Центральний вірш розділу – Євр. 7:25: «Тому може Він завжди й спасати тих, хто через Нього до Бога приходить, бо Він завжди живий, щоб за них заступитись». Отже, цей розділ відповідає на питання: Чи ми можемо бути повністю впевненими в тому, що Ісус – це все, що мені треба?
Дозвольте мені нагадати Вам те, про що ми вже міркували.
- Розділ 1… Хто такий Ісус? – Бог, Який сидить на вічному престолі.
- Розділ 2… Хто така людина? – Грішник, але улюблений і відкуплений.
- Розділ 3… Чи є інша дорога? – Ні, Ісус – це Первосвященик, Який клопоче за нас.
- Розділ 4… Навіщо я на цій землі? – Щоб увійти до Божого спочинку.
- Розділ 5… Чому деякі не поклоняються Ісусу? – Вони сліпі і глухі.
- Розділ 6… Наскільки упевнений християнин? – Наша надія тверда і непохитна.
Тепер звернемося до 7-го розділу та іншого важливого питання: Чи є щось, що я можу зробити? Чи повинен зробити, щоб додати до хреста Христового?
Чи є брак Його роботи в мені? Що це за брак? Що я повинен робити? І як я зрозумію, що зробив достатньо?
Євр. 7 роз. починається з твердження, що Ісус – Мелхиседек, який не з роду Авраамового. Ми дізнаємося, що Авраам дав десятину Мелхиседеку, що менший благословляється більшим. Отже, Мелхиседек – більше Авраама, Аарона.
Що робить священик? Відповідь: Він приносить жертвопринесення за інших, щоб вони були прощені, прийняті і пізнані Богом.
Зверніть увагу, що робили Аарон і усі в його роду:
- Вони приносили жертви, кожну свого часу.
- Приносили і щорічні жертви.
- Приносячи жертви, вони не ставали досконалими.
- Священик не був безсмертним. Він був корисний впродовж короткого проміжку часу.
Висновок: Такий порядок речей був тимчасовим. Євр. 7:19 підводить підсумок: «Бо не вдосконалив нічого Закон».
Відповіді Старого Заповіту були тимчасовими. Бог дарував його не для того, щоб дати остаточну відповідь. На тлі цього Євр. 7 роз. звеличує Ісуса:
- Він з роду Мелхиседека, а не Аарона – в. 17.
- Його призначення Богом супроводжувалося клятвою – в. 21.
- Він живий, переміг смерть, не помирає – в. 24.
- Його жертва на Голгофському хресті за увесь світ була останньою, досконалою і неповторною – в. 27. Її не треба покращувати. До неї нічого не треба додавати.
У результаті, ми читаємо Євр. 7:25, що «…завжди й спасати тих, хто через Нього до Бога приходить, бо Він завжди живий».
Зверніть увагу на Євр. 7:26. «Отакий бо потрібний нам Первосвященик». Іншими словами, такого ми потребуємо.
Звісно, Ви не доручите Мікі Маусу полагодити Вашу машину, Ви звернетесь до кваліфікованого майстра. Якщо Вам потрібна страховка, Ви йдете в офіційно зареєстровану страхову компанію. Якщо Вам потрібен диплом, Ви вступаєте до університету з державною акредитацією. Щоб кудись поїхати, Ви берете діючий паспорт і йдете в турагенство. Якщо Ви хочете зустрітися з королевою, Ви зв’язуєтеся з її офіційними представниками.
Якщо Ви хочете спасіння, Ви приходите до Ісуса, і тільки до Ісуса, ні до кого більше. Бо Він є Дорога, Істина і Життя… «До Отця не приходить ніхто, якщо не через Нього».
Іноді ми так добре розбираємося в земних речах, і так погано – у вічних. Мільйони людей у Канаді ніколи не перевіряли, чи в надійних вони руках.
Дозвольте мені поставити Вам дуже важливе питання: На кого Ви сподіваєтеся? Я маю на увазі… Хто, Ви думаєте, відкриє Вам двері раю, коли Ви помрете?
Ісус сказав: «Отже, кожного, хто Мене визнає перед людьми, того перед Небесним Отцем Моїм визнаю й Я» (Мт. 10:32). Ісус також сказав, що в останній день багато хто скаже: «Господи, Господи, хіба ми не Ім’ям Твоїм пророкували, хіба не Ім’ям Твоїм демонів ми виганяли, або не Ім’ям Твоїм чуда великі творили?» (Мт. 7:23).
Одного разу Ви з’явитеся перед Богом. Нам усім належить зустрітися з Ним.
Я можу Вам розповісти, чому я впевнений, чому я не хвилююся. Він ніколи не порушує Свої обіцянки. Він сказав: «Отже, кожного, хто Мене визнає перед людьми, того перед Небесним Отцем Моїм визнаю й Я». Зворотна сторона медалі така – Він також сказав, що якщо я зречуся Його, Він зречеться мене.
Євр. 7 роз., якщо його правильно розуміти, говорить про те, наскільки я можу бути упевнений у вічності. Це сильне місце Писання, до якого нам треба частіше звертатися, щоб переконатися, чи довіряємо ми чомусь більше, ніж крові Ісуса і Його праведності.
- Моя власна праведність брудна, як килимок біля входу в будинок.
- Якщо я сподіваюся на людину, вона мене підведе.
- Якщо я сподіваюся на багатства, вони зникнуть.
- Якщо я сподіваюся на ритуали і церемонії, то загину.
Ми повинні довіритися Живому Богу… Який відкупив нас Своєю кров’ю.
Євр. 7 роз. розповідає про те, наскільки я можу бути упевнений у спасінні, якщо я залежний від Христа, якщо я сподіваюся на Нього, що Він проведе мене у вічність.
- Він навіки поставлений Богом священиком.
- Його спокутна жертва за мене була достатньою, досконалою, яка не потребує повторення і виправлення.
- Він спасе всіх, хто приходить до Бога через Нього.
Якби мені потрібен був адвокат, я б найняв найкращого. Я б переконався, що хірург, руки якого мене оперуватимуть, компетентний і мудрий.
Тим більше, коли йдеться про душу, Небеса, надію на вічність, упевненість у вічному житті, я маю знати, що я в надійних руках.
Висновок: Ісус – Друг, Якого я потребую. Сьогодні і у вічності я можу бути упевнений у вічному житті, тільки якщо я Його і Він мій. Хочу закінчити свою проповідь декількома питаннями:
- Він сповідує у вічності тих, хто сповідував Його на землі. Чи сповідуєте Ви Христа сьогодні?
- Ваша надія ґрунтується тільки на крові і праведності Христових… чи Ви сподіваєтеся на власні заслуги, праці, зусилля?
- Якби сьогодні Ви стояли біля входу в рай, і Бог поставив би Вам питання: «Чому Я повинен пустити тебе в рай?» – що б Ви відповіли?
Я знаю, що б відповів я: «За свої гріхи я заслужив смерть, але Ісус помер за мене».
Давайте помолимося: «Господи Ісусе, Ти Син Божий, Ти помер за мене. Спаси мене прямо зараз. Я сподіваюся на Тебе. Тільки Ти даєш вічне життя. Дякую за те, що прийняв мене зараз. Амінь».
