«Ісус знову прийшов до Кани галилейської, де перетворив воду на вино. Був у Капернаумі царедворець, у якого син був хворий. Він, почувши, що Ісус прийшов з Юдеї в Галилею, прийшов до Нього і просив Його прийти і зцілити його сина, який був при смерті. Ісус сказав йому: ви не увіруєте, якщо не побачите знамень і чудес. Царедворець говорить Йому: Господи! Прийди, поки не помер син мій. Ісус каже йому: іди, син твій живий. І повірив чоловік слову, яке сказав йому Ісус, і пішов. Одразу, як тільки він входив, зустріли його слуги його і сказали: син твій живий. Він спитав у них: о котрій годині стало йому легше? Йому сказали: вчора о сьомій годині покинула його гарячка. Зрозумів батько, що це був саме той час, коли Ісус сказав йому: син твій живий, і увірував сам і весь дім його» (Ін. 4:46-53).
У наведеному фрагменті нас особливо цікавитиме поступ у вірі цієї людини, пригніченої горем. Її шлях прокладатиме нам дорогу, допоможе повірити у любов Ісуса до нас. Можна виділити три етапи на шляху відкриття ним особи Христа.
ПЕРШИЙ ЕТАП: ВІН ІДЕ ІСУСОВІ НАЗУСТРІЧ
Урядовець знав про прихід Христа у Кану. На цьому етапі його віра, без сумніву, не дуже сильна, але у глибині свого горя він живе надією. Можливо, цей пророк, про якого добра слава дійшла аж до нього, здатен щось зробити для його вмираючого сина. Урядовець намагається робити все, що може, адже потреба пильна. Ісус є останнім шансом. Тому він докладає зусиль і приходить здалеку (у тексті вказано, що з Капернауму до Кани треба йти щонайменше день).
Цей урядовець прийшов просити не про себе, а про дорогу йому людину – свого сина. Який люблячий батько не зробить усе можливе, не піде навіть на край світу, щоб врятувати свого вмираючого сина?
Але перша реакція Христа вражає. Здається, Його розлютило, розгнівало прохання цього батька, хоч воно й було обґрунтоване… Він докоряє Йому, як і всім, хто був поруч із Ним, що їм завжди потрібні «знамення і чудеса», аби повірити. Замість того, щоб просто вірити Його слову, Його посланню любові, Його особі Сина Божого, Який прийшов спасти нас від зла, до Нього безупинно приходили вимагати чудес, чогось карколомного, постійних доказів Його сили. У цьому контексті і нам сьогодні слід замислитися над сенсом нашої особистої поведінки…
Втім урядовця не знеохочує це різке зауваження Ісуса, здається, що він навіть його не почув. Він наполягає: «Господи! Прийди…». Можливо, він відчув, що Ісус знову запанує над Собою, знову почерпне зі скарбів Свого милосердя. І продовжує наполягати. Доброта Ісуса не може встояти перед серцем стривоженого батька. Він одразу оздоровляє його дитину: «Іди, син твій живий».
Зауважмо, що Ісус оздоровляє його на відстані, лише силою Свого слова, без якогось видимого жесту. Немає жодної потреби у тому, щоб хвора людина була фізично присутньою, аби отримати оздоровлення. Ісус може діяти будь-де, негайно, адже Він – господар простору і часу.
ДРУГИЙ ЕТАП: ВІН ВІРУЄ У СЛОВО ХРИСТА
«І повірив чоловік слову, яке сказав йому Ісус, і пішов». Урядовець одразу ж вирушив у дорогу, щоб повернутися додому. Однак у нього ще не було жодного доказу оздоровлення його сина, він не побачив жодного суттєвого знаку. Він лише почув, що оголосив Ісус, і цього йому було достатньо – він у це повірив! Не шукаючи пояснень, не очікуючи підтверджень, не вагаючись. Він довірився. Зовсім просте слово Ісуса одразу переконало його.
А чи не повинно це слово й для нас бути рушійною силою, стати нашим переконанням, стимулювати нашу надію, навіть якщо ми ще не бачимо нічого конкретного, якщо ми, незважаючи на наші молитви, здавалося б, не отримуємо негайних результатів. Слухаймо і вірмо у слова миру, надії, які Ісус, Котрий може все і прагне нашого щастя, сказав нам у глибині нашого серця.
ТРЕТІЙ ЕТАП: ВІН ВІРИТЬ В ІСУСА
Батько констатує оздоровлення свого сина і збіг з тим моментом, коли Ісус йому про це повідомив: тут не може бути жодної випадковості!
«І увірував сам і весь дім його». Після того, як він спершу «повірив» слову Христа, тепер він просто «увірував». Він доступився до правдивої, повної віри. Він повірив у самого Ісуса, в Його особу, а не лише у слово. Він відкриває Христа тим, ким Він є: Сином Божим, всемогутнім Спасителем, сповненим милосердя до всіх людей.
І його віра заражає всіх. Його навернення, його свідчення торкається усіх близьких йому людей. Вони, своєю чергою, також починають вірити в Ісуса, а перший з них, безперечно, оздоровлений син.
У своєму тяжкому горі цей урядовець пройшов увесь шлях віри. За кілька годин він зробив нечуваний, радикальний поступ. Його на початку слабка надія на того, хто міг, можливо, зробити щось для його дитини, переростає у справжній акт віри у слово Ісуса. І вже скоро він досягає повноти віри у самого Христа, Сина Божого, Месію.
Ми також, за його прикладом, покликані піти цим шляхом віри, починаючи із сьогодні, через ревну молитву, наші прохання про оздоровлення, молитви про заступництво за близьких нам людей, хворих душевно і тілесно. Ми також молімося у повноті віри, адже Ісус є тут, зараз, промовляє до кожного нашого серця, Він діє у кожному нашому житті, яке звернене до Нього.
