Зазвичай багатих не люблять. Загалом люди не люблять ближніх, а особливо тих, хто в чомусь більше досяг за них. Причина цьому банальна і не менш руйнівна за своїми наслідками – це заздрість. Проте багаті часто самі винні в тому, що їх не любить оточення: чи то своєю жадністю, чи ти своєю зверхністю до оточення, чи то джерелом отримання своїх багатств.
Ми не можемо напевно сказати, чи був жадібним Закхей, але те, що його багатство мало нечесне походження і те, що він зневажав думку оточуючих (якщо б зважав на неї – не дерся б на дерево) – можемо бути впевненими. І навряд чи хто в Єрихоні міг припустити що до його дому зайде відомий пророк з Галилеї (чи Іоанн Хреститель, чи Ілля, чи Єремія, чи хтось ще великий, бо саме так більшість сприймала свого часу Спасителя – див. Мф. 16:14), адже всім було відомо, що Закхей – великій грішник, і праведнику в його домі зовсім не місце.
Те, що він великій грішник, знав і Закхей, тому, напевно, серед натовпу, що оточував Ісуса того дня, йому не знайшлося місця. Закхей сам не хотів там бути, проте одна річ не давала йому спокою. То була совість Закхея. Взагалі, совість дивна річ: часто вона просинається в самий неслушний момент, час від часу попереджаючи про небезпеку. Більш за все, перед тою знаменною зустріччю совість Закхею просто не давала спокою і вщухла напередодні візиту в Єрихон Спасителя. Звідки таке переконання? – З власного досвіду, адже всі ми створені за образом та подобою Божими (див. Бут. 1:26) і совість з кожним з нас діє подібним чином.
«Хто любить срібло, той не насититься сріблом, і хто любить багатство, тому немає користи від того. І це – суєта!» (Еккл. 5:9), – у цьому, напевно, вже переконався і Закхей, що змусило його дертися на дерево, щоб хоч краєм ока глянути на… Напевно, у той момент він сам не знав, Хто опинився поруч з ним, проте Закхей відчув Його любов, і саме головне, відгукнувся на неї.
– Закхею, злізь скоріше, бо сьогодні Мені належить бути в тебе в домі. – І він поспішно зліз і прийняв Його з радістю (Лк. 19:5,6).
Так склалося божественне рівняння порятунку Закхея: докори сумління + розуміння суєтності набутих статків + Божа любов і прощення + рішення Закхея залишити колишнє життя. У підсумку: «Нині прийшло спасіння дому цьому, бо і він син Авраамів» (Лк. 19:9). Так Закхей, як блудний син, повернувся до отчого дому, де знайшов любов, мир і спокій. Чисте сумління і мир з Богом для нього виявилися набагато значущими, ніж надбаний капітал, навіть увесь.
Минуло майже 2000 років з тих подій, але як і тоді, багато людей радіють вчинку Закхея, хтось отримує в цьому втіху, ще хтось дивується, а хто й критикує, проте мало хто звертає увагу на те, що решта жителів Єрихону виявилася не готовою повторити цей вчинок – залишити старе гріховне життя і почате нове, щоб Христос зробив з ними те саме, що із Закхеєм: «Знайти і спасти, що загинуло» (Лк. 19:10).
Автор: Михайло Лукін
Щоб завантажити цей запис у форматі doc натисніть на посилання:
