Завдяки ним, було зруйновано велику кількість доль і життів людей, розпадалися сім’ї, з’являлися безбатченки. Перед спокусливим духом цього підступного гріха іноді не могли встояти навіть посвячені Богу люди. Цар Соломон, який мав велику мудрість Божу і виклав її у своїх притчах, наприкінці життя не встояв перед сексуальним гріхом і полюбив багатьох чужоземних жінок, які схилили серце його до чужих богів. Біблійний герой Самсон, який мав велику силу від Бога, позбувся її через сексуальний гріх до жінки Даліди. Диявол зіграв з ним злий жарт: тим, чим він спокусився її красою, очима, згодом їх йому викололи його вороги. Цар Давид палко любив Господа, його молитви – псалми – поміщені в одну з книг Біблії; герой віри, піднятий Богом від простого пастушка в царі, все ж не зміг встояти перед гріхом перелюбу.
Давайте розглянемо, які наслідки приніс цей гріх у його життя.
Книга Біблія має не лише історичну цінність, але «усе Писання богодухновенне і корисне для навчання, для викривання, для виправляння, для наставляння в праведності» (2Тим. 3:16). Мудрі люди вчаться на чужих помилках, а безглузді – на своїх. Будемо краще мудрими і навчимося на помилках царя Давида, ніж самі потрапимо в таку ситуацію.
Коли Бог підняв з простого пастушка в царі Давида, давши йому царство, владу, людей, гроші, успіх, все те, що бажала б досягти кожна людина, замість того, щоб утверджувати царський престол, займаючись державними справами, Давид вирішив зайнятися зовсім іншою справою. «І зрозумів Давид, що Господь утвердив його царем над Ізраїлем і що підніс царство його заради народу Свого Ізраїля. І взяв Давид ще наложниць і дружин з Єрусалима» (2Сам. (2Цар.) 5:12,13).
Успіх і слава часто сприяють втраті пильності, правильного курсу і ведуть до розваг, догоджання плоті та інших гріховних речей. З надбанням матеріальних благ, людина вже не докладає зусиль у боротьбі за виживання і досягнення мети. Отримавши ці блага, вона починає шукати спосіб, як краще їх витратити і принести собі задоволення, шукає різні способи себе ублажити. Чим вище матеріальний достаток, тим більше людині здається, що вона стала важливішою, більшою, тим більше спокус у гріху, тим більшим буває падіння.
Отже, жінки були слабким, уразливим «місцем» у Давидовому житті. Одного разу, у той час, коли царі рушають у походи, Давид залишився в Єрусалимі. «Одного разу надвечір Давид, вставши з постелі, прогулювався на покрівлі царського дому і побачив з покрівлі жінку, яка купається; а та жінка була дуже красива. І послав Давид розвідати, хто ця жінка? І сказали йому: це Вирсавія, дочка Елиама, дружина Урії хеттеянина. Давид послав слуг узяти її; і вона прийшла до нього, і він спав з нею. Коли ж вона очистилася від нечистоти своєї, повернулася в дім свій. Жінка ця зробилася вагітною і послала сповістити Давида» (2Сам. (2Цар.) 11:2-5). Найчастіше такі історії відбуваються тоді, коли ми не знаходимося там, де мали бути; не виконуємо свій обов’язок, ухиляємося від роботи. Цареві належало бути на чолі свого війська, а він залишився вдома. Коли військо билося – він прохолоджувався. Якби Давид пішов виконати свій обов’язок, то не опинився б у ліжку з дружиною свого найкращого і найвідданішого воїна. Коли людина не зайнята працею, порожнеча в її голові починає заповнюватися дурницями. Коли ми скоїли один гріх, завжди краще зупинитися, розкаятися, щоб не скоювати далі ще важчих гріхів.
Отже, утворився знайомий класичний трикутник. Замість того щоб в усьому розкаятися, Давид не хоче підривати свою репутацію царя і чесної людини. Він вирішує викликати з війни чоловіка Вирсавії і приховати цей гріх, коли той переночує удома зі своєю дружиною. Ні про що не здогадується Урія, доблесний воїн і відданий слуга Давида. Розповівши про хід війни, Урія відмовився йти спати у свій будинок з дружиною, коли всі воїни в битві на війні. План Давида зривався. Наступного дня напоїв його Давид, думаючи, що цього разу його план спрацює, але Урія не пішов спати до дому, а ліг спати з рабами пана свого. Давид вирішує іншим способом виправити ситуацію, що склалася: третій зайвий. У Давида виник підступний план, він пише лист воєначальнику: «Поставте Урію там, де буде найсильніша битва, і відступіть від нього, щоб він був уражений і помер» (2Сам. (2Цар.) 11:15). Урія відправився виконувати свій обов’язок, несучи в листі вирок про власну смерть.
Через певний час, принесли царю повідомлення з лінії фронту, а так само про тих, хто загинув, серед них був і Урія Хетеянин. План спрацював, третій зайвий був усунений, жінка тепер була вільна, гріх прихований, репутація не підірвана; усе начебто чинно і благородно, але чомусь не було радості і щастя на серці Давидовому.
Зле було скоєне перед очима Господніми. І сказав Господь через пророка Нафана Давиду: «Отже, не відступить меч від дому твого повіки, за те, що ти зневажив Мене і взяв дружину Урії хеттеянина, щоб вона була тобі дружиною. Так говорить Господь: ось, Я пошлю на тебе зло з дому твого, і візьму дружин твоїх перед очима твоїми, і віддам ближньому твоєму, і буде він спати з дружинами твоїми перед цим сонцем; ти зробив таємно, а Я зроблю це перед усім Ізраїлем і перед сонцем… і Господь зняв з тебе гріх твій; ти не помреш; але оскільки ти цим ділом подав привід ворогам Господа хулити Його, то помре народжений у тебе син» (2Сам. (2Цар.) 12:10-14).
Бог простив Давида, залишивши йому життя і царство над Ізраїлем, але син, що народився в Давида від Вирсавії, помер. І це було тільки першим «сходом», посіяного Давидового злочину. «Бог зневаженим не буває. Що посіє людина, те й пожне» (Гал. 6:7). Те, що було «посіяне» царем, тепер дозрівало, і «урожай» Давид пожинатиме в життях своїх дітей.
Син царя Давида, Амнон, полюбив свою зведену сестру Фамар, але замість того, щоб просити її руки в царя, Амнон скористався порадою друга. Він прикинувся хворим і попросив сестру приготувати йому страву для нього і годувати його. Залишившись наодинці, він схопив її, «переборов її, і зґвалтував її, і лежав з нею. Потім зненавидів її Амнон величезною ненавистю, так що ненависть, якою він зненавидів її, була сильнішою за любов, яку мав до неї» (2Сам. (2Цар.) 13:14,15).
Інший Давидів син, Авессалом, зненавидів Амнона за те, що він збезчестив сестру і затаїв зло на нього. Через два роки, на святі, він зміг помститися братові за сестру. Сильно напоївши його, він сказав слугам: «убийте його». Слуги виконали наказ хазяїна свого.
«Зґвалтована дочка, убитий син» – луною відгукнулася в пам’яті батька вже знайома ситуація, знайомі дії: спочатку пролита кров Урії, тепер його сина Амнона, спочатку Давид узяв чужу дружину, тепер силою узяли його дочку.
Авессалом втік від батьківського гніву, розбитий, принижений і знедолений батьком. Багато поневіряючись, він, нарешті, отримав дозвіл повернутися додому, але так, щоб не потрапляти батьку на очі. Яка щедрість і милість, яке «великодушне» батьківське прощення! Авессалом жив під одним дахом, але обличчя царського не бачив і в серці сина виник план, підступна помста. Навіть коли Давид простив сина, це не зупинило його. Авессалом вирішив посісти на царське місце. Зміцнівшись, і лестощами зібравши людей, він повстав проти батька свого, і Давид втік, залишивши десять дружин і наложниць для зберігання дому. «А Давид пішов на гору Елеонську, йшов і плакав; голова в нього була покрита; він ішов босий» (2Сам. (2Цар.) 15:30). Ніхто не ранить так боляче і сильно батьківські серця, як власні діти. Чому син повстав і поступив так віроломно, чому не дочекався свого часу, коли батько сам би дав частину спадку і належні царському синові почесті? Але Авессалом обрав шлях обману, підступність і безчестя. Коли батько втік, «ввійшов Авессалом до наложниць батька свого перед очима всього Ізраїля» (2Сам. (2Цар.) 16:22) і спав з ними.
Те, що колись зробив потайки батько, тепер зробив син стосовно батька на очах усього народу. Яка ганьба! Який вінець! Рідний син так збезчестив свого батька перед усіма людьми.
Таємні гріхи батьків стають явними в життях їх дітей.
Батько таємно спав з дружиною відданого йому воїна, тепер син спить на очах у всіх з дружинами батька. Але і це ще не все, Авессалом замишляє вбити батька і зайняти його місце. Давид, зміцнивши сили, повернув своє царство і його люди почали переслідувати і знищувати людей Авессалома. Багато що передумав за ці дні Давид і розумів, що він розплачується за те, що сам колись посіяв у житті інших людей. Була і його провина, як батька, у вихованні і у відкиданні свого сина. Цар не хотів більше битв, крові і жертв, тому наказав своїм людям: «Збережіть мені отрока Авессалома» (2Сам. (2Цар.) 18:5). Давид хотів виправити стан речей, що склався, подарувати синові ту любов і турботу, яких той був позбавлений. Цар чекав хороших звісток, аби син залишився жити. І вісника, який прибув з поля битви, зустрів з питанням: «Чи благополучний отрок Авессалом?» (2Сам. (2Цар.) 18:29). Вісник не знав нічого про сина, тому докладав лише про перемоги в битві. З нетерпінням чекав Давид наступного гінця з лінії фронту. Наступний вісник сказав: «Добра звістка господарю моєму цареві! Господь явив тобі нині правду у спасінні від руки всіх, хто повстав проти тебе». (2Сам. (2Цар.) 18:31). І сказав цар: «Чи благополучний отрок Авессалом?» (2Сам. (2Цар.) 18:32). Відповів вісник: «Нехай буде з ворогами господаря мого царя і з усіма, хто замишляє лихе проти тебе, те саме, що стало з отроком!» (2Сам. (2Цар.) 18:32). Авессалом убитий! «І засмутився цар, і пішов у світлицю над воротами, і плакав, і коли йшов, говорив так: сину мій Авессаломе! сину мій, сину мій Авессаломе! о, хто дав би мені померти замість тебе, Авессаломе, сину мій, сину мій!… І обернулася перемога того дня на плач для всього народу» (2Сам. (2Цар.) 18:33;19:2).
О, якби міг Давид усе повернути назад: зустріч з Вирсавією, вбивство Урії, мертву дитину. О, якби тільки він знав, яку страшну ціну доведеться йому заплатити за скоєні ним гріхи! Як, іноді, ми пізно розуміємо, що задоволення миттєвих побажань обертається потім трагедією в життях наших дітей. І наша провина стосується не лише нас, але і доль наших дітей. Господь карає дітей за провину батьків до третього і четвертого роду (Вих. 20:5).
Спочатку мертвий син, зґвалтована Фамар, потім смерть Амнона, тепер Авессалома. У Давида є царство, слава, почесті, влада, гроші, шана. Але немає головного: майбутнього; немає благополуччя в долях дітей, гіркота і горе, втрати і нещастя.
Сексуальний гріх перелюбу, скоєний царем Давидом, викликав низку проклять у житті дітей: насильство і смерті.
Можливо, хтось сьогодні спить з чужими дружинами (чоловіками), не підозрюючи про наслідки: чому діти хворіють і їх особисте життя не ладнається.
Можливо, хтось сьогодні сприяє і наживається на продажі наркотиків для чужих дітей, а отримує свого сина (дочку) – наркомана. Торгуючи алкоголем іншим дітям, отримує алкозалежних власних. Те, що ми «сіємо» у чужі життя, завжди «зберемо» у своєму.
Дорогі друзі, давайте добре замислимося над своїм життям. Нехай приклад із життя царя Давида послужить нам усім уроком, і залишиться тільки історією з його життя і ніколи не стане болем і історією нашої долі. Якщо ви у своєму житті вже «наламали дров», є Той, Хто помер заради всіх нас, щоб зруйнувати прокляття, ланцюги рабства гріха і відпустити змучених на свободу. Ісус Христос узяв гріх кожної людини на цій землі і помер за кожного з нас, щоб всякий гріх, скоєний у нашому житті, був прощений і анульований.
Прийми сьогодні Його жертву і своє прощення, живи новим життям і більше не гріши.
Автор: Олена Нікітіна
