Хвороби та Біблія

Іов та його друзі, Ілля Рєпін

Завжди і у всі часи серед людей були ті, хто страждав від тяжких хвороб, не міг обійтися без сторонньої допомоги, хто нерідко почував себе ізгоєм у світі, призначеному для здорових. Інваліди. Вони були і в Єгипті за часів Мойсея, і в Палестині за часів Ісуса. Що ж каже про них Біблія? Чому взагалі народжуються на світ люди з тілесними вадами? Чи є сенс в їх стражданнях? Хто робить німим або глухим?

Часто можна почути, що Старий і Новий Завіти – дуже різні книги, бо одна говорить про строгі заборони і покарання, а інша – про свободу і любов. Взагалі кажучи, твердження це невірне: в обох частинах Біблії мова йде про одного й того самого Бога, та й рід людський не сильно змінився за останні кілька тисяч років, так що можна знайти і палкі заклики до любові в Старому Завіті, і суворі покарання – у Новому.

Але дійсно є такі сфери, в яких Старий і Новий Завіти помітно відрізняються один від одного, і одна з них – ставлення до інвалідів. Старий Завіт максимально категоричний: священиком і левітом не може бути людина з тілесною вадою. Господь каже, що інвалід «до жертовника не повинен приступати, тому що вада на ньому: не повинен він нечестити святилища Мого» (Лев. 21:23).

До того ж існував цілий ряд шкірних хвороб (об’єднаних в українському перекладі загальною назвою “проказа”), який робив людину ритуально нечистою, фактично виганяючи її з суспільства. Про таких прокажених ми читаємо і в Євангеліях: вони мали жити окремо від здорових, навіть дотик до них оскверняв звичайну людину. Мабуть, друзі за нещастям збиралися разом, адже вони не мали права спілкуватися навіть з найближчими людьми.

Ще невідомо, що було для них тяжчим: сама хвороба чи відчуття своєї непотрібності та знедоленості.

На перший погляд, таке ставлення схоже на нацистську політику, коли суспільство мало позбавлятися від “неповноцінних людей”. Але тільки на перший. Що стосується прокажених, тут є немало здорового глузду: шкірні хвороби заразні і для того, щоб запобігти епідемії, хворій людині дійсно краще не стикатися із здоровими. У свою чергу, хвороба чи каліцтво, які не були заразними, ніяк не виключали людину із суспільства.

Ми бачимо приклади, коли люди із серйозними тілесними вадами були не просто повноцінними, але дуже шанованими членами суспільства: патріарх Ісаак на старості осліпнув (чим і скористався його син Яків, видавши себе за свого брата Ісава), але не втратив свій авторитет; єдиний нащадок царя Саула, який залишився жити при дворі царя Давида і користувався, як ми б сказали сьогодні, чималими соціальними пільгами, – це Мемфивосфей, кульгавий із раннього дитинства.

Для таких людей недоступним було лише служіння левітом або священиком, і от чому. Ізраїльський народ мав приносити в жертву Богові все найкраще: для такої жертви не підходило ні другосортне борошно, ні баранчик із тілесною вадою. Отже, і той, хто звершував ці жертвопринесення, мав бути здоровою людиною, щоб не можна було сказати: у жертву принесли непотрібну тварину, а до вівтаря послали того, хто нездатний працювати в полі.

Із схожих причин, до речі, священикам і левітам не можна було торкатися до мертвого тіла: не тому, що це погано, а тому, що служіння Богові несумісне із смертю.

Найцікавіший приклад ми бачимо в житті найбільшого пророка Старого Завіту – Мойсея. Бог послав його в Єгипет, щоб врятувати ізраїльтян від тяжкого рабства, і він повинен був говорити з фараоном і своїми одноплемінниками, але… Мойсей спочатку довго відмовлявся. По-перше, він просто не вірив в успіх цього задуму, але була ще одна причина. Він сказав: «О, Господи! людина я не красномовна, і таким був і вчора і третього дня, і коли Ти почав говорити з рабом Твоїм: я тяжко говорю і недорікуватий. Господь сказав Мойсеєві: хто дав уста людині? хто робить німим, або глухим, або зрячим, або сліпим? чи не Я?» (Вих. 4:10,11).

Покликання Мойсея

Важко сказати точно, що мається на увазі: можливо, Мойсей просто не був підготований до публічних виступів, але, з іншого боку, він виховувався при царському дворі як принц і напевно його не бентежили натовпи і церемонії. Швидше за все, у нього був якийсь серйозний дефект дикції, він просто фізично не міг говорити перед натовпом.

І Господь посилає назустріч Мойсеєві, який йде в Єгипет, його рідного брата Аарона: «Він буде твоїми вустами» (Вих. 4:16), – каже Він Мойсеєві. Як дивно! Якщо Аарон може добре говорити, то чому ж Господь не посилає його? А якщо з якихось причин хоче послати саме Мойсея, чому не виправляє негайно його тілесну ваду? Таке диво було б сущою дрібницею в порівнянні з чудесами, які супроводжуватимуть вихід ізраїльтян із Єгипту.

Насправді вже тут, у Старому Завіті, ми бачимо найважливіший принцип співпраці: люди з фізичними вадами потребують допомоги інших, але й інші, виявляється, не можуть без них обійтися. Адже вся історія Виходу – це оповідання про те, як невеликий, пригнічений і роз’єднаний народ з Божою допомогою набув своєї єдності і зміг впоратися з усіма бідами, що випали на його долю.

Взагалі, історія обраного народу – це зовсім не історія славних подвигів великих багатирів, як у билинах про Іллю Муромця і героїчному епосі практично всіх інших народів світу. Це швидше низка оповідань про людей слабких, які знають про свою слабкість і через це безмежно довіряють Богові. Засновник головної династії ізраїльтян – не хто інший, як Давид, який, будучи ще зовсім юним і недосвідченим пастушком, переміг досвідченого воїна і могутнього багатиря Голіафа.

На стародавньому Близькому Сході було багато могутніх народів із розвиненою та оригінальною культурою: єгиптяни, шумери, вавілоняни. Але Господь обрав зовсім невеликий і зовсім не такий вже розвинений у культурному відношенні народ – ізраїльтян. Напевно, саме для того, щоб у них не було приводу гордитися власними досягненнями, щоб усі свої успіхи вони приписували саме Богові. І немає нічого дивовижного, що біля витоків цього народу стояв пророк, який сам по собі і двох слів не міг вимовити.

Попередній запис

"Де був Бог, коли я страждав?"

Люди нерідко задають таке питання. Вони з дитинства знають, що у світі існують жахливі страждання, але знання залишається швидше в ... Читати далі

Наступний запис

Інваліди та Новий Завіт

Зцілення 10 прокажених, Джеймс Тіссо Коли ми читаємо Євангелія, неможливо не помітити одну незвичайну річ: саме ... Читати далі