У Біблії є два Саула (В англійській Біблії Савл і Саул – це одне і те ж ім’я – прим. пер.).
В одного був добрий початок і поганий кінець.
У другого – поганий початок, боротьба з Богом, і добрий кінець, він став героєм віри.
Силач Саул, син Киса, був красивішим, сильнішим і вищим за всіх. Другий Саул (Савл), що пізніше став Апостолом Павлом, був духовним силачем.
Цар Саул багато років правив Ізраїлем, але так і не навчився правильно управляти своїм егоїстичним серцем. Саул, тарсянин, навпаки, щодня помирав для себе і гріха разом з Христом.
Будучи забутий Богом, Цар Саул покінчив життя самогубством. Саул з Тарсу помер, зробивши справу і зберігши віру, і отримав нев’янучий вічний вінець слави.
Сьогодні я звертатимуся до 1Сам. 8-31 роз., у цих розділах описані життя і кар’єра Саула від помазання в царі до сумнозвісної смерті.
Саул у жодному разі не є для нас прикладом для наслідування, він – знак попередження про небезпеку. Коли Самуїл постарів, після 40 років служіння при Храмі, він передав своє служіння синам. Але вони були зроблені з якогось іншого тіста. Іоїль і Авия брали хабарі, судили неправедно. Вони перетворили релігію на здирство (1Сам. 8:3)… Люди, поставлені на святе служіння захисту віри, поводилися таким чином і ганьбили усю справу Божу…
Почався народний бунт. Люди вимагали змін, вони хотіли царя! І молодий силач Саул, про якого усі так багато чули, краще за усіх підходив на цю роль. Проблема була в тому, що люди захотіли царя. Саул був даний на вимогу народу, а не за волею Божою.
Ніхто не молився Богові: «Нехай буде воля Твоя». Саул був сильним, але не досить сильним для того, щоб бути царем.
Ось настав час помазати його в царі. Він шукав ослиць свого батька і прийшов до Самуїла. Саул сказав: «Чи не син я Веніаміна, одного з менших колін Ізраїлевих? І плем’я моє чи не найменше між усіма племенами коліна Веніаміна? До чого ж ти говориш мені це?» (1Сам. 9:21).
У скромного, красивого молодого хлопчини, який справляв добре враження, був хороший початок. Він навіть сховався, щоб не бути помазаним – 1Сам. 10:22. Але потім Дух Господній зійшов на нього, і Бог дав йому інше серце – 1Сам. 10:9.
Цар Саул почав добре, будучи покірливою і скромною людиною… Дух Святий змінив його. Це був дивовижний початок!
Наас аммонитянин погрожував збезчестити усіх жителів Іависа Галаадського. «І зійшов Дух Божий на Саула, коли він почув слова ці, і сильно запалав гнів його» (1Сам. 11:6). У нього вистачило мужності битися із злими ворогами. Його завдання на посаді царя полягало в звільненні обложених жителів того міста і справедливому покаранні злочинців.
О, як би я хотів, щоб Саул залишався таким скромним і сповненим Духом Божим упродовж усього свого життя. Хотілося б мені читати про нього, як він продовжував ходити праведно перед Богом і зростати в благодаті.
І ось чому я розповідаю Вам цю історію сьогодні. Упродовж віків цар Саул говорить до нас грізним голосом.
Він добре почав. Добрий початок – це чудово! Але щоб обіцяння, які були отримані в юності, були виконані, треба було мужньо, терпляче і вірно продовжувати служити Богові упродовж усього життя.
Можливо, Ви, читачу, у дитинстві ходили в Недільну школу і відвідували Церкву? І навіть знали напам’ять Золоті вірші Біблії. Ви навіть переживали Божу присутність. Ви обіцяли Богу вірно служити Йому. Ви свідчили про Бога своїм однокласникам. Чи продовжуєте Ви йти за Ісусом?
Ми повинні згадувати Саула, коли перед нами постає вибір служити Богові або слухати голос цього світу.
Сумна істина полягає в тому, що Цар Саул розтратив весь духовний капітал, який отримав спочатку. Гордість оселилася в його серце, він навіть почав вважати себе священиком. Заздрість причаїлася в його душі, він ненавидів Давида за те, що той був кращим. Спротив увійшов до його життя, і він не корився Богові і не убив язичницького царя Агага і не знищив усю здобич.
Саул почав робити усе по-своєму, а не по-Божому, засмучував Дух Господній. Настав переломний момент… і Дух Божий відійшов від нього. Бог став його ворогом.
Ви запитаєте: «Хіба таке можливе?» Чи може людина стати настільки безвідповідальною і відкидати Бога, що Бог відійде від неї? Чи може з доброго початку вийти поганий кінець?
Чи може людина, що пережила присутність Божу, відійти від Бога і жити в мороці цього світу без Бога і без надії?
Біблія відповідає на ці питання чітко і ясно.
Саул міг би стати героєм віри. Але він настільки низько впав, що замість того, щоб помолитися, він пішов до ворожки, і згодом закінчив життя самогубством. Про що це свідчить нам? Чи впав Саул тому, що Бог відійшов від нього? Чи був він жертвою злих сил, з якими не зміг битися? Чи були спокуси для нього занадто важкими? Звісно, ні…
Нагадаю Вам 1Кор. 10:13: «Вас спіткала спокуса ніяка інша, тільки людська; і вірний Бог, Який не попустить вам, щоб ви були спокушені більше, ніж можете, але разом із спокусою дасть і полегшення, щоб ви могли перенести». Нагадаю Вам про те, що Христос обіцяв оберігати нас: «Вівці Мої голосу Мого слухаються, і Я знаю їх; і вони йдуть за Мною» (Ін. 10:27).
Нагадаю Вам про Всеозброєння Боже… У Еф. 6 роз. перераховуються види зброї, за допомогою яких треба протистояти злу в цьому світі і посилати розпечені стріли в Наклепника і Обманщика душ людських.
Ні, Саул не став ознакою поразки, бо так треба було. «Але все це переборюємо силою Того, Хто полюбив нас» (Рим. 8:37).
Дозвольте мені поставити Вам питання: «Чи був Ваш початок добрим? Чи продовжуєте Ви сьогодні йти за Богом, або відійшли від Нього?»
Може, настав час почати усе наново…
Як можна знову почати, написано в Одкр. 3:5:
- Покаятися;
- Підкоритися. Ісус сказав: «Якщо любите Мене, то дотримуйтесь Моїх заповідей» (Ін. 14:15);
- Залишатися вірним. Ісус сказав: «Якщо перебуватимете в Мені, і слова Мої у вас будуть…»
Саул зробив вибір. Він сказав Богу «НІ».
У нас є вибір. Ми можемо сказати Богу «ТАК»!
