Тема багатства та бідності в Біблії

Статистика свідчить: найпоширеніша книга на Землі – Біблія. Щодня мільйони людей шукають у ній відповіді на духовні питання. Одним з таких питань сьогодні стала річ, здавалося б, далека від основних біблійних тем і зовсім недуховна, – гроші. Про гроші у зв’язку з Біблією міркує багато хто. Одні з трепетом і поклонінням: «Гроші – благословення Боже», інші з неприязню і гнівом: «Гроші – породження пекла». Треті бачать суперечливий клубок проблем, пов’язаних із роллю грошей у житті людства, і шукають відповіді на ці проблеми в рядках біблійних книг.

Біблійне ставлення до грошей різнобічне. І ті, хто гроші прославляє, і ті, хто проклинає їх, можуть знайти підтвердження своїй думці у біблійних текстах Старого і Нового Завіту. Чи не означає це, що Біблія суперечить сама собі? Зовсім ні! Вся річ у тім, що духовні істини багатогранні. Ця багатогранність ледь вміщується в обмежений людський розум. Багато людей, уловивши лише одну грань духовної істини, думають, що охопили вже всю істину, і намагаються заперечувати інші її сторони, приймаючи їх за помилки. Звідси палкі суперечки, що доходять до взаємної неприязні, до ненависті, до звинувачень в єресі. Варто згадати, що слово «єресь» походить від грецького дієслова, що означає «відбирати, обмежувати, звужувати», тому «єретик» можна перекласти як «обмежена людина». Парадоксально, але саме обмежені люди найчастіше звинувачують інших в єресі. Якщо ж ми не хочемо бути обмеженими людьми, не хочемо відступити від повноти духовної істини, то слід прагнути зрозуміти всі її грані, а не поспішати звинувачувати в єресі інших.

Біблія говорить про гроші в найрізноманітніших контекстах. Це закони про власність, купівлю товарів, збір грошей на ремонт храму, допомогу бідним, податки та ін. Згадуються навіть конкретні грошові одиниці: сикль, мина, талант, драхма, дідрахма, статир, динарій, асарій, лепта… У зв’язку з грошима у найрізноманітніших ситуаціях розкриваються і дія Бога у світі, і людські чесноти, і людський гріх.

Але головна тема грошей у Біблії – це тема людського багатства і бідності. Які ж головні грані духовної істини відкриваються нам, коли Старий або Новий Завіт згадують про багатство?

По-перше, Біблія визнає, що багатство може бути певним благом. У ній прославляється заможність благочестивих людей в ізраїльській історії: Давида, Іосафата, Єзекії, Іова після його випробування та ін. Про матеріальне благополуччя Авраама, Ісаака, Якова говориться як про нагороду, послану Богом. У Старому Завіті відзначаються позитивні сторони багатства, те, що воно дає свободу і незалежність, дозволяє допомагати іншим людям, припускає наявність цінних людських якостей: діяльності, кмітливості, сміливості, стриманості, уміння та ін. Матеріальним достатком хваляться коліна ізраїльські.

По-друге, Біблія розмежовує багатство праведне і неправедне. Неправедним виявляється не лише багатство, придбане нечесним шляхом, але і таке, що означає збагачення невеликої групи привілейованих людей ціною бідності усіх інших: «Горе вам, хто приєднує дім до дому, хто приєднує поле до поля, так що іншим не залишається місця, начебто ви одні оселені на землі» (Іс. 5:8). Суворим застереженням усім багатим, які забуло про допомогу бідним, звучить розповідь Христова: «Один чоловік був багатий, одягався в порфиру і висон і щодня розкішно бенкетував. Був же один убогий на ім’я Лазар, що лежав біля воріт його весь у струпах і бажав насититися крихтами, що падали зі столу багача; пси, приходячи, лизали струпи його. Прийшло вмерти вбогому, і віднесений був ангелами на лоно Авраамове. Помер же і багатий, і поховали його. І в пеклі, будучи в муках, він підняв очі свої, побачив здалеку Авраама і Лазаря на лоні його. І, голосно закричавши, сказав: отче Аврааме, змилосердься наді мною і пошли Лазаря, нехай умочить кінець пальця свого у воду та прохолодить язик мій, бо я мучусь у полум’ї цьому. Але Авраам сказав: чадо! Згадай, що ти одержав уже блага твої за життя твого, а Лазар – тільки зло; отже, тепер він тут тішиться, а ти страждаєш. І, крім усього того, між нами і вами утверджена велика безодня, так що ті, які хочуть перейти звідси до вас, не зможуть, так само звідти до нас не переходять» (Лк 16:19-26).

Багач, який потрапив у пекло, Давид Тенірс

По-третє, Біблія показує, що багатство є благо відносне і другорядне. Вона нагадує, що не все на світі можна купити, наприклад, позбавлення від смерті і любов. І, звичайно ж, не придбаєш за гроші благодать Божу. Є блага вищі, ніж багатство. У Старому Завіті в якості таких благ згадуються і мудрість, і душевний мир, і добре ім’я, і здоров’я, і праведність. Але яке благо найвище? Біблія відповідає: вище благо для людини – Бог, Котрий найбільш повно відкрився людям у боголюдині Ісусі Христі. Коли це корисне, Бог у змозі з надлишком послати людині матеріальні блага. Навіть у бідності християнин перебуває в кращому становищі, ніж безбожник. І відбувається це не лише тому, що християнин сподівається на райське блаженство. Близькість до Бога допомагає долати всі земні знегоди і робить християн безмежно багатими духовно. «Як сумні, але завжди радіємо; як бідні, але багатьох збагачуємо; як ті‚ що нічого не мають, але всім володіємо» – свідчить апостол Павло (2Кор. 6:10). Людина ж, позбавлена Божої любові, виявляється неповноцінною і кінець кінцем нещасною, навіть якщо володіє незліченими матеріальними благами.

По-четверте, Біблія підкреслює оманливість і небезпеку багатства. Неодноразово вона викриває нечестивих багатіїв, які сподіваючись на своє багатство, вважають, що можуть обходитися без Бога. Їх власне нечестя стає пасткою. «Той, хто надіється на багатство своє, упаде» (Притч. 11:28). Христос попереджає про неможливість спрямовуватися одночасно до Бога і багатства – мамони: «Ніхто не може двом господарям служити: бо або одного полюбить, а другого буде ненавидіти; або одного триматиметься, а другим знехтує. Не можете служити Богові й мамоні» (Мф 6:24).

Протилежність багатству – бідність. Біблійний погляд на бідність також багатогранний. Оповідачі, пророки і мудреці, які писали біблійні книги, не ідеалізують бідність і прямо вказують, що нерідко убогість приходить до людини як наслідок її вад: безініціативності, ліні, розпусти. «Лінивці бувають убогі, а працелюбні, здобувають багатство» (Притч. 11:16). Але було б помилкою уявити, що Біблія засуджує всяку бідність або ставиться до неї зі зневажливою байдужістю. У текстах Старого і Нового Завіту звучить наполегливий заклик до співчуття і допомоги бідним, особливо тих, чия убогість безвинна і є результатом чужого гріха, хвороби чи інших несприятливих обставин життя. «А хто має достатки на світі, але, коли бачить брата свого в нужді, зачиняє від нього своє серце, то як може перебувати в такому любов Божа?» (1Ін. 3:17).

Старий Завіт наводить молитву Агура, який збагнув, що і багатство і бідність небезпечні для людини: «Убогости і багатства не давай мені, годуй мене насущним хлібом, щоб, переситившись, я не зрікся Тебе і не сказав: “хто Господь?” і щоб, зубожівши, не став красти» (Притч. 30:8,9).

У той же час у Біблії можна знайти заклики до добровільної бідності заради служіння Богові, хоча немає підстав вважати, що цей заклик звернений до всіх людей у рівній мірі. «Коли хочеш бути досконалим, піди продай добро твоє і роздай убогим; і матимеш скарб на небесах; і приходь та йди слідом за Мною», – каже Ісус багатому юнакові (Мф. 19:21). Якби в юнака були дружина і діти, то, думається, заклик продати і роздати все майно до нього не був би звернений.

У свідомості деяких людей тема багатства і бідності виявляється пов’язана з проблемою походження зла. Чи можна щось називати неправедним, гріховним, злим? Чи існує зло насправді, чи воно тільки ілюзія? Найбільш відома відповідь біблійного богослов’я на це питання полягає в наступному. Зло, на жаль, не ілюзія. Але Бог зла не творив. Він тільки дарував людям і ангелам свободу прийняти чи відкинути дар добра. Зло – результат відмови від добра. Світ влаштований так, що зло неминуче загине, але цей час для нас ще не настав. Тому можна і треба протиставляти гріх і чесноти, розрізняти багатство праведне і неправедне, пам’ятати і про Царство Боже і про пекельні муки.

Тема багатства і бідності в Біблії впритул змикається з найважливішою релігійною темою віри в Бога і любові до Нього. Вірити в Бога не означає тільки визнавати Його існування. Повноцінна віра в Бога припускає довіру до Нього. Бог не рятує нас від влади зла проти нашої волі. Якщо ми хочемо прийняти спасіння – потрібен поворот нашої власної волі, потрібно Богові довіритися. Така довіра немислима без любові до Нього. Довіра і любов до Бога – ключ до розуміння багатьох важких для розуміння місць Біблії.

Як, наприклад, розуміти слова «Тож не турбуйтеся і не кажіть: що нам їсти? чи що пити? або: у що одягтися?» (Мф. 6:31). Невже всяка турбота про земні блага гріховна? Якщо гріховна, то чому Біблія засуджує неробство, пасивність, безініціативність, лінь? Подивимося уважніше біблійний текст: «Тож не турбуйтеся і не кажіть: що нам їсти? чи що пити? або: у що одягтися? Бо всього цього язичники шукають; знає бо Отець ваш Небесний, що ви маєте потребу в усьому цьому. Шукайте ж спершу Царства Божого і правди Його, і все це додасться вам» (Мф. 6:31-33). Таким чином, «не турбуйтеся» у даному випадку не означає «будьте дозвільні». Мова про інше: не ставити на перше місце турботу про земне, спрямовуватися до Бога, довіритися Йому, і Він допоможе – як у небесному, так і в земному.

Довіритися Богові не завжди легко. Десь у глибині душі зло шепоче: «Невже Бога так хвилюють твої потреби? Допустимо, поки Бог хоче, щоб ти жив на землі, мінімально необхідне Він тобі дасть. Але чи згоден ти задовольнятися тільки цим? Чи не хочеш ти хоч трохи крім того, хоч невеликого надлишку?» Відповідь ми знаходимо в словах Христа: «Я прийшов для того, щоб мали життя, і надто мали» (Ін: 10:10). Не мінімально необхідне дає людині Бог, а багато більше! Підтвердження тому – перше ж диво, яке здійснює Ісус, – диво в Кані Галилейській. На небагатому весіллі, куди Ісус запрошений, у розпал застілля закінчується вино. Потайки від гостей Ісус наказує служителям наповнити водою великі кам’яні сосуди, що виявилися поруч. «І наповнили їх до верху. І говорить їм: тепер зачерпніть і несіть до розпорядника весілля. І понесли. Коли ж розпорядник покуштував воду, що стала вином а він не знав, звідки це вино, знали ж тільки слуги, які набирали воду, тоді розпорядник кличе жениха і говорить йому: кожна людина спочатку добре вино подає, а коли нап’ються, тоді гірше; а ти добре вино зберіг аж досі» (Ін 2:7-10). Про це диво варто замислитися. Виявляється, Бог готовий потурбуватися навіть про вино для святкового столу!

Шлюб у Кані, Бартоломео Мурільйо

Автор: Владислав Александров

Наступний запис

Тема багатства та бідності в Біблії (закінчення)

Тема багатства і бідності в Біблії – це також тема відповідальності. Безвідповідальний ледар, що бідує через свої лінощі, безвідповідальний і ... Читати далі