Дивовижна книга Руф розташовується між книгою Суддів і 1 Царств (Самуїловою). У ній лише 85 віршів, які розбиті на 4 розділи.
Але для любителів Біблії крихітна книга Руф сяє, як діамант. Як літературний твір, книга Руф унікальна, вона є чудовим прикладом короткої історії. У ній є усе: драма, співчуття, любов, людська привабливість і емоційна сила.
Хтось називає її ідилією царя. Проповідники упродовж багатьох поколінь називають її історією любові і спокутування. Тому, розповідаючи про головних героїв Біблії, я просто не міг пройти повз Руф, прекрасну вдову з Моава, яка набула нового чоловіка, сім’ю і спадок і навіть увійшла до родоводу Месії, коли вона прийняла рішення служити Богу Живому.
Типологія книги просто приголомшує. Ми зустрічаємося з Воозом, далеким родичем Руфи, який зміг, маючи, звісно, бажання, допомогти цій вдові.
Ми зустрічаємося з Ноєминню, напевно, з найкращою свекрухою за всю історію людства. Ми зустрічаємося з Овидом, дідусем Царя Давида, і родовід триває до Христа. І таким чином ми бачимо Божу вірність, благодать і Його милість.
Ін. 3:16 каже: «Бо так полюбив Бог світ, що віддав і Сина Свого Єдинородного, щоб усякий, хто вірує в Нього, не загинув, а мав життя вічне».
Ін. 1:14 каже: «І Слово стало плоттю, і вселилося між нами».
Бог увійшов до історії людства… і Вифлеєм став місцем Його приходу на землю.
Біблія розповідає нам про сім’ю Авраама, царя Давида і Марії з Назарету, які стали частиною плану Божого зі спокутування світу і пришестя вічного Бога у світ. Книга Руф – це сполучна ланка Божого задуму для нас і всього світу.
Дозвольте мені нагадати Вам деталі. Елимелех був фермером у Вифлеємі. Його дружина Ноєминь народила йому 2 синів: Махлона і Хилеона. Через голод вони були вимушені переселитися в землю Моав. Це був поганий вибір. Моав був землею відступників. Махлон і Хилеон виросли в язичницькій Моавитській землі і узяли в дружини місцевих дівчат. Трапляється нещастя за нещастям: помирає Елимелех, пізніше йдуть з життя обидва сини. Ноєминь залишається одна в чужій країні, тому приймає рішення повернутися на Батьківщину, починає збиратися в дорогу і прощається зі своїми невістками Орфою і Руф’ю.
Не обійшлося без сліз. Орфа попрощалася зі своєю свекрухою, а Руф сказала: «Не примушуй мене залишити тебе і повернутися від тебе; але куди ти підеш, туди і я піду, і де ти жити будеш, там і я буду жити; народ твій буде моїм народом, і твій Бог – моїм Богом; і де ти помреш, там і я помру і похована буду» (Руф. 1:16-17).
У всій літературі не знайти кращого визнання у вірності. Молода Руф разом з Ноєминню долає довгий шлях у Вифлеїм, у Святу Землю.
Їх шлях став дорогою:
- від бідності до достатку;
- від відчуження до спілкування;
- від безнадійності до славного майбутнього.
І Ви вже, напевно, здогадалися, що дорога з Моава у Вифлеєм стала символізувати дорогу, якою відступник може повернутися до Бога.
Ноєминь зі своєю невісткою прийшли у Вифлеїм під час жнив. Руф підбирала колоски на полях. Вооз, багатий землевласник, був дуже завидним женихом у місті. І ось він побачив Руф… і полюбив її. Земля Ноєминь і її покійного чоловіка була викуплена Воозом.
Був у Ноєминь ще ближній родич, у нього було право на майно Ноєминь, але він відмовився його викупляти. Тому Вооз береться за справу, викупляє землю, виплачує борги… і місто царя Давида пишно святкує весілля Вооза з Руфою.
Про що нам говорить ця історія? Чи це просто стара казка про прекрасну любов? Ні, це більше, ніж просто розповідь. Чому книга Руф є частиною Біблії? Звісно, не для того, щоб просто зігріти наші душі історією любові одного багача і його служниці. Ні!
Ця історія наставляє нас, людей, що живуть в останні часи. Ми з Вами, як Руф, належимо до народу під прокляттям. Вона не знала Живого Бога, не знала Його заповідей. У неї не було жодних прав на майно у Вифлеємі. Руф у переносному розумінні – це усі грішники від падіння Адамового.
Вооз спонукався любов’ю до чужоземки, усі свої заощадження він витратив на те, щоб викупити її борги. У цьому вчинку Вооза промальовувався чіткий портрет Ісуса Христа. Борги виплачені. З чужоземки вона перетворилася на свою, рідну. Руф стала Божим сосудом, через який Він вилив рятівну благодать на цей світ.
У Вооза і Руфі народився хлопчик на ім’я Овид, який став частиною Царського родоводу. Коли прийшла повнота часу, Бог посилає Свого Сина, Він покидає розкішні золоті палаци Небес і приходить у грішний і розбещений світ.
Марія з Назарету, пра-пра-пра-пра-правнучка Руфі, у тому ж місті Вифлеємі народила Спасителя всього світу. І тому я сьогодні стою перед Вами, прощений і усиновлений Царем.
Головним героєм короткої історії з 85 віршів – є Бог.
- Бог, Який обіцяв Адаму і Єві Відкупителя;
- Бог, Який призвав Авраама з Ура Халдейського;
- Бог, Який вивів ізраїльтян з єгипетського рабства Своєю силою і кров’ю;
- Бог, Який прийшов тілесно через Свого Сина, щоб віддати Себе за гріхи людей;
- Бог, Який дарував вічне життя і вічний спадок усім, хто, як Руф, сповідує Його Своїм Богом.
Орфа повернулася в Моав. Не робіть цього! Не робіть цього! Руф же сказала: «І куди ти підеш, туди і я піду».
Дозвольте мені запитати Вас: Ви колись дивилися в обличчя Ісуса, кажучи: «Куди Ти підеш, туди і я піду»? І потім почали йти за Ним?
Рішення Руфі того дня принесло їй світле майбутнє, яке не бачило її око, не чуло вухо, і не приходило їй на серце, про яке вона навіть і мріяти не могла.
Гадаю, Ви знайомі з виразом: «Рішення зумовлює долю». Це дійсно так. Ви можете прийняти правильне рішення прямо зараз і стати частиною сім’ї Божої, отримати дар вічного життя на Небесах.
Це рішення – це шлях… Від Моава до Вифлеєму… Від невдачі до успіху… Від загибелі до спасіння…
