«Царство Небесне подібне до чоловіка-царя, який справляв весілля синові своєму… Цар, увійшовши подивитись на гостей, побачив там чоловіка, вбраного не у весільний одяг. І каже йому: друже, чому ти ввійшов сюди, не маючи весільного одягу? Він же мовчав. Тоді цар сказав слугам: зв’язавши йому руки і ноги, візьміть його і киньте у пітьму непроглядну: там буде плач і скрегіт зубів. Бо багато покликаних, та мало обраних» (Мф. 22:2,11-14), – чесно кажучи, не йде з голови образ людини невбраної у весільний одяг, не так пам’ятаються ті, хто відмовився прийти, як саме цей персонаж. Чому саме він? – Бо на місці цієї людини свого часу може опинитися багато людей, які вважають себе віруючими. Тобто ми з вами, і через це образ не по-весільному вбраної людини час від часу нагадує про себе.
«Вони (спочатку запрошені), знехтувавши те (запрошення), пішли, хто на своє поле, а хто на свої торги» (Мф. 22:5), – з цим контингентом усе зрозуміло, люди обрали принаду світу цього, принади цілком тимчасові, замість вічних багатств, які пропонуються в Царстві Небесному. Але цікавий контингент, який потрапив на весілля: це всі, кого тільки знайшли, і злі і добрі (див. Мф. 22:10), тобто до Царства Божого (Небесного) запрошують всіх, хто не так сильно прив’язаний до царства земного і тому зголосився прийти на весільний бенкет. А щодо весільного одягу – так це одяг Христової праведності. Але, як виявилось, знайшлась людина (у житті це величезна кількість людей), яка захотіла не прикриватися Христовою праведністю, а залишитися «такою, як вона є».
Певно, вам траплялися такі люди, для яких біблійні істини не є обов’язковими для наслідування і виконання, а тому ці індивіди вважають краще жити за власними правилами. І живуть, отруюючи духовне життя навколо себе: це «безводні хмари, що носить вітер; осінні дерева безплідні, двічі померлі, викорінені; люті морські хвилі, що піняться соромом своїм» (Іуди 1:12,13), – от так поетично описує Біблія таких людей. Запрошених Богом і відкинутих власною гординею. І треба пильнувати і молитися, щоб не стати подібними до них.
Але окрім пильнування і молитви (див. Мф. 26:41), сьогодні вкрай важливо перебувати в Божому Слові, бажано щоденно, інакше той інформаційний шум, що вирує навколо, здатен нас поглинути, і ми можемо забути основу нашої віри, «яка є Ісус Христос» (1Кор. 3:11). А без цієї основи абсолютно все наше життя може виявитися марним: це те ж саме, як опинитися на згаданому бенкеті без весільного одягу.
І наприкінці одне уточнення: взагалі написання цього допису задумувалося як роздуми про те, що тільки перебування в Слові Божому і щоденна молитва дають змогу вважати певну людину віруючою. Тобто ходіння, перебування з Богом, а не міркування про Нього (до того ж доволі рідкісні), роблять нас віруючими. Хоча, як здається, саме про це йшла мова в цьому дописі, тільки розпочали не з початку, а із закінчення: до чого може призвести ігнорування Божого Слова і небажання мати живі стосунки з Ним.
Редакція сайту
Щоб завантажити цей запис у форматі doc натисніть на посилання:
Запрошені і відкинуті