Хрещення покаяння

Іоанн Предтеча хрестить людей, Нікола Пуссен

Іоаннове хрещення покаяння являло собою обряд, який він звершував над тими, хто прийняв звістку про наближення Царства Небесного. Предтеча хрестив тих, хто приходив до нього з метою символічного змивання гріха з тіла після очищення душі через сповідь і благі справи. Хоча варто зазначити, що “слово “хрещення”, яке означає таїнство залучення до християнства, і “хрест” є однокорінними словами лише в ряді слов’янських мов. Грецькою “хрестити” – “баптізо”, буквально “занурювати”, оскільки хрещення звершувалося зануренням у воду. Хрест (який був відомий і в дохристиянських культах) міг стати символом християнства лише у зв’язку з особливим сенсом розп’яття. Іменування Іоанна “Хрестителем” – результат калькування грецького Іоаннес Баптістес. Він хрестив людей, занурюючи їх у воду, не використовуючи символу і самого поняття хреста (зображення хреста як аксесуара Предтечі у відомій картині А. А. Іванова “Явлення Христа народу” – історична неточність)”, – стверджує доктор філософських наук А. М. Каримський[1].

Це хрещення мало паралелі і у звичайних правовірних юдеїв. Обмивання проводилося в спеціальному релігійному басейні – “мікві”. Подібні басейни для ритуального очищення влаштовувалися в кожному заможному будинку того часу. Особливо багато їх було в Єрусалимі. Сотні таких басейнів розкопані археологами. Проте в особливо важких випадках ритуальної нечистоти всі юдеї мали пройти очищення в річкових водах.

Цей юдейський обряд називається “т’білá” (“твіл”), від цього слова утворено єврейське прізвище Іоанна – “hа-Мтабель” (“Хаматвіл”) – “здійснюючий ритуальне очищення водою”, яке було перекладене грецькими перекладачами Євангелій як “Хреститель”, а ім’я Йоханан стало Іоанном. Ессеї посилили вимоги до обряду, на відміну від ортодоксальних юдеїв вважаючи, що необхідність ритуального очищення виникала не тільки від дотику до нечистого предмету чи тварини, але і від поганих вчинків. Тому якщо людина проходила обряд занурення у воду без покаяння, на їхню думку обряд ставав чистою формальністю і не приносив очищення; така концепція була помітним нововведенням. Цей обряд ритуального обмивання ессеї тлумачили не тільки як символ покаяння, але одночасно як обряд посвячення в члени своєї громади.

Іоаннове хрещення відрізнялося від очисного обмивання прозелітів тим, що відбувалося вже над юдеями, а від щоденних ритуальних обмивань ессеїв воно відрізнялося тим, що було одноразове і більше не повторювалося.

Хрещення Христове

Хрещення Господнє, Карл Генріх Блох

Слухаючи Предтечу, народ постійно перебував в очікуванні, деякі “роздумували в серцях своїх про Іоана, чи не Христос він” (Лк. 3:15), що він категорично заперечував. І в цей час серед юрби на березі річки Йордан у Вифаварі[2] (Ін. 1:28), з’явився Чоловік з Назарету. Він разом з усіма готувався прийняти хрещення від Іоанна. Коли Іоанн підійшов до води, всіх вразили дивні слова, звернені до Галилеянина: “Мені треба хреститися від Тебе, і чи Тобі приходити до мене?” Відповідь Ісуса: “Облиш нині, бо так належить нам виконати всяку правду” (Мф. 3:14,15), – нічого не пояснила оточенню, але для Іоанна мала певний зміст – і він погодився звершити обряд. Під час хрещення “розкрилися Йому небеса, і побачив Іоан Духа Божого, Який сходив, мов голуб, і спускався на Нього [Ісуса]”. І голос пролунав з неба: “Це є Син Мій Улюблений, в Ньому Моє благовоління” (Мф. 3:16,17).

Сам же Іоанн це засвідчив наступними словами: “І свідчив Іоан, кажучи: я бачив Духа, Який сходив з неба, мов голуб, і перебував на Ньому. Я не знав Його; але Той, Хто послав мене хрестити водою, сказав мені: на Кому побачиш Духа, Який сходить і перебуває на Ньому, Той хреститиме Духом Святим. І я бачив і засвідчив, що Цей є Син Божий” (Ін. 1:32-34). Таким чином, за Іоанновою участю всенародно було засвідчене месіанське покликання Ісуса.

Після хрещення Ісуса Іоанн “хрестив в Еноні, поблизу Салима, бо там було багато води; і приходили туди, і хрестилися” (Ін.3:23). Євангеліст Іоанн пов’язує появу перших з дванадцяти апостолів саме з проповіддю Іоанна Хрестителя: “Наступного дня знову стояв Іоан з двома з його учнів. І, побачивши Ісуса, Який ішов, сказав: ось Агнець Божий. Почувши від нього ці слова, обидва учні пішли за Ісусом” (Ін. 1:35-37).

* * *

На думку богословів єврейський народ у той час шанував Іоанна вище за Христа. Іоанн Предтеча все своє життя проводив у пустелі, був сином священика, носив одяг з верблюжої шерсті, закликав усіх до покаяння і, більше того, народився від неплідної матері.

Ісус Христос народився в незнатній родині, бо Його народження від Діви, проповідуване пророками, не було ще всім відоме. Він виховувався в звичайному домі і носив звичайний одяг. Ісус, Який прийшов хреститися до Іоанна, сприймався сучасниками як проста людина, тому св. Іоанн Золотоуст пише: “От чому, щоб така думка не утвердилася в народі, під час хрещення Ісуса небеса відкриваються, Дух сходить і разом з Духом Голос, що сповіщає достоїнство Ісуса як Єдинородного Сина Божого”.

У Євангелії від Іоанна (Ін. 3:27-36) наводяться слова Іоанна Предтечі, які ясно свідчать про його переконання в месіанській гідності Христа, більше того, Іоанн свідомо схиляється перед Сином Божим, Який прийшов у світ: “Йому належить рости, а мені умалятися. Хто приходить згори, Той над усіма є, хто від землі – земний є і по-земному говорить. Хто з неба йде, Той над усіма є” (Ін. 3:30,31). Ряд авторів вбачає суперечність між цим місцем і уривком із синоптичних Євангелій: “Чи Ти Той, Хто має прийти, чи нам іншого чекати?” (Мф. 11:3). Слід зазначити, що Іоанн, який був переконаний у месіанській гідності Ісуса Христа, відправив учнів до Христа, щоб вони особисто побачили Христа, почули проповідь, чудеса і увірували в те, що Ісус є очікуваний Месія. Після чого учні Іоаннові мали піти за Христом. Іоанн зробив так, тому що будучи пророком, передбачав свою швидку кончину.


[1] Ця думка абсолютна слушна, але слід зазначити, що зображення Іоанна Предтечі в мистецтві з хрестом у руці, ставить собі за мету не відтворення історичної автентичності, адже про Іоаннову зовнішність нам взагалі мало що відомо, а з метою відрізнити його від інших біблійних персон і мистецьких образів.

[2] Точне розташування Вифавари не визначене, однак з XVІ ст. цим місцем вважається територія, де зараз знаходиться монастир Святого Іоанна, за кілометр від сучасного міста Бейт-Авара (приблизно 10 км на схід від Єрихону).

Попередній запис

Місце і час служіння Іоанна Хрестителя

Згідно Євангелія від Луки початок Іоаннової проповіді стався в 28 або в 29 році Р. Х. – "У п’ятнадцятий же ... Читати далі

Наступний запис

Ув’язнення і смерть

Хрещенням Спасителя пророк Іоанн завершив своє пророче служіння. Він безбоязно та суворо викривав вади як простих людей, так і сильних ... Читати далі