Якщо кого запитати: які події були найдраматичнішими в житті нашого Господа Ісуса Христа, багато хто згадає два випадки. Сад Гефсиманський, де Ісус молився про те, щоб не пити Йому чашу мук розп’яття, і Хрест, з якого Його спокушали зійти. І я погоджуся з тим, що це були дві дуже критичних події для людства. Не піди Ісус на Хрест, так само як і зійди Він з Хреста, не бачити нам Царства Небесного як своїх вух!
Але наважуся припустити, що не менш доленосна для усього людського роду подія сталася за три роки до Гефсиманії і Голгофи. Вже тоді вирішувалося, бути нам чи не бути. Після хрещення в Йордані Дух Святий повів Ісуса в пустелю для спокуси від диявола (див.: Мф. 4:1). Там усе і сталося. Чи ледь не сталося.
Після довгих днів голодування Ісус захотів їсти особливо сильно. Просто зголоднів! І диявол, звичайно, з’явився саме в цю мить з пропозицією перекусити: «Якщо Ти Син Божий, скажи, щоб каміння це хлібами стало». Причому «якщо» не означає «або – або». Воно означає «оскільки». А «Син Божий» означає «Бог». «Оскільки Ти Бог, скажи, щоб каміння це хлібами стало».
І ще я думаю, що під час цього випробування сатана являвся Ісусові не відкрито. У Писанні їх протистояння показане у формі діалогу для зручності нашого розуміння. Розумно припустити, що в цій ситуації дияволу було вигідніше з’явитися в прихованому вигляді, представивши свої думки Ісусу як Власні. Від першої особи, так би мовити. Як він і з усіма іншими землянами чинить, спокушаючи їх. Тобто нас.
Загалом, переді мною виникає така картина. Зголоднілий Ісус дивиться, ковтаючи слину, на каміння, за формою схоже на ізраїльські коржі, і в голові в Нього з’являється думка: «Оскільки Я Бог, то можу зробити ці каміння хлібами».
Не ставтеся легко до цієї думки. Вона була справжнім випробуванням для Ісуса! Так, Він був Богом. Але Який утілився в Людину. Богом, Який обмежив Себе людською формою і людськими можливостями. І в пустелі Він проходив випробування як Людина, щоб мати право представляти усе людство в смерті на Хресті і у воскресінні. Але, проходячи випробування як Людина, Він усвідомлював також і те, що Він Бог. На це і бив підступний хитрун з пекла.
Що поганого в тому, що голодна людина бажає вгамувати голод, не вкравши ні в кого їжі, нікого не обдуривши? Роздобув собі їжі та й поїв. Хто може його засудити? Ніхто! Це ж не гріх!
Так, не гріх. Так само за задумом диявольським мав думати і Ісус. Думка, яка з’явилася в голові Ісуса, не припускала жодного переступу Закон Мойсеєвого. Ось тільки була в ній заковика. Невелика. Малюсінька. Але яка вирішила б долю усіх людей. А Ісус її помітив. І вважав за краще залишитися голодним.
Заковика була в тому, що людина не має влади перетворювати каміння на хліби. Думка диявола намагалася вивести Ісуса за людські рамки і виявити Свою Власну Божественність. Зверніть увагу на те, як відповів на спокусу Ісус. Він поставив акцент на тому, що Він – людина! Це про Себе Він у той момент сказав: «Не хлібом єдиним житиме людина». Людині не дано перетворювати каміння на хліби, тому немає чого, дивлячись на каміння, думати про хліб. І це було розуміння від слова, «що виходить з уст Божих».
А що б сталося, перетвори Ісус каміння на хліби?
Ой-ой-ой! Ми наблизилися до небезпечної межі. Питання про те, чи міг Ісус згрішити, вже не раз піднімалося в історії людства. Питання, до речі, викликане зовсім не неробством і безглуздою вільнодумністю. Смію думати, воно викликане якраз чесною допитливістю розуму і щирим бажанням дізнатися істину.
Насправді, якщо в Ісуса не було альтернативи в цьому випробуванні (інакше кажучи, не було внутрішньої свободи чинити по-іншому через Свою безгрішність), тоді і жодного випробування в пустелі не було! Усе фарс і показуха! А суть адже якраз у тому, що Ісус є другим Адамом. З неба, але Адамом. Людиною! Тобто Його випробування було подібним до випробування першого Адама в Едемському саду, адже тільки в цьому випадку воно мало сенс. Це означає, що в першого Адама була така сама можливість, як у другого, розпізнати обман і не піддатися. А в другого мала бути така ж можливість, як у першого, не помітити каверзи і зробити каміння хлібами. Уточню: можливість, але не приреченість.
Честь і хвала Христу якраз за те, що Він зміг розібратися в такій важкій ситуації і не спокуситися цілком безневинною думкою про вгамування голоду! Першому Адаму пропонувалося те, у чому він ніскільки не мав потреби, і він «купився» на блискучий фантик. Другому Адаму пропонувалося – причому без жодного богохульства, блюзнірства – те, що Йому було життєво необхідно. І Він встояв, тим самим показавши, що і перший Адам міг легко пройти своє випробування!
«Дякую, Ігорю, утішив, – можете сказати ви, – слава Ісусу за те, що Він не піддався! Але це ж означає, що міг піддатися, міг згрішити? Аж ніяк не легше! Краще б і не задумувалися над таким питанням! Якщо в Христа не було свободи вибору, то жодного випробування в пустелі не було і бути не могло. А якщо свобода була – отже, Ісус міг згрішити?!
Ні, дорогі друзі, хочу вас утішити. Не міг Ісус згрішити, якщо розуміти гріх як навмисну, довільну дію проти встановлень Божих. Такий вчинок супротивний праведній цнотливості. Істинна свобода незмінно вибере добро і відмовиться від зла, хоча вибір зла, як можливість, і існує. Приміром, більшості людей не властиве бажання вбивати собі подібних. Щоб зробити таке, треба переступити через себе, пересилити відразу до такого вчинку. В Ісуса була така ж відраза до порушення волі Отчої.
Так у чому ж тоді було випробування? Адже, виходить, не міг Він вчинити інакше?
У тому і суть, що міг! Ісус мав можливість перетворити каміння на хліби.
Отже, міг згрішити?!
Ні, міг перетворити каміння на хліби і не згрішити при цьому. У тому і був задум диявольський. Надто безглуздо було б закликати Бога, хоч і в плоті, до війни проти Самого Себе. Не на це бив диявол.
Боголюдина, будучи Людиною, може чинити, як Бог, і, будучи Богом, може чинити, як Людина. І при цьому усе, що б Він не зробив, не буде гріхом. Бог у плоті, зголоднівши, міг зробити каміння хлібами і поїсти. У цьому гріха не було, але була маленька заковика, про яку ми говорили на самому початку.
Якби Ісус перетворив каміння на їжу, вийшов за рамки Своєї людської природи, виявив Власну Божественну суть – Він перестав би бути людиною. Земною людиною, такою ж, як усі ми, тільки безгрішним. Він втратив би право представляти нас на Хресті, бо тільки людина має право представляти людство. Ісус, Який страждав від голоду, не дозволив Собі задіяти малюсіньку крапельку Своєї сили на цілком безневинне диво в ім’я Себе. Він відмовився від цього в ім’я нас! Розумієте?!
Комусь більше подобається Ісус, Який не міг вчинити інакше, бо просто не міг. Божественний Ісус, далекий від розуміння нашої людської боротьби зі спокусами. Читаючи Євангеліє, ми все-таки бачимо Ісуса більше Богом, ніж Людиною, – і це нам заважає.
А мені ближче Ісус-Людина! Той, Хто міг вчинити по-іншому, але не став! Хто здатний був вгамувати Свій голод, але вважав за краще залишитися голодним. Ісус, Який не дозволяв Собі послаблень, маючи на них повне право і можливість! Він проходив через усі спокуси, усвідомлюючи, що може позбутися будь-яких бід одним рухом думки. І не робив цього. Такий Друг не кине в біді! Навіть якщо я не проживу новий день правильно (хоча дуже цього хочу!), навіть якщо не буду таким, яким Йому дуже хотілося б мене бачити, Він мене не залишить!
А для себе із слів «не хлібом єдиним житиме людина, але всяким словом, що виходить з уст Божих» я роблю такий висновок. Бог не в дивовижній зміні обставин, не в тому, щоб усе зійшлося, як мені угодне, а в моєму ставленні до ситуації, як би вона не склалася! У ставленні, яке формується всяким словом, що виходить з вуст Божих!
Пам’ятаю, цілий місяць я не міг досягти того, на що мав повне право, – з різних причин, від мене не залежних. Мені це вже набридло, і я запитав Господа: «Чи треба мені продовжувати? Я можу і без цього обійтися! Мені багато не треба!» І, хочете – вірте, хочете – ні, я почув таке: «Можеш продовжувати, можеш не продовжувати. Якщо продовжиш – це може статися, але може і не статися. Не в цьому суть. Не в тому, що каміння стане хлібами. Не в тому, що станеться те, чого ти хотів би. Суть у тому, щоб в усьому навчитися жити всяким словом, що виходить з Моїх вуст. Продовжиш або не продовжиш, станеться чи не станеться – у будь-якій ситуації Моє слово може стати твоєю плоттю! У цьому суть!»
Отже, коли каміння в черговий раз не стає хлібами, давайте згадаємо, як з наших кам’яних сердець Бог зробив серця плотські. Адже це головне диво нашого життя! Коли ми не отримуємо бажане, давайте і в цій ситуації перетворюватися в Його образ. Адже це головна мета нашого життя! І коли нам здається, що Бог не розуміє нашого «голодного» становища, давайте повторювати за нашим кращим Другом Ісусом, Який не продав нас за окраєць хліба: «Моя їжа є творити волю Того, Хто послав Мене» (Ін. 4:34). Адже це головне прагнення нашого життя!!!
