Спокуса: зіткнення в пустелі – частина 1

Згідно з Євангеліям єврей з Галілеї на ім’я Ісус був не хто інший, як Син Божий, посланий з небес на боротьбу із злом. Знаючи про це, відразу ж задаєшся питанням: з яким злом? Візьмемо, приміром, природні катастрофи. Христос зціляв хвороби і воскрешав мертвих. Хіба Він не міг покінчити із стихійними лихами на зразок землетрусів і ураганів або з хвороботворними вірусами, прокляттям для землі?

Філософи і богослови говорять, що всі земні нещастя – ціна, яку людина платить за свою свободу. Це породжує нові питання. У нас дійсно так багато свободи? Ми вільні мучити і вбивати один одного, ми вільні вести світові війни і грабувати свою планету. Ми можемо навіть кинути виклик Господу і жити так, немов інший світ не існує. Здавалося б, Ісус міг залишити неспростовні докази, що Бог є, і скептики замовкли б. А так Бога занадто легко не помічати і заперечувати.

Відразу ж після хрещення Ісус відправився в пустелю, де лицем до лиця зустрівся з обвинувачем, який і поставив Йому всі ці питання. Сам Сатана переконував Сина Божого змінити правила і піти до мети коротким і легким шляхом. І це було не просто випробування Його характеру. Людська історія опинилася на краю прірви.

Христос у пустелі, Іван Крамськой

Коли Джон Мільтон писав продовження своєї поеми «Втрачений рай», саме спокуса, а не розп’яття, стала центральною подією в спробі Ісуса завоювати цей світ. У Саду чоловік і жінка піддалися на обіцянки сатани прославити їх. Через тисячі років інша людина – Другий Адам, як Його називає Павло, – проходить подібне випробування, тільки все перевернуто догори дном. У раю змій запитував: «Можеш бути як Бог?»; у пустелі спокусник ставить інше питання: «Можеш бути як людина?»

Читаючи про спокусу в пустелі, мені спадає на думку: за відсутності свідків, про всі відомі нам подробиці ми дізналися від Самого Христа. З якоїсь причини Ісус визнав потрібним розповісти учням про Свою боротьбу і коливання. Я вважаю, що спокуса була справжньою боротьбою, Ісус не просто грав Свою роль за заздалегідь підготовленим сценарієм, заздалегідь знаючи, чим усе закінчиться. Спокусник, який так вправно знайшов вразливе місце в Адамі і Єві, почав продуману атаку на Христа.

Спокуси Христа, Василь Суріков

Лука розповідає про це просто: «Ісус же, сповнений Духа Святого, повернувся від Йордану і поведений був Духом у пустелю. Там сорок днів він був спокушуваний дияволом і нічого не їв у ті дні, і по їх закінченні наостанку зголоднів» (Лк. 4:1-2). Два самотні воїни, два велетні зійшлися на пустинній сцені. Перший – у ворожих володіннях і тільки почав Свій шлях. Другий – у себе вдома і впевнений у собі. Перший – не в кращій формі. Другий користується Його слабкістю.

Деякі деталі в цій історії мені не дають спокою. Сатана просить Ісуса перетворити камінь на хліб, пропонує Йому всі царства світу, умовляє стрибнути з крила Храму, щоб перевірити, врятує Його Бог або ні. Що тут поганого? І те, і друге, і третє Христос виконати в змозі. Саме цього і чекають від Месії. Нагодував же Ісус потім п’ять тисяч людей, помноживши хліби! А це, мабуть, важче. Він і смерть переміг. Він і воскрес, щоб стати Царем царів. Усе, що пропонує Сатана, не здається таким вже поганим, проте в пустелі відбувається щось дуже важливе.

Англійський поет Джерард Менлі Хопкінс уявляє спокусу як щось схоже на знайомство між Ісусом і сатаною. Збитий з пантелику темним покривом Втілення, сатана не був у точності упевнений, Хто такий Ісус: звичайна людина, явлення Боже чи ангел, як він сам, могутній, але не всесильний. Він провокує Ісуса на створення чудес, щоб оцінити сили супротивника.

Згідно Євангеліям супротивники поводяться насторожено, немов два боксери, що кружляють по рингу. Як, мабуть, важко було Христу слухати спокусника. Чому б відразу не знищити його, позбавивши людство від зла? Ісус на це не пішов.

У свою чергу, Сатана готовий відмовитися від володарювання над світом, аби підпорядкувати собі Сина Божого. Він виступає екзаменатором, проте сам провалює іспит. Двічі він просить Христа довести Свою суть, один раз – вимагає поклоніння, на що Бог ніколи не погодиться.

Сатана відкрив своє обличчя, Бог залишився в масці. «Якщо ти Бог, – говорить Сатана, – то і поводься як Бог. Здивуй мене». Ісус відповідає: «Бог Сам вирішує, що Йому робити, і Я тобі не підкорятимуся».

Попередній запис

Витоки: єврейські коріння і ґрунт - частина 4

Читаючи Євангелія, я подумки переношуся в ті часи. Як би я поставився до завойовників? Тримався б чимдалі від неблагонадійних, як ... Читати далі

Наступний запис

Спокуса: зіткнення в пустелі - частина 2

Спокуса Христа, Арі Шеффер Озираючись на випробування, яким Сатана піддав Христа, я бачу, що диявол говорив, ... Читати далі