Дякую, Господи
- За все, що було: Дякую, Господи!
- За все, що буде: Так, Господи!
Даґ Гаммариіельд
Чи Ти був би такий люб’язний попередити мене?
- Коли прийдеш по мене, Господи, чи можу просити Тебе, якщо Твоя ласка, постукати в мої двері, щоб я знав, що Ти йдеш?
- Я добре знаю: Ти сказав, що прийдеш як злодій…
- Та це не обов’язково, можеш прийти інакше.
- Ти сказав це для того, щоб ми завжди були готові: дякую, Господи.
- Але знаєш, Господи, коли я вдома прибираю, то надто незграбний і легко забруднююсь, тоді я одягаю фартух.
- І коли хтось з моїх друзів стукає у двері, перед тим як йому відкрити, я знімаю фартух, щоб не було видно плям, і щоб мій вигляд був для нього приємним.
- Дай мені час зняти мій фартух, щоб прийняти Тебе!
- Прошу Тебе про це, але Ти зробиш так, як хочеш; так буде найкраще.
- Та це лише побажання, яким я хотів з Тобою поділитися; адже друзі так роблять, правда ж?
- Хіба Ти не мій справжній Друг, той, якого ніколи не бракує, і на якого вся моя надія?
- До скорого побачення, Господи!
За серією «Свята і пори»
Відійти у мирі
Коли настане остання година останньої зими, дай нам сили не повертатися до сум’яття тих, хто залишився жити. Дай нам тремтливої довіри сина, який не боїться свого батька, хоч завдав йому образи. Учини так, щоб останнім людським словом, яке запам’ятає ця душа до того, як Твоя тиша поглине її, була благальна молитва вмираючих: «Не пам’ятай усіх колишніх гріхів і беззаконь, у які її завели сила і запал її пристрастей, бо якщо вона й нагрішила, проте ніколи не зреклася Отця, ні Сина, ні Святого Духа; але вірила у свого Бога і любила Його».
Франсуа Моріак
Близький до Ісуса як супутник у дорозі
«Часто люблю перечитувати один з найгарніших уривків Євангелія від Луки, яких там чимало, – епізод про Емаус… На схилі віку я відчуваю, що дедалі більше уподібнююся до цих двох учнів. Як і вони, ще більше відчуваю таємну присутність Божественного Супутника. З дедалі більшою ревністю молюся, щоб Він не пройшов повз мене, а залишався зі мною, щоб сів поруч для ламання хліба. Щоб з Його допомогою земне світло, яке незабаром згасне для моїх очей, замінилося на вічне споглядання. «Залишайся з нами, Господи. Залишайся з нами…»
І коли я зніму з плеча і поставлю біля Його ніг свій клунок, мені не буде соромно за мою вбогість… Він же добре знає, що у ньому, адже в дорозі допомагав мені його нести!
- Господи, доки житиму,
- Хочу Тобі служити;
- Коли помру, хочу прийти до Тебе».
Марсель Оклер
Коли приходить старість
Боже, мій Отче, на цьому етапі життя прошу Тебе бути моєю Надією. Я часто розчаровуюся, відчуваючи, що сили покидають мене, думаючи про те, що впродовж цілого життя міг би зробити більше. Я визнаю свої слабкості й гріхи, але справді вірю, що Ти любиш мене і прощаєш мені.
Жертвую Тобі разом з Твоїм Сином Ісусом Христом мої теперішні фізичні й моральні випробування задля виправлення моїх гріхів і задля усіх живих і мертвих, яких Ти мені довіряєш.
Дай мені силу вірити, що через молитву і жертвування мого життя, яке я б хотів бачити сяючим з любові і доброти, я виконую особливо необхідну місію для Церкви і світу. Нехай щастям для мене буде дарувати щастя іншим!..
Амінь.
Знайти сенс свого страждання
- Я вірю, о мій Боже, що, страждаючи в покорі, я довершую в собі страждання Христа[1].
- Вірю, що кожна людська особа на світі страждає і ніби народжує на світ дитину, (…) і що вона очікує дня появи Бога.
- Вірю, що ми не маємо тут постійної оселі, а шукаємо іншу оселю в майбутньому.
- Вірю, що все сприяє добру тих, які люблять Бога. Вірю, що якщо люди сіють у сльозах, то жнуть у радості.
- Вірю, що благословенні ті, які помирають у Бозі.
- Вірю, що наші муки дають нам вічну силу слави, якщо споглядатимемо не те, що видно, а те, чого зовсім не видно, адже ті речі, які ми бачимо, минущі, а ті, яких не бачимо, – вічні.
- Вірю, що наше тіло, схильне до зіпсуття, повинно одягнутися у непорочність, наше смертне тіло повинно стало безсмертним, а ця перемога повинна поглинути смерть.
- Вірю, що Бог витре кожну сльозу з очей праведників, що вони вже не знатимуть ані смерті, ані скорботи, ані стогону, і що їх страждання врешті припиняться, адже увесь перший світ промине.
- Вірю, що ми побачимо Бога лицем у лице!
Преосвященний Жербе
[1] За словами святого апостола Павла, Христос виявив найбільшу любов до людей, жертвуючи заради них Свої страждання і Свою смерть. Це найбільш досконалий вчинок, який лиш можливий. Жертвуючи разом з Ним, ми досягаємо набагато більше, ніж будь-якою іншою дією. Так ми сягаємо все більших глибин, навіть якщо це виходить за рамки того, що можемо бачити на початку.
