Тепер, коли ми підходимо до пророків, я хочу запропонувати вашій увазі кілька уривків Писання з тої множини, які говорять про сиріт, вдів і пригноблених. Вивчаючи пророків протягом багатьох років, я дійшов до певних висновків. Я б хотів просто поділитися ними з вами, а ви можете самі поставити собі запитання: чи згодні ви зі мною?
Я вважаю, якщо читати пророків, починаючи з Ісаї і далі, то доходиш до висновку, що, по суті, три гріхи викликали Божий гнів. Першим гріхом було ідолопоклонство, другим – перелюб, а третім – байдужість до бідних.
Упродовж багатьох років, зустрічаючись з багатьма людьми, я спостерігав, якщо люди залучалися до ідолопоклонства, то часто за ідолопоклонством йшов перелюб. Іншими словами, духовний перелюб веде до фізичного, і я бачив це раз за разом.
Передбачається, що нас усіх повинні шокувати і обурювати ідолопоклонство і перелюб. Але як відбуваються справи з третім гріхом, який Бог ставить в один ряд з ідолопоклонством і перелюбом?
От що Він говорить про байдужість до бідних: “Обмийтеся, очистіться; віддаліть злі діяння ваші від очей Моїх; перестаньте чинити зло; навчіться чинити добро, шукайте правди, рятуйте пригнобленого, захищайте сироту, заступайтеся за вдову” (Ісаї 1:16,17).
Хто знаходиться першим у Божому списку? Сирота і вдова. Бог відносить небажання і нездатність робити все перераховане до тієї ж самої категорії, що ідолопоклонство і перелюб. Трохи далі, кажучи про вождів народу в ті часи, Бог звертається до Ізраїлю: “Князі твої – законопорушники і спільники злодіїв; усі вони люблять подарунки і ганяються за мздою; не захищають сироту, і справа вдови не доходить до них” (Ісаї 1:23).
Небажання захистити сироту відноситься до тієї ж самої категорії гріхів, що ідолопоклонство і перелюб. У кожного з нас є власний маленький списочок гріхів, але ці списки далеко не повні. Я – віруючий вже дуже багато років і тому чув багато чудових проповідей. Але я ніколи не чув проповіді, яка б ясно говорила про нашу відповідальність за турботу про сиріт і вдів. Жодної такої проповіді за п’ятдесят вісім років!
Коли це спало мені на розум, я сказав собі: “Як так вийшло, що, будучи проповідником усі ці роки, я ніколи цього не помічав?” Пізніше я розповім вам про свій особистий досвід у цьому питанні.
Продовжуючи цю тему, давайте звернемося до 11-го розділу Книги пророка Ісаї, де знаходяться пророцтва про Ісуса як про Месію. “І вийде паросток від кореня Ієссеєвого, і гілка виросте від кореня його; і спочине на ньому Дух Господній, дух премудрости і розуму, дух ради і кріпкости, дух відання і благочестя; і страхом Господнім сповниться, і буде судити не за поглядом очей Своїх, і не за слухом вух Своїх вирішувати діла. Він буде судити бідних за правдою, і діла страдників землі вирішувати за істиною” (11:1-4).
Чия доля турбує Ісуса? Доля бідних, скривджених, пригноблених, усіх тих, до кого ставляться несправедливо.
Я є вихідцем з привілейованих верств британського суспільства. Я не збираюся говорити про те, що я недоотримав, бо отримав значно більше, ніж було слід. Але я дійшов до висновку, що більшість людей у цій країні не отримують того, що слід. Мій висновок, можливо, здивував вас, але я думаю, що так воно і є. Основною причиною цього є людський егоїзм. Усі зайняті лише собою. Чи знаєте ви, що ви можете бути віруючим і при цьому одночасно великим егоїстом?
58-й розділ Книги Ісаї є тим уривком, який Давид Вілкерсон називає “ключем до незгасного пробудження”. Статистика його служіння цілком підтверджує його заяву.
“Ось піст, що Я обрав: зніми кайдани неправди” (Іс. 58:6). Я вірю в необхідність посту. Взагалі, я пощу кожного тижня. Я не стверджую, що піст – це щось неважливе. Більше того, Бог каже, що піст – це значно більше, ніж просте утримання від їжі.
“Зніми кайдани неправди, розв’яжи пута ярма, і пригноблених відпусти на волю, і розірви усяке ярмо; розділи з голодним хліб твій, і подорожніх бідних уведи у дім; коли побачиш нагого, вдягни його, і від єдинокровного твого не ховайся” (Ісаї 58: 6,7).
Чи винні ми в тому, що не бачимо навколо себе людей, які потребують нас?
Далі знаходиться чудова обіцянка: “Коли побачиш нагого, вдягни його, і від єдинокровного твого не ховайся. Тоді відкриється, як зоря, світло твоє, і зцілення твоє швидко проросте, і правда твоя піде перед тобою, і слава Господня буде супроводжувати тебе. Тоді ти взиватимеш, і Господь почує; заволаєш, і Він скаже: “ось Я!” (Ісаї 58:7-9).
Є гарантія, що на твою молитву прийде відповідь. Але за однієї умови – турбота про нужденних людей: “Від єдинокровного твого не ховайся“.
Я здобув освіту в Ітоні, а потім у Кембриджі, і був частиною певної верстви суспільства, яка просто не усвідомлювала, що навколо є люди, які потребують допомоги. Суть не в тому, що ми були проти таких людей, а в тому, що нам просто було байдуже. Пізніше, у 1940-му році, я був призваний у британську армію і несподівано зіткнувся з безліччю людей, про існування яких я не знав.
Це особливо стосується льотчиків, яких я люблю. Вони такі сердечні люди. Але, потрапивши в британську армію, я не розумів їх, а вони мене. У буквальному розумінні в нас не було спільної мови. Так я почав усвідомлювати, що в Британії є багато людей, про яких я нічого не знав. Я ніколи про них не чув. Я зіткнувся з різними сферами мого власного характеру, які потребували зміни. Я усвідомив, що ховався від своїх єдинокровних. Взагалі я міг обрати в цьому житті легкий шлях. Але трохи пізніше я розповім вам, як усе змінилося.
Гріхи Содому
Тепер я хочу поговорити з вами про Содом. Більшість людей думають, що вони знають, про який конкретний гріх Содому йде мова. Йдеться про гомосексуалізм, чи не так? Але це не той гріх, за який Бог засудив Содом. Відкриття, яке я зробив, здивувало мене. 16-й розділ Книги пророка Єзекиїля звернений до міста Єрусалиму. У ньому Єрусалим порівнюється із Содомом. І от що Господь каже про Содом: “Ось у чому було беззаконня Содоми, сестри твоєї, і дочок її: у гордості, пересиченні й ліності, і вона руки бідного й убогого не підтримувала” (Єзекиїля 16:49).
Гомосексуалізм тут навіть не згадується. Я не кажу, що Бог байдужий до гомосексуалізму. Це далеко не так. Але основними гріхами Содому були: егоїзм, догоджання плоті, розваги і прагнення бути “номер один”. І знаєте, у що я вірю? Це, звичайно, лише моя думка, але я вірю, що такий спосіб життя і така культура завжди спричиняють гомосексуалізм. Саме тому сьогодні у світі так багато гомосексуалістів, бо гріхи нашого часу в точності такі самі, як гріхи Содому. Давайте прочитаємо про них знову:
“Ось у чому було беззаконня Содоми, сестри твоєї, і дочок її: у гордості, пересиченні й ліності, і вона руки бідного й убогого не підтримувала“.
Як ви думаєте, наскільки добре цей уривок описує нашу сучасну культуру? Звичайно, існує багато чудових виключень, але вони лише виключення. Ми можемо оплакувати стрімке зростання гомосексуалізму, але я переконаний, що гомосексуалізм завжди буде плодом подібної культури. Гомосексуалізм сам по собі не є корінням. Справжній корінь – це егоїзм, потурання собі і байдужість до ближніх.
