Коротко про прощення

Роздуми стосовно прощення

Прощення є важливою життєвою позицією християнина. Однак, мабуть, у жодній іншій сфері немає стереотипів більше, ніж у сфері прощення. Нерідко можемо почути гарні, ба навіть побожні гасла: «прости і забудь», «будь смиренніший і перший попроси прощення, навіть якщо це не ти винен», «мусиш простити, бо інакше не отримаєш Божої благодаті, і Бог тобі також не простить». Із жалем потрібно сказати, що ці повчання найчастіше призводять до неправильного прощення, вдаваного, коли людина робить вигляд, ніби нічого не сталося, а в серці далі носить незагоєну рану.

На сторінках Біблії прощення інколи представляється як важкий і болючий процес, і біблійним героям він нелегко давався. Наприклад, Йосиф, якого брати продали до Єгипту, будучи при дворі фараона, намагався забути все, що сталося. Коли він побачив своїх братів – удавав, що їх не знає. Йосиф не хотів ще раз пізнати болю, навіть у своїх спогадах уникав цієї теми. Своїх синів він назвав вельми символічно: «І нарік Йосиф ім’я первісткові: Манассія, тому що [говорив він] Бог дав мені забути усі нещастя мої і весь дім батька мого. А другому нарік ім’я: Єфрем, тому що [говорив він] Бог зробив мене плідним у землі страждання мого» (Бут. 41:51-52). Йосифові знадобилося чимало зусиль, аби пережити свій біль, образу, виразити свій жаль, а потім прийняти братів і простити їм. Більше того: щоб побачити Боже провидіння в усіх тих ситуаціях, які сталися.

Йосиф прощає своїх братів

Наш Спаситель також представляє прощення як певний процес: «Коли згрішить твій брат, докори йому…» Виявляється, потрібно довести до свідомості брата, що він заподіяв тобі кривду. Не потрібно вдавати, ніби нічого не сталося, аби за всяку ціну зберегти «гарний настрій» і почуття комфорту. Це не завжди приємно, але завжди правдиво. Не думаю, щоб Господь був задоволений солодким лицемірством у спільноті християн. Заклик Господа завжди прощати означає готовність бути відкритим на процес прощення, а не якийсь одноразовий удаваний акт. Розмова, навіть емоційна, дозволяє простити на щирій основі, а не на вдаваній. Не ображай у відповідь свого кривдника – просто скажи про своє переживання, про свої відчуття від того, що сталося. Навіть якщо тебе не зрозуміють – не переймайся, будь терпеливий, бо любов довготерпелива (1Кор. 13).

За матеріалами сайту CREDO

Як я можу пробачати тим, хто згрішив проти мене?

Стосовно кожної людини у певний момент її життя чинили неправильно, ображали і грішили. Як ми повинні реагувати, коли таке трапляється? Згідно з Біблією, ми має прощати. У Посланні до Ефесян 4:32 написано: «А будьте один до одного добрими, милосердними, прощайте один одному, як i Бог у Христі простив вам». Так само у Посланні до Колосян 3:13 говориться: «Поступаючись один одному i прощаючи взаємно, коли хто на кого має скаргу: як Христос простив вас, так i ви». Провідна думка у цих двох текстах полягає в тому, що нам слід прощати інших, як і Бог простив нам. Чому ми прощаємо? Бо самі були прощені!

Прощати було би просто, якби нам можна було робити це лише стосовно тих, хто просить про це в печалі й каятті. Але Біблія говорить, що ми повинні прощати тих, хто згрішив проти нас – усіх, без будь-яких умов і винятків. Відмова щиро пробачити людині демонструє почуття образи, болю і гніву – жодне з яких не має бути притаманне християнину. У Господній молитві ми просимо Бога простити гріхи наші, як і ми прощаємо тим, хто згрішив проти нас (Мф. 6:12). В Євангелії від Матфея 6:14-15 Ісус сказав: «Бо якщо ви прощатимете людям провини їхні, то простить і вам Отець ваш Небесний. А коли не будете прощати людям провин їхніх, то і Отець ваш не простить вам провин ваших». У світлі інших біблійних текстів, які говорять про Божественне прощення, вищезгадані вірші дають нам зрозуміти, що люди, які відмовляються прощати інших, самі не відчули Божого прощення.

Завжди, коли ми порушуємо Божі заповіді, ми грішимо проти Нього. Завжди, коли ми чинимо неправильно проти іншої людини, ми грішимо не тільки проти неї, але й проти Бога. Бачачи велич Божої милості у прощенні ВСІХ наших гріхів, ми можемо усвідомити, що в нас немає права забирати цю милість від інших. Ми згрішили проти Бога непомірно більше, ніж будь-яка людина може згрішити проти нас. Якщо Бог прощає нас, то як ми можемо відмовлятись простити інших за такі дрібниці? Притча Ісуса, записана у Матфея 18:23-35, є вражаючою ілюстрацією цієї істини. Бог обіцяє, що, коли ми прийдемо до Нього просити прощення, Він дасть нам його (1Ін. 1:9). Прощення, яке даруємо ми, не повинне мати обмежень, так само, як і Боже прощення безмежне (Лк. 17:3-4).

За матеріалами сайту https://www.gotquestions.org

 Як простити якщо тобі роблять боляче фізично і морально, ображають?

Простити, коли тобі заподіюють біль, на емоційному рівні дуже важко, але Господь цього і не вимагає від нас. Наша віра і наші справи відбуваються на рівні усвідомленого вольового зусилля, а не почуттів. Тобто нас кривдять, а ми не даємо здачі, не лихословимо у відповідь, молимося за тих, хто кривдить не тому, що ми відчуваємо до кривдника любов і розуміння, а тому, що Господь так поступав зі Своїми кривдниками і нам так заповідав. І тому, вірою приймаючи, що все нам можливо в Ісусі, Який нас зміцнює, і ми так чинимо.

Не наші почуття повинні свідчити про нашу віру, а наші справи. Якщо ми не відповідаємо на агресію, бо ми переживаємо ніжні почуття до кривдника, це швидше свідчить не про нашу віру, а про проблеми в нашій психіці. А от якщо ми відмовляємося від помсти, бо нам так сказав чинити Ісус Христос – то так ми свідчимо не про наші чесноти, а про нашу живу віру в Христа і про Його характер.

Коли Всевишній каже нам любити ворогів наших, Він має  на увазі не емоційну, душевну, чуттєву любов, яка то є, то кудись зникає, але Він каже про любов дієву, засновану не на емоціях, але на нашій вірі в Христа, про любов на рівні вчинків – не мститися, не лихословити у відповідь, молитися за кривдника, не відмовляти йому в допомозі.

Автор: Олег Замігайло

Дієві ліки

«Чи не дві малі пташки продаються за один асарій? І жодна з них не впаде на землю без волі Отця вашого; у вас же і волосся на голові все полічено; не бійтеся ж: ви дорожчі за багатьох малих пташок» (Мф. 10:29-31), – згідно цих Христових слів можна дійти висновку, що ніщо з кожним з нас у світі не відбувається без волі Божої.

«За все дякуйте: бо така щодо вас воля Божа у Христі Ісусі» (1Сол. 5:18), – це стосується не тільки добрих речей, що стаються в нашому житті, але й явних негативних випадків, адже часто зло, яке приносить нам цей світ, стає гіркими, проте вкрай дієвими ліками. Це стосується і наших кривдників.

Вони, тобто люди які свідомо чи ненавмисно кривдять, приносять у наші життя біль та страждання, часто являють нам приклад, як не слід чинити в житті, і цей урок зазвичай краще засвоюється нами, ніж позитивний приклад. Кривда та образи, заподіяні нам, загартовують нас, і з часом ми починаємо зауважувати за собою, що на подібні вчинки чи/та слова перестаємо просто звертати увагу, хоча до того вони могли завдавати суттєвого болю. І саме головне, коли нас образили, ми частіше починаємо згадувати Бога і недосконалість світу цього, причиною якої часто самі і є. Крім того, через кривдників Бог деколи викриває наші духовні виразки, нагадує гріхи минулого або ж відвертає від більшої біди.

Але ці уроки ми можемо отримати, якщо лише навчимося прощати так, «як i Бог у Христі простив» (Еф. 4:32) нам. Осягнувши це, ми навіть якось забуваємо образи та кривди заподіяні нам, що, звичайно, у жодній мірі не виправдовує кривдника. Але це – його труднощі, наслідки яких доведеться долати йому, але не нам, якщо ми «від всієї душі і від всього серця» простимо кривднику весь біль заподіяний нам.

Автор: Михайло Лукін

Попередній запис

Наукове обґрунтування користі прощення

Біблія примушує мене думати, що Ісус був одержимий темою прощення. Він не переставав нагадувати про необхідність прощати. У Його притчах ... Читати далі

Наступний запис

Біблія про прощення

Ця стаття присвячена питанню про прощення: будь то прощення людини людиною чи прощення людини Богом. Пропонуємо вашій увазі відповіді на ... Читати далі