– Радіослухачка пише: «Минулого року в мене помер чоловік. Я залишилася з сином, йому десять років, чекаю на другу дитину. Ми з чоловіком прожили десять щасливих років, і прийшла біда, його немає зі мною. Горе не дає спокою, втратила сенс життя, боюся майбутнього. У мене глибока депресія. Як мені жити далі?»
– Мир Вам від Господа! Ви знаєте, мене якось глибоко потрясли слова Іова, древнього героя однойменної книги з Біблії. Історія його приголомшлива, трагічна. Маючи владу, багатство, велику сім’ю, він був благословенний Богом, щасливий і, звісно, був об’єктом заздрості. Незвичним було те, що сам сатана заздрив йому і перед Богом зводив наклеп, що, мовляв, благочестиве життя Іова є лише плата за благословення. Ось спробуй відняти в нього щось, і побачиш, як зруйнується уся його вдячність, спокій і мир. І Бог дозволив доторкнутися до Іова. У нього пропала худоба, у нього померли діти, і сам він покрився проказою. Прийшли до нього його друзі і сиділи з ним мовчки сім днів і сім ночей. А потім почали говорити, і через певний час Іов відповів: «…жалюгідні утішителі всі ви» (Іов.16:2).
Я скажу Вам, що це дійсно так. І тому, розуміючи свою безпорадність, не лише перед Вами, але частенько і в ситуаціях, які вирішувати повинен сам, я звертаю свій погляд на Ісуса Христа, закликаю і Вас звернути свій погляд на Того, хто прийшов «знайти і спасти, що загинуло».
Я пам’ятаю своє дитинство. У батьків нас, дітей, було багато, життя було убогим, післявоєнні роки. І батька, чоловіка моєї матері, засудили на п’ять років за віру в Бога. Не смерть, звісно, але коли в неї вісім дітей і вона чекає на дев’яту, і тому сама навіть працювати на виробництві не може, така доля майже як смерть. І опинившись у такому становищі і живучи в невеликому містечку, виявилася як дружина ворога народу об’єктом кепкувань. Ви знаєте, комуністична пропаганда вела народ країни Рад допомагати визвольному руху, ми мали підтримувати революцію на Кубі і, звісно, не давати життя сектантам. Перемогти депресію, перемогти відчай, виростити дітей, зберегти себе, сім’ю – усе це стало можливим завдяки реальній допомозі Божій. Тому я говорю про Ісуса Христа не як про відхід в ірреальний світ.
Я Ваш погляд спрямовую на Ісуса Христа як на реальність нашого життя, яка руйнує найжорстокіші задуми диявольські і дає силу тим, на яких сунуть обставини, люди, коли увесь всесвіт здається проти Вас. Ісус Христос жив на землі дві тисячі років тому, Він помер, воскрес і вознісся. Його немає на землі, скажете Ви, і будете праві. Але Він на землі, кажу я вам і знаю, що я правий. Бо Він, йдучи, сказав Своїм учням, що пошле на землю Утішителя, Духа істини, який сповістить усе і перебуватиме з людьми віри! Він, йдучи, сказав Своїм учням: «…Ось Я з вами по всі дні, до кінця віку» (Мф. 28:20).
Сенс життя, який Ви втратили, не в чоловікові і навіть, пробачте мене, не в дітях. Ми уявляємо, що саме це і є сенс життя – сім’я, продовження роду і трохи задоволень. Але правда полягає в тому, що справжня повнота життя в отриманні життя, саме так, в отриманні вічного життя! Я завжди бентежився, коли, міркуючи про сенс життя, мої співрозмовники бачили його в тому, що їх рід триває в дітях. Ця надія жевріла на тлі відчаю і депресії, адже у всі часи людина залишається незадоволеною.
Я не стану додавати похмурих фарб, щоб показати, як насправді ми оцінюємо все те, що називаємо життям, де зло править бал, смерть не щадить нікого, вбиваючи всяку надію і лишаючи сенсу всякий ідеал. Так премудрий Соломон і стверджує в результаті своїх багаторічних і різноманітних досліджень: «Усе – суєта і томління духу!». І ось у таку безпросвітну пітьму ми відправляємо наших дітей, обманюючи і себе і їх, оп’яняючи себе і роблячи щасливі очі, можливо, у таємниці сподіваючись, що діти будуть щасливішими за нас, але, знаючи напевно, що і вони страждатимуть, вмиратимуть, і вони так само тяжко шукатимуть відповідь на питання: хто я? – Христос, Бог, Який прийшов тілесно, пітьму нашої безнадійності світлом надії осяює.
Коли в Марії і Марфи помер брат, і горе їх було подібно до Вашого, вони покликали Ісуса. Він показав їм Свою владу над смертю, воскресивши Лазаря. Він показав і нам, що смертні окови не є остаточною долею людини. Така Божа пропозиція дійсно руйнує пітьму, втікає депресія, життя, навіть і в стражданнях, набуває сенсу. Ось чому до наших днів, люди, прості люди, як і Ви, могли віру в Бога пронести через насильство, репресії і, всупереч всяким науковим атеїзмам, залишилися із сяючим небесним світлом надії і радості.
Я стаю поряд з Вами, і ми разом ставимо питання: життя моє, я, як особа, я, як душа жива, – це продукт бездушної еволюції? Невже я просто матерія, як кажуть безбожники: життя – це особлива форма існування і руху матерії. А що таке мій біль, і в чому тоді взагалі може бути надія? Що таке любов? Ці питання ставив і Іов, він так прямо каже: коли помре людина, чи буде вона жити? І отримав від Бога відповідь, і вже сам стверджує: «Я побачу Його сам; мої очі, не очі іншого, побачать Його…» (Іов. 19:27). Як жити далі? Відповідь на питання, найкращу відповідь, дає Бог, Ісус Христос: «Не бійся, тільки віруй!» (Мк. 5:36).
Віра в Ісуса Христа сполучає Вас з тисячами, які стають Вашими братами і сестрами. Ваша доля стає їх долею. Ваша біда стає їх бідою. Їх радощі стають Вашою радістю. І в усі дні, і за будь-яких обставин Бог – з Вами, і Він дає Вам життя вічне, так що і смерть вже не страшна, і сенс, великий сенс, наповнює Ваше серце силою перемагати страждання, перемагати депресію. І сила для розради в Ісусі Христі. Господь каже: «Прийдіть до Мене, всі струджені і обтяжені, і Я заспокою вас» (Мф. 11:28).
