- 1 роз. відповідає на питання: «Хто такий Ісус?»
- 2 роз. відповідає на питання: «Хто така людина?»
- 3 роз. відповідає на питання: «Чи є інша дорога, окрім Ісуса?»
Біблія відповідає дуже ясно і конкретно.
- Ісус – це Бог. Його Царство вічне.
- Людина грішна, але Божа благодать може спокутувати її гріх.
- Немає інших ліків для серця людського, окрім спокутної крові Ісуса.
Євр. 4 роз. піднімає глибоке питання: «Яка мета християнства? Навіщо воно потрібне? Навіщо воно потрібне мені?» Відповідь міститься в середині розділу: «Отож, людові Божому залишається суботство» – вірш 9.
Шопенгауер був жерцем песимізму. Одного разу він засидівся в європейському парку, який давно закрився. Шопенгауер загубився у своїх думках. Охоронець підійшов до нього і запитав: «Хто Ви? Що Ви тут робите?» Він відповів: «Я б сам хотів це знати, добродію. Я б сам хотів знати».
Мільйони людей не знають, хто вони такі, і навіщо вони тут. Студенти університетів до цього дня схильні до песимістичних поглядів Шопенгауера. Я не знаю чому. Він гадки не мав, навіщо ми тут на цій землі, і чи є сенс і мета існування людини. Філософія натовпу – їси, пий, веселися, бо завтра ми помремо. Живи цим моментом. Пий чашу буття до дна, бо немає світла в кінці тунелю.
Багато хто вважає, що наш маленький проміжок часу не має ні плану, ні мети; що єдина мета людини – вижити, і потім піти з життя, померти, як собака, і не дати звіт, не отримати нагороду.
Впродовж 30 років я був у Раді служіння «Навіщо?» Ми ставили десятки тисяч красивих столиків з кавою по всій країні і за кордоном, і з усіма людьми, які підходили, ми починали бесіду на тему: «Для чого я живу на цій землі?»
Біблія, звісно, відповідає, що життя дане людині для того, щоб прославляти Бога на землі, і радіти з Ним у вічності.
Ми – не частинка сміття, що носиться вітром. Ми не тварини. Ми не результат сліпої долі.
Повернемося до Євр. 4 роз. Апостол Павло наполягає, що ми тут за Божою волею, і що життя має сенс, величезний сенс.
Якщо Ви проґавите це, Ви можете даремно прожити життя, опуститися до рівня тварини і витрачати усі свої кошти на розгульне життя.
Євр. 4 роз. починається з попередження… попередження, до якого треба прислухатися, щоб увійти до спочинку Божого. Далі в розділі йдеться про трагічну історію десятків тисяч ізраїльтян, які йшли пустелею за Мойсеєм у Землю Обітовану.
Вони загинули в пустелі. Картина була така – скрізь були могили. Їх надгробки кажуть: «Вони не увійшли через невірство». Бог обіцяв Аврааму прекрасну землю, великий народ і спадок. Після 430 років рабства в Єгипті Бог звільнив їх кров’ю і Своєю всемогутньою рукою.
Перед ними була Обітована Земля. Земля, де тече молоко і мед. Родюча земля, на якій ріс дивний виноград Есхол.
Біля Кадес-Варне Калев і Ісус Навин сказали: «Ми зможемо піти і завоювати цю країну, бо Бог битиметься за нас».
Але замість того, щоб сміло йти до перемоги, люди сварилися, боялися, вимагали заборонені речі, скаржилися на Мойсея і ремствували на Бога.
Замість перемоги вони обрали поразку. Бог обіцяв їм спочинок … але вони не увійшли до нього через невірство.
Такий підсумок! Вони зробили вибір, і отримали те, що вибрали – життя без сенсу і смерть без надії.
Євр. 4 роз. закликає нас вчитися на їх помилках і не припускатися їх. Через багато років, Давид у Пс. 95 під натхненням написав: «Сьогодні, коли Його голос почуєте, не робіте твердим серця вашого,», як ізраїльтяни багато віків назад.
Люди, яких Мойсей вів пустелею, вибрали свою долю. Вони не увійшли до спочинку Божого через своє невірство. Але ми можемо увійти. Божий план для нас – щоб ми увійшли.
- «Отож, людові Божому залишається суботство, спочинок» Євр. 4:9. А Ви увійшли?
- «Хто бо ввійшов був у Його відпочинок, то й той відпочив від учинків своїх, як і Бог від Своїх» – вірш 10.
- Вірш 11 закликає нас докласти зусилля, постаратися увійти до спочинку Божого.
- Вірш 12 розповідає про силу і могутність Біблії, Слова Божого, Яке викриває в гріху і закликає до покаяння.
- Вірш 16 вражає нас картиною Божого прийняття і упевненості перед Ним, тим, що біля Його престолу є достатньо благодаті, щоб допомогти нам зараз і у вічності.
Давайте з відвагою приступати «до престолу благодаті, щоб прийняти милість та для своєчасної допомоги знайти благодать».
Є спочинок для Божого народу. Ви були створені для нього.
У чому сенс християнства? – Відповідь чітка і зрозуміла.
Бог створив нас для того, щоб ми увійшли до Його спочинку. Отримали Його нагороди. Перебували в Його присутності. Ми тут для певної мети.
Вічні благословення чекають на тих, хто має право на них.
Слово «спочинок» має багато значень. Спочинок означає: боротьба позаду. Ви перебуваєте в мирі. Ваша праця закінчена. Немає більше небезпек, боротьби, сліз, стріл лукавого, пітьми.
Для народу Божого ще залишається спочинок.
Спочинок чекає нас на небесах, але ми можемо увійти до нього сьогодні.
Мільйони людей у хвилюванні, занепокоєнні, замішанні. Це не Божий план.
- Ви можете бути упевненими в Божій любові, сподіватися на Його обіцяння, радіти в надії слави Божої.
- Ви можете бути упевненими, що Той, Хто у Вас, більше за того, хто у світі.
- Ви можете бути більше за будь-якого завойовника через Христа.
- Ви можете бути виправдані вірою, знаючи, що коли Він з’явиться, Ви будете, як Він, Ви побачите Його лицем до лиця.
Життя не безглузде. Є мета. Небеса чекають. Неправедні люди кажуть: «Життя – це нічого не значущий звук». Вони помиляються.
Для народу Божого ще залишається спочинок – Вічна Радість, Вічна Нагорода, Вічне Спілкування, Вічне Життя.
Чи є у Вас мир у серці?
Чи насолоджуєтеся Ви повною упевненістю?
Ви можете… це План Божий. Це Сенс Життя. Для цього Ісус помер і воскрес з мертвих. Це мета, для якої Ви народилися.
- Хто такий Ісус? – Бог, Якому служать ангели (Євр. 1 роз.)
- Хто така людина? – Об’єкт Божої спокутної любові (Євр. 2 роз.)
- Чи є інша дорога? – Лише одне велике спасіння (Євр. 3 роз.)
- Яка мета християнства? – Пізнати Божий спочинок сьогодні і перебувати в Ньому у вічності.
