«Один з фарисеїв просив Його, щоб спожив з ним їжі, і Він, прийшовши в дім фарисея, возліг. І ось жінка з того міста, яка була грішницею, довідавшись, що Він перебуває в домі фарисея, принесла алавастрову посудину з миром і, припавши до ніг Його ззаду, плачучи, почала обмивати ноги Його слізьми і обтирати волоссям голови своєї, цілувала ноги Його і мастила миром» (Лк. 7:36-38), – що ж примусило цю «грішну» жінку діяти таким чином?
В тому самому Євангелії від Луки ми можемо знайти аналогічний вчинок, який може пояснити причину, здавалося б такої дивної, поведінки цієї жінки. Це історія про митаря Закхея, який вчинив не менш дивним чином: «Закхей, вставши, сказав Господеві: Господи, половину добра мого я віддам убогим і, якщо кого скривдив чим, поверну вчетверо» (Лк. 19:8). Цим вчинком він зробив себе вмить убогим, проте отримав незрівнянно більше – життя вічне: «Ісус сказав йому: нині прийшло спасіння дому цьому» (Лк. 19:9).
Що ж примусило Закхея до цього вчинку? – Відповідь напрочуд проста: погляд Ісуса. Що ж особливого було в цьому погляді? – Це був погляд «з любов’ю» (Мк. 10:21). А такий погляд багатого вартує, навіть віддати все, що було нажите роками гріховної праці. Віддати те, що заважало відчувати, бачити Божу любов усі попередні роки.
Вчинок «грішниці», Закхея – це були вчинки по-справжньому щасливих людей. А що робить людей по-справжньому щасливими? – Любов. А що робить з людьми Божа любов, абсолютна любов? – Абсолютно щасливими.
Божа любов звільняє людину від тягаря колишніх гріхів, надихає її, вселяє надію, і у відповідь на це людина здатна робити, на думку оточення, божевільні вчинки, як вчинили Закхей та колишня грішниця, які відчули, що Бог любить їх і вони не байдужі для Нього.
Автор: Михайло Лукін
Щоб завантажити цей запис у форматі doc натисніть на посилання:
