«Бо в чому був Сам постраждав, випробовуваний, у тому Він може й випробовуваним помогти». Євреїв 2:18
Коли мені ще не виповнилося й двадцяти, я закохався в дівчину. І нехай це було незріле юнацьке кохання, для мене воно було справжнім, бо я і був юнаком! Ми попередньо домовилися про одруження, хоч обоє були ще надто молоді для цього. Однак за якийсь час дівчина відчула, що Господь веде її до стосунків з іншим хлопцем, одним із моїх найкращих друзів.
Це розбило моє серце. Пригадую, я розповів про своє горе другові – служителю церкви. Він тоді поділився зі мною уривком з Другого послання до Коринтян (1:3-4): «Благословенний Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа…, – що в усякій скорботі Він нас потішає, щоб змогли потішати й ми тих, що в усякій скорботі знаходяться, тією потіхою, якою потішує Бог нас самих».
Ці слова апостола дуже втішили мене тоді. Та вони містять ще й інший урок щодо сенсу страждань. Якщо коротко, він такий: страждання – це важливий досвід, який навчає нас втішати інших у подібних ситуаціях.
Згадайте, чого Бог навчив вас у випробуваннях. Чи може це втішити когось сьогодні?
