх учнів побоюватися «фарисейської та саддукейської розчини». Матвій зауважив, що учні зрозуміли ці слова занадто буквально – як докір у тому, що вони забули принести хліб. Хоча сьогодні багато хто знайомий з юдаїзмом, можливо, не усі знають, що означало питання про хлібну закваску («розчину») для Христових сучасників. Річ у тім, що на єврейську Пасху всі люди повинні були викинути всю закваску з домівки – на згадку про той час, коли діти Ізраїлю в такому поспіху покидали Єгипет, що не встигли заквасити тісто. Мало-помалу «закваска» стала символізувати все те, що робить хліб менш чистим. Застерігати від «закваски» якогось вчення – означає стверджувати, що в ньому спотворене, спрощене або «розбавлене водою» істинне послання про Царство Боже.
А тепер перенесіть усю цю картину на дві тисячі років вперед, і перед вами виникне безліч питань. Що є «знаменнями часів» у наші дні? Де лідери і учителі, офіційні і неофіційні, які збивають людей з істинного шляху? Де в нашому житті можна побачити істинні Божі знамення? Як нам у нашому духовному житті навчитися відрізняти знаки, на які слід звертати увагу, від тих, які краще не помічати?
