Матвія 11:16-24 – Ісус засуджує міста
«До кого ж цей рід прирівняю? До хлоп’ят він подібний, що на ринку сидять та вигукують іншим, і кажуть: Ми вам грали, а ви не танцювали, ми співали вам жалібно, та не плакали ви… Бо прийшов був Іван, що не їв і не пив, вони ж кажуть: Він демона має. Прийшов же Син Людський, що їсть і п’є, вони ж кажуть: Чоловік ось, ласун і п’яниця, Він приятель митників і грішників. І виправдалася мудрість своїми ділами.
Ісус тоді став докоряти містам, де відбулося найбільш Його чуд, що вони не покаялись: Горе тобі, Хоразіне, горе тобі, Віфсаїдо! Бо коли б то в Тирі й Сидоні були відбулися ті чуда, що сталися в вас, то давно б вони каялися в волосяниці та в попелі. Але кажу вам: Легше буде дня судного Тиру й Сидону, ніж вам! А ти, Капернауме, що до неба піднісся, аж до аду ти зійдеш. Бо коли б у Содомі були відбулися ті чуда, що в тобі вони стались, то лишився б він був по сьогоднішній день. Але кажу вам, що содомській землі буде легше дня судного, аніж тобі!…»
Повз мене по дорозі з ревом і свистом промайнула яскраво-червона спортивна машина. У той момент, коли вона трохи пригальмувала, щоб повернути, я розгледів водія. Це був довговолосий молодий чоловік з невеликою борідкою, у темних окулярах. Він слухав рок на повній гучності. А на заднє скло машини була приклеєна наліпка «я той, про кого вас попереджала ваша матуся». Молодий чоловік явно дуже гордився такою саморекламою.
У багатьох суспільствах батьки застерігають своїх дітей від спілкування з людьми певного типу, і древні ізраїльтяни не були виключенням. У Повторенні Закони – збірки правил для життя юдеїв у Землі обітованій – містяться попередження про таких людей і про небезпеки, що відбуваються через них.
Остерігайтеся лжепророків, каже Мойсей. Вони спробують збити вас зі шляху до Ягве, але ви повинні протистояти ним. Остерігайтеся непокірних синів, які не слухаються своїх батьків, каже він в одному з найсуворіших приписів. Такі сини можуть накликати біду на Ізраїль, і тому самі батьки повинні засудити їх і привести до старійшин міста, які можуть ухвалити вирок аж до страти, – закидання їх камінням (Повт. 21:18-21).
Але де ж ще ми чули щось подібне?
У цьому уривку з Євангелія Ісус наводить слова людей про Його самого: «Ось, ласун і п’яниця, Він приятель митників і грішників». Передбачуваний висновок охоронців Закону такий: Він – непокірний син, який відводить Ізраїль з шляху істинного! Можливо, Він навіть лжепророк (таке звинувачення ми зустрінемо пізніше).
Зіткнувшись з такими звинуваченнями, Ісус був глибоко розчарований. Коли Іван Христитель вів аскетичне життя, люди підозрювали, що пророк одержимий бісами. А коли сам Ісус святкує наближення Царства Небесного, розповідаючи про щедру і всеосяжну Господню любов, люди звинувачують Його в бунтарстві, недотриманні правил поведінки! Так відбувається тому, що люди не люблять важких завдань, тим більше якщо їм пропонують абсолютно змінити звичне життя. Особливо коли одна людина своїм прикладом показує, що Божа любов по-новому уривається у світ – подібно до свіжого вітру в саду, який здуває зів’ялі квіти з дерев.
І звичайно ж, людям не подобалося, що Ісус примушує їх звернути зі шляху, яким вони йшли так довго. Найсуворіші попередження тим, хто відмовиться слідувати заклику Христовому, ми знаходимо у віршах 20-24. Невже Ісус просто розсердився і накликає прокляття на голови тих, хто Його не послухається? Ні. Ісус довго жив у Капернаумі і знав багатьох жителів цього міста. Вони були друзями Ісуса, сусідами, торговцями, у яких Він купував хліб, з ким Він зустрічався в синагозі. Знав Ісус і міста Хоразін і Віфсаїда, які знаходилися неподалік. Усі ці люди не повірили Христовій проповіді, не дивлячись на те, що вони бачили творені Ісусом дива. Вони як і раніше уявляли собі прихід Царства Божого у вигляді революції; це означало мечі, списи, раптові атаки, поранених і убитих, – кінець кінцем, перемогу насильства над насильством. Такі люди готувалися до Священної війни проти нечестивих язичників, вважали природним і законним любити сусідів, але ненавидіти ворогів, відповідати ляпасом на ляпас. Ісус – і як пророк, і як розсудлива людина – ясно бачив, до чого все це призведе. За Його словами, краще опинитися в Содомі і Гоморі, на які з Небес ллється вогонь і сірка, ніж битися за Бога диявольською зброєю.
Своїми грізними застереженнями Ісус дає людям останній шанс одуматися. До цього, у Своїй Нагорній проповіді, Він допомагав їм зрозуміти, що таке істинне Царство Небесне. Він учив людей у містах і селах по всій Галілеї. Ісус усім Своїм життям і поведінкою на вулиці і в будинках, повної радості і дружби, наочно показував, яким буде життя в Царстві Небесному. Його зцілення свідчили про чудеса майбутнього Царства. Але люди не хотіли приймати Христа. Вони були готові використовувати будь-який наклеп: «Він одержимий бісами! Він п’яниця і ненажера! Він – саме той, кого ми повинні побоюватися».
Які ж відмовки використовують люди сьогодні? Що в результаті може статися? Як нам продовжувати жити і учити Царству Божому світ, якщо він, в основному, не хоче знати цього вчення?
Матвія 11:25-30 – Заклик Ісусів
«Того часу, навчаючи, промовив Ісус: Прославляю Тебе, Отче, Господи неба й землі, що втаїв Ти оце від премудрих і розумних, та його немовлятам відкрив. Так, Отче, бо Тобі так було до вподоби! Передав Мені все Мій Отець. І Сина не знає ніхто, крім Отця, і Отця не знає ніхто, окрім Сина, та кому Син захоче відкрити. Прийдіть до Мене, усі струджені та обтяжені, і Я вас заспокою! Візьміть на себе ярмо Моє, і навчіться від Мене, бо Я тихий і серцем покірливий, і знайдете спокій душам своїм. Бож ярмо Моє любе, а тягар Мій легкий!»
Цим ранком я пішов на поминальну службу за Коліном Каудрі, який був одним з найкращих гравців у крикет. Він був так само знаменитий, як бейсболіст Бейб Рут. Коліна знали і любили у всьому світі. Гравці Індії, Австралії, Пакистану і островів Вест Індії боялися його як суперника і шанували за видатні здібності. Великі натовпи народу збиралися, щоб вболівати за нього – просто як за людину. Коліна усюди привітно приймали, його запросив у свій дім навіть колишній прем’єр-міністр Великобританії. Цей спортсмен прославився ще й тим, що написав пісню про свого батька, який був відомим громадським діячем і прекрасним сім’янином, який ніколи не втрачав довірчих стосунків із синами та онуками. Пісня вийшла задушевною і зворушливою, бо історію свого батька розповів люблячий син.
У цьому євангельському уривку ми бачимо, що Ісус теж вважає, що ніхто краще ніж Він не знає Того, Кого Він називає Отцем. Є речі, які тільки Ісус може розповісти про Свого Отця. Тут прихована таємниця Ісуса. Оголошуючи про Царство Боже і закликаючи всесильну Божу любов зціляти, прощати, дарувати нове життя, Ісус усвідомлює, що люди, яких Він зустрічає, не знають Його Отця.
Уявіть собі обдарованого музиканта серед людей, у яких немає слуху і які фальшивлять при співі. У подібній ситуації опинився Ісус. Із самого раннього дитинства Він знав, Який істинний Бог Ізраїлю. Як же було боляче Ісусові через те, що більшість сучасників не хотіли Його слухати! Багато хто відкрито виступав проти Нього, інші знаходили різного роду відмовки. І як не дивно, зростання числа Його супротивників сприяло тому, що Ісус по-новому поглянув на Отчій задум. Це розуміння вилилося в Його славослів’ю Бога.
Єврейські Писання тепло відзивалися про мудрість старців. Господь дарував мудрість тим, хто Його боявся. Традиційно вважалося, що людина, яка цілком присвятила своє життя вивченню Тори і молитвам, врешті-решт стає мудрою. Але це було так само важкодосяжним, як у наші дні стати нейрохірургом або льотчиком-випробувачем. Мудрець повинен був знати мови, розбиратися в тлумаченні Тори, увесь час обмірковувати складні життєві питання.
Ісус усе це спростовує, коли каже, що треба бути подібним до дитини. Ісус впізнав Свого Отця, не вивчаючи книг про Нього, а просто живучи разом з Ним як син, навчаючись у Нього як учень, що наслідує дії майстра. Ісус бачив, що, на відміну від мудрих і вчених, прості люди (бідняки, грішники, митники) відкривали для себе Господа, просто йдучи за Ним. Для них Ісус став «віконцем», що освітлює шлях до живого Бога, справжнього Отця. Призначення Ісуса – відкрити завісу таємниці і розповісти правду про Господа. Слово «відкрити» у даному контексті означає «говорити відверто», дарувати людям Одкровення. Сьогодні це слово (грецькою – «Апокаліпсис») пов’язане з чимось трагічним, несподіваним, вражаючим. Чи не занадто збентежені були послідовники Ісуса, почувши, що істинного Бога можна пізнати тільки через Нього? Але саме це давало Йому основу зробити одну із найбільш надихаючих пропозицій: «Прийдіть до Мене, усі струджені та обтяжені, і Я вас заспокою!». Фарисеї говорили, що люди повинні нести «тягар Тори», тяжку ношу приписів єврейського Закону. Ісус пропонує іншу «ношу» – легку завдяки Його любові і готовності прощати.
Але хіба легко йти за Ісусом, Який щойно казав, що люди мають бути готові залишити свої сім’ї, майно і навіть відмовитися від звичного життя? Так, Він казав це. Але легкість і радість, відпочинок і відновлення сил, які Він обіцяв, виходили з Його доброти і теплоти. Він був готовий прийняти будь-яку людину, пригноблену фізичною чи духовною неміччю, браком грошей або ще чимось. Він пропонував те, що є в Ньому Самому.
Ісус каже про Себе, що Він «тихий і серцем покірливий», зовсім не для того, щоб підкреслити високий рівень Своєї духовності. Ісус хоче, щоб ми не бачили в Ньому якогось поліцейського, що стежить за нами, або строгого шкільного учителя. Гостинний прийом, який Ісус пропонує всім тим, хто віддасть себе на Його милість, – це запрошення самого Господа Бога. Прийнявши Його, ми зможемо побачити, хто є наш справжній Отець, і з натхненням встати під покров Його любові і милості.
