Тепер давайте звернемося до Нового Завіту, до Євангелія від Луки. І знову хочу сказати: те, що мені відкрилося, настільки вразило мене, що мені довелося вирішувати для себе, що я з цим робитиму. І я все ще не вирішив. Це є частиною служіння Іоанна Хрестителя, який, як ви знаєте, був посланий як Предтеча, щоб приготувати шлях для Ісуса. Сенс його служіння можна виразити одним словом – покаяння. У Євангелії від Луки Іоанн каже наступне: “Вже й сокира при корені дерева лежить: всяке дерево, що не приносить доброго плоду, зрубується і вкидається у вогонь” (Лк. 3:9).
Зверніть увагу на те, що Бог вимагає наявності доброго плоду. Недостатньо заявляти, що ви не приносите поганого плоду чи не робите нічого поганого. Але чи приносите ви добрий плід? Бо якщо ви не приносите доброго плоду, вас зрубають і кинуть у вогонь. Також зверніть увагу, що ці слова адресовані не до повій або митарів, а до всіх. І люди почули його послання: “І запитували його люди, кажучи: що ж нам робити? Відповідаючи, він сказав їм: хто має дві одежини, хай дасть тому, хто не має, і хто має їжу, хай зробить так само” (Лк. 3:10,11).
Усе, виявляється, зовсім не важко. Тут потрібна не хитромудра теологія, а проста турбота про людей, які вас потребують. Коли я прочитав цей уривок, то уявив собі всі мої костюми і піджаки, які висять у різних шафах у різних країнах. І ще я подумав, що мені не потрібна така кількість одягу. Справа не в тому, що я жадібний або колекціоную одяг. Так саме виходить, бо я живу в різні періоди року в трьох різних країнах. Але ще я подумав, що ніколи у своєму житті я не чинив за цим словом.
Якщо у вас є два піджаки, а в когось немає жодного, то як вам поступити? Віддайте такій людині один піджак. Якщо у вас достатньо їжі, а в когось її немає, то як вам слід поступити? Дайте цій людині поїсти. Отже, усім нам абсолютно зрозуміло, про що йде мова.
У 14-му розділі Євангелія від Луки Ісус дає повчання. Його запросили пообідати в будинок фарисея. Закінчуючи трапезу, Ісус радить фарисеєві: “Сказав же і тому, хто запросив Його: коли справляєш обід або вечерю, не клич друзів твоїх, ні братів твоїх, ні родичів твоїх, ні сусідів багатих, щоб і вони тебе колись не запросили і не одержав ти відплати. Але, коли справляєш званий обід, клич убогих, калік, кривих, сліпих, і блаженний будеш, бо вони не мають чим віддати тобі; віддасться ж тобі у воскресіння праведних” (Лк. 14:12-14).
Це висловлювання стосується всіх християн. Коли ви збираєтесь влаштувати вечірку, то кого ви збираєтесь запросити? Своїх друзів і родичів або тих, хто насправді потребує запрошення і не може запросити вас до себе і відплатити вам тим самим? Я хочу, щоб ви зрозуміли, що ця думка простежується по всій Біблії. Таке відношення не просто зустрічається десь в одному уривку Писання. Я і сам здивований, що, досліджуючи Біблію стільки років, ніколи не бачив цього так ясно, як побачив за останні кілька тижнів.
Є тисячі чудових християн, які сидять на церковних лавках і співають гімни. А як же бути з тими людьми, які насправді потребують вас? У вас навіть немає з ними жодного контакту, за виключенням, можливо, лише деяких. Якби вам сьогодні запропонували запросити до себе бідних, калік, кульгавих і сліпих, то ви б не знали, кого вам запросити. Бо ви дуже віддалені від них, у вас немає з ними жодного зв’язку. Але саме вони і є ті люди, які реально потребують вас.
У 25-му розділі Євангелія від Матфея ми знаходимо пророчу притчу про народів-овець і народів-козлів. Ми не станемо зараз поглиблюватися в подробиці; головне для нас полягає в тому, що ця притча є описом кінця віку цього. Коли Господь встановить Своє Царство, Він судитиме народи і розділить їх на дві категорії: овець і козлів. Вівці стоятимуть праворуч, а козли – ліворуч. Він запросить овець у Своє Царство, а козли будуть повністю Ним знехтувані. Він вимовить над народами-козлами одні з найжахливіших слів, що колись сходили з Його вуст: “Тоді скаже й тим, які ліворуч від Нього: ідіть від Мене, прокляті, у вогонь вічний, уготований дияволу і ангелам його” (Мф. 25:41).
Як жахливо почути такі слова з вуст Господніх!
Вічний вогонь ніколи не призначався для людей. Тільки в диявола немає іншого вибору: це те місце, якого йому не минути. Але нам зовсім не обов’язково так закінчувати своє життя – у нас є вибір.
Потім Ісус пояснює їм причину їх засудження: “Бо голодував Я, і ви не дали Мені їсти; спраглим був, і ви не напоїли Мене; був подорожнім, і не прийняли Мене; був нагим, і не зодягли Мене; недужим і у в’язниці, і не відвідали Мене. Тоді й вони скажуть Йому у відповідь: Господи! Коли ж ми бачили Тебе голодним, або спраглим; чи подорожнім, або нагим, або недужим, або у в’язниці і не послужили Тобі? Тоді скаже їм у відповідь: істинно кажу вам: не зробивши цього одному з менших цих, Мені не зробили” (Мф.25:42-45).
Запам’ятайте: ми можемо потрапити під вічне засудження за те, що не зробили, а не за те, що зробили. Бог не засудив їх за те, що вони зробили. Вони були засуджені за те, що вони не зробили. Це дуже серйозне ствердження.
Особисто я вважаю, що ми – представники сучасної західної (християнізованої) культури, усі без виключення будемо судимі не за те, що ми зробили, а за те, що не зробили. Ми будемо судимі не стільки за скоєні гріхи, хоча і скоєні гріхи будуть частиною суду, скільки за те благо, якого ми не зробили. Ніде в Біблії я не зустрічав жахливіших слів за ці: “Не зробивши цього… ідіть від Мене, прокляті, у вогонь вічний, уготований дияволу і ангелам його“.
Підсумок вищесказаному підводиться в кількох віршах з Послання Якова: “Чиста і непорочна побожність перед Богом і Отцем є в тому, щоб піклуватися про сиріт і вдів у їхніх скорботах і берегти себе неоскверненим від світу” (Як. 1:27).
За довгі роки свого життя я чув дуже багато проповідей про те, як важливо не погоджуватися з цим світом. Я чув проповіді, спрямовані проти дружби зі світом і всього, що з ним асоціюється. Але я ніколи не чув проповіді на тему нашої відповідальності по відношенню до сиріт і вдів. Ніколи такого не було, хоча я слухав насправді чудові проповіді свого часу. Адже Яків каже, що саме це і є чистим і непорочним благочестям перед Богом і Отцем.
Негативна сторона цього вірша міститься в словах: “берегти себе неоскверненим від світу“, але позитивний аспект: “турбота про сиріт і вдів” – передує їм. Чи живете ви такого роду благочестям? Якщо ні, то хто звільнив вас від цієї відповідальності? Хто вирішив, що ви можете не брати в цьому участі? Сам я можу сказати одне: це слово стосується мене.
