Згідно Євангелія від Луки початок Іоаннової проповіді стався в 28 або в 29 році Р. Х. – “У п’ятнадцятий же рік правління Тиверія-кесаря… було слово Боже до Іоана, сина Захарії, в пустелі” (Лк. 3:1,2). Підкоряючись цьому покликанню, Іоанн проходив по всій землі Йорданській, “проповідуючи хрещення покаяння для прощення гріхів” (Лк. 3:3).
Згідно Біблії (див. Лк. 3:23) Іоанн Предтеча почав проповідувати, коли йому було біля 30 років – символічний вік досягнення повного повноліття. Стільки ж років було і Спасителю, коли Він вийшов на проповідь. Це пов’язано із старозавітнім законом, за яким левити мали право брати участь у богослужінні лише після досягнення цього віку (Чис. 4:3).
Місцем своєї проповіді Іоанн обрав частину Юдейської пустелі, що примикає до Мертвого моря (Мф. 3:1; Мк. 1:4).
Сам Іоанн Предтеча вів аскетичний спосіб життя, носив грубий одяг з верблюжого волоса і підперізувався шкіряним ременем, харчувався диким медом і акридами (вид сарани) (Мф. 3:4; Мк. 1:6).
Для звершення обряду обмивання (занурення) він переселявся на береги Йордану: або на східний берег – у Вифавару (Ін. 1:28), – ймовірно, навпроти Єрихону, або ж у місце, зване Енон, поблизу Салима, де “було багато води” (Ін. 3:23), і яке знаходилося за 12 км від Бет-Шеан (Бетсан). За ці місця також свідчить той факт, що Ірод Антипа мав право схопити Іоанна Хрестителя лише на східній частині Йордану, у Переї, де були його володіння (Мк. 6:17-29).
Пророк Іоанн з’явився на берегах Йордану, щоб приготувати народ до прийняття очікуваного Месії (Христа). У той час перед святом очищення до ріки сходився народ для релігійних обмивань. Тут і звернувся до них Іоанн, проповідуючи покаяння та хрещення на відпущення гріхів. Сутність його проповіді полягала в тому, що перш ніж отримати зовнішнє обмивання, люди мали внутрішньо очиститися і таким чином приготувати себе до приходу Месії.
Іоанн Хреститель вимагав переоцінки всього життя і докоряв за легковажність тим, хто думав, що самого обряду обмивання[*] достатньо для прощення гріхів. Перед самим обрядом хрещення люди сповідували свої гріхи. За свідченнями Йосифа Флавія, Іоанн вчив людей провадити “чистий спосіб життя, бути справедливими один до одного і шанобливими до Предвічного”. Іоанн мало говорив про ритуали, а передусім ставив моральний обов’язок людини: “Хто має дві одежини, хай дасть тому, хто не має, і хто має їжу, хай зробить так само” (Лк. 3:11).
Для Іоанна обмивання було засобом приготування євреїв до приходу Месії. “Покайтеся! – казав він, – наблизилось бо Царство Небесне” (Мф. 3:2). Іоанн говорив про швидкий прихід Христа, Який знищить усе зло на землі: “Вже й сокира біля кореня дерева лежить: бо всяке дерево, що не приносить доброго плоду, рубають і кидають в огонь” (Мф. 3:9,10). Він зображував Месію з віялкою в руці, Який збирає добре зерно і спалює полову (Мф. 3:12). Покаяння, милостиня, покращення устоїв (Лк. 3:11-14) були для Іоанна великими засобами приготування людей до прийдешніх подій.
Іоанн виступав проти тих представників єврейства, проти яких виступали ессеї, а пізніше Ісус, – проти представників ортодоксального юдаїзму, передусім фарисеїв; і, так само як Ісус, він був визнаний переважно нижчими верствами (Мф. 21:32). Люди вважали Іоанна пророком (Мф. 14:5; 21:26), і багато хто думав, що він – воскреслий пророк Ілля (Мф. 11:14; Мк. 6:15; Ін. 1:21). Віра в це воскресіння була дуже поширена (Мф. 14:2; Лк. 9:8). Юдеї вірили, що перед приходом Месії з’явиться Його предтеча: згідно з Книгою Малахії (Мал. 4:5), цим предтечею буде пророк Ілля.
Невдовзі навколо Іоанна зібралася громада – “ученики Іоаннові”, якій він дав свої правила і молитви, і в якій панував строгий аскетизм (Мф. 9:14). На ім’я відомі лише двоє його учнів: Андрій з Вифсаїди та Іоанн, син Зеведеєв. Обидва були рибалками і прийшли з берегів Галилейського моря. З часом вони приєдналися до Христа і стали всіма відомими апостолами.
Вплив Іоанна постійно зростав, що стривожило правлячу верхівку Іудеї. Були відряджені священики та фарисеї спитатися, ким він є насправді. “Тоді сказали йому: хто ж ти такий? Щоб нам відповідь дати тим, що послали нас; що ти скажеш про самого себе? Він сказав: я глас вопіющого в пустелі; приготуйте путь Господеві, як сказав Ісая пророк” (Ін. 1:22,23). На запитання: “Що ж ти хрестиш?” – вони почули відповідь повну покори і віри, яка чітко визначила покликання Іоанна як Предтечі Христового: “Я хрещу водою; але серед вас стоїть Той, Кого ви не знаєте; Він гряде за мною, але переді мною був; я недостойний розв’язати ремінь взуття Його” (Ін. 1:26,27).
“…Він хреститиме вас Духом Святим і вогнем. Лопата в руці Його, і Він очистить тік Свій і збере пшеницю в житницю Свою, а полову спалить вогнем невгасимим” (Лк. 3:16,17). Це була і відповідь людям, які приходили до нього, щоб охреститися у водах ріки Йордан, і “роздумували в серцях своїх про Іоана, чи не Христос він” (Лк. 3:15).
Приналежність Іоанна до релігійних течій
Іоанн не пив вина і хмільних напоїв (Лк. 1:15), що може свідчити про його назорейство; проте інших обов’язкових ознак назорейської обітниці, наприклад, відрощування довгого волосся (Чис. 6:4), Євангелія не згадують.
За своїми релігійними переконаннями Іоанн Предтеча, швидше за все, був близьким до ессеїв. Дослідники відзначають, що опис Іоаннового хрещення наведений Йосифом Флавієм, практично дослівно збігається з описом ессейського обряду, описаного в рукописах Юдейської пустелі. Така близькість Іоанна до ессеїв змушує багатьох дослідників вважати, що “він належав певний час до ессеїв, але пізніше відокремився від них з якихось причин”. У числі таких ознак подоби називають також географічне сусідство місця (чи місць) проповіді Іоанна і хрещення ним у тому місці, де проживали деякі ессейські общини, однакове обґрунтування і Хрестителем, і ессеями своєї діяльності в пустелі, збіг за часом його діяльності та останніх десятиліть існування тієї релігійної течії юдаїзму.
Але існують також ідеологічні розбіжності з ессеями. Так, наприклад, він підкреслював розподіл людей на праведників і грішників, але, на відміну від ессеїв, вважав, що грішники можуть спастися через розкаяння. Подібно до ессеїв, він тлумачив вірш з Ісаї (“Голос волаючого в пустелі“) як заклик віддалитися в пустелю, і тому став відлюдником і аскетом сам, але не вимагав цього від інших. На відміну від ессеїв, він не наполягав на необхідності спільного майна, але казав про необхідність ділитися з тими, хто має потребу. Іоанн не прийняв ессейського погляду до обмеження кола посвячених і пропонував очищення кожному юдеєві, який того бажав. До того ж, на відміну від ессеїв, він не вимагав від них передати всі їхні статки в спільну касу і стати членом релігійної секти, а також відмовитися від звичного способу життя – його цікавило тільки духовне просвіщення. Усе це привернуло до нього велику кількість послідовників.
[*] В синодальному перекладі – “хрещення”, далі в тексті цей обряд буде називатися саме так.
