Любов до Батьківщини

У багатьох церквах часто засуджують націоналізм (мається на увазі любов до Батьківщини чи захоплення історією свого народу), посилаючись на вислів Павлів: “Немає ні елліна, ні юдея, ні обрізання, ні необрізання, варвара, скіфа, раба, вільного, але все і у всьому Христос” (Кол. 3:11). Але Павло закликає тут до любові, щоб ми не ділили людей за національністю чи ще якоюсь ознакою, а любили їх за заповіддю Христовою: “Щоб ви любили один одного; як Я полюбив вас” (Ін. 13:34). У жодному випадку Павло не закликав людей забути про свій рід, про свою національність, бо сам Павло ніколи не приховував своєї національності і не забував про своє походження: “Обрізаний восьмого дня, з роду Ізраїлевого, коліна Веніамінового, єврей з євреїв, за законом фарисей” (Флп. 3:5).

Не забував Свого походження і Ісус Христос, дотримуючи всі приписи закону Мойсеєвого, а якщо Він щось і порушував на думку оточення, то робив це виключно з метою розкриття цьому ж самому оточенню істинного сенсу даного Богом закону чи заповіді: «Не думайте, що Я прийшов порушити Закон або Пророків: не порушити прийшов Я, а виконати» (Мф. 5:17).

Слід зауважити, що учні Христові теж палко любили свою Батьківщину і бажали її скорого звільнення від римських загарбників. До речі це була одна з причин, за якою деякі з них пішли за Христом. Щоб переконатися в цьому достатньо згадати слова апостолів, звернені до Христа перед Його вознесінням: “Чи не в цей час, Господи, відновлюєш Ти царство Ізраїлеві?” (Діян.1:6). Тобто думки про незалежність Батьківщини не покидали їх навіть у такий момент.

Не треба забувати, що учнів вибирав безпосередньо сам Христос: “Потім зійшов на гору і покликав до Себе, кого Сам хотів; і прийшли до Нього. І обрав з них дванадцять, щоб були з Ним і щоб посилати їх на проповідь” (Мк. 3:13,14). Зверніть увагу на “кого Сам хотів“, тобто не учні вибрали Ісуса, а Він обрав їх, за учнями залишився лише вибір: йти за Вчителем чи ні.

З цього всього можна дійти висновку, що Богу не байдуже наше ставлення до нашої земної Батьківщини, адже: “вірний у малому і у великому вірний; а неправедний у малому, неправедний і у великому” (Лк. 16:10), тобто, щоб по-справжньому полюбити небесну Батьківщину, “звідкіля ми чекаємо і Спасителя, Господа нашого Ісуса Христа” (Флп. 3:20), ми повинні полюбити нашу земну Вітчизну. Іншого методу не існує.

Так що твердження, що любити свій народ, бути патріотом своєї Батьківщини – справа не гідна християнина, цілком невірне, бо суперечить Божому одкровенню, Біблії.

Автор: Михайло Лукін

Попередній запис

Справжній патріотизм

«Вірний у малому і у великому вірний; а неправедний у малому, неправедний і у великому» (Лк. 16:10), – цей біблійний ... Читати далі

Наступний запис

Любов до Батьківщини: біблійні приклади

Мойсей на горі Синай, Слава Грошев Прикладом любові до Вітчизни може для всіх нас стати любов ... Читати далі