Головна дійова особа № 1 (Розділи 6-10)
Царі є головними персонажами в 2-ій книзі Царів, тому ми вивчатимемо двох з них цього тижня, пропускаючи ключовий розділ і додавши ще одну головну дійову особу.
Один з основних принципів лідерства – це те, що лідер визначає реальність. Ворен Беніс і Берт Нанус в їхній книзі «Лідери» дають чудовий приклад цього:
«Ця упевненість у «комусь» для визначення реальності в групі добре проілюстрована у відомому анекдоті про бейсбол. Це відбувається в останній період дуже важливої гри, дев’ятий період, з рахунком 3:2. Фінальна подача добігає кінця, суддя стоїть у нерішучості близько секунди. Один з гравців різко обертається і запитує: «Ну, що це?» Суддя відповідає: «Це нічого, поки я це не назву».
Єзекія, тринадцятий цар південного юдейського народу, є одним з небагатьох царів з двох народів, про кого написано: «І робив він угодне в Господніх очах» (2-а Царів 18:3). Ключовою в правильності його дій була здатність застосовувати основний принцип лідера – визначати реальність. І коли він визначав її, він визначав її правильно.
Єзекії було лише двадцять п’ять років, коли він зійшов на престол Юдеї (2-а Царів 18:2), але в нього була велика здатність бачити те, що необхідно було зробити, і негайно почати це робити. Цікаве те, що єдиний приклад, який він міг отримати від свого батька, Ахаза, був негативним, як це написано про Ахаза: «І не робив угодного в очах Господа» (2-а Царів 16:2).
Знову і знову Єзекія (18:1-8,13-27; 19:1-20) був здатен правильно оцінити ситуацію, вирішити, що необхідно було зробити або до кого він мав звернутися за допомогою, і потім швидко зробити це.
