Шановний Юрію Кириловичу! Чому, на Ваш погляд, складається досить парадоксальна ситуація: з одного боку, у братерстві дуже багато місць, де потрібні служителі, з другого – багато випускників християнських учбових закладів залишаються незатребуваними?
Непросте питання. Як я бачу, у цьому питанні є, принаймні, дві складові. Служителі церкви – це ті люди, які покликані Богом у святу церкву і які присвятили себе служінню благовістя. Це ті люди, які, подібно до апостола Павла, від усього відмовилися і усе вважають за сміття, щоб придбати Христа (Флп. 3:8).
Це такі люди, які не полюбили душі своєї, навіть до смерті. Це такі люди, які витрачатимуть своє і душі свої покладатимуть за друзів своїх (Ін. 15:13). І через те Господь і сказав: «…жнива багато, а женців замало» (Мф. 9:37)! «Тож благайте Господаря жнива, щоб вислав женців на жниво Своє» (Мф. 9:38)!!!
Таких людей було мало завжди, недостатньо сьогодні і бракуватиме завтра! Таких людей, на жаль, не готує жоден учбовий заклад, навіть якщо він і духовний. Таких людей готує Господь, і Він робить це і в церкві, і в духовному училищі, і в молитовній кімнаті християнина. І, до речі, такі люди не стоять в очікуванні запрошення, вони переобтяжені служінням.
А що означає «незатребуваний випускник християнського учбового закладу»? Це помилка природи? Це хлопець, що заблукав, помилково опинився в християнському учбовому закладі!
Бог закликає на Свої ниви, які достигли і готові до жнив (Ін. 4:35-38). Якщо ж випускник богословського учбового закладу не чує Божого заклику, то як він опинився в такій школі? Чому і навіщо його там учили? Адже перше визначення, хто є християнин – це той, хто вірує в Ісуса Христа і слухняний Йому.
Якщо ж Господь кличе на працю, а християнин відмовляється йти, то він і не християнин зовсім, навіть якщо закінчив християнський учбовий заклад. Ось у чому справжній парадокс! Бог кличе, а Його чада не слухають!
Звісно, усе трохи не так виглядає в реальності. Є начебто готовність послужити Богу. Але де я житиму? Скільки мені платитимуть? Як називатиметься моя посада? Питання виглядають як справедливі у світі цьому, але не мають до церкви відношення. Бо Христос, коли посилає учнів, каже:
- «Ось Я посилаю вас, як овець поміж вовків» (Мф. 10:16).
- «…У світі зазнаєте скорботи» (Ін. 16:33).
- «І будуть вас ненавидіти всі за ім’я Моє» (Мф. 10:22).
- «І не бійтеся тих, що вбивають тіло» (Мф. 10:28).
- «…велика нагорода ваша на небесах» (Мф. 5:12).
І майже крамола, браття мої, – це перетворення служіння благовістя на професію, що дає хороший заробіток і вирішення життєвих проблем. Це є відступ від Євангелія!
Божий порядок припускає таку послідовність. Бог кличе мене на працю. Я в послуху відповідаю на Його заклик. Він не залишає мене без насущного хліба.
Сучасна позиція виглядає так. Певна кількість церков потребує служителів. Я пропоную Богу свої умови. Місто. Зарплата. Житло. Машина. Зв’язок. Медицина. Відпустка. Пошана. Одним словом, висилаю вам моє резюме. Чекаю відповіді.
Друга, не менша, а можливо, і важливіша, складова цієї проблеми – позиція церкви.
Божа умова: «Благайте Господаря жнива» (Мф. 9:38)!
Церква – ось Боже місто, це Його Царство на землі. Їй дано Богом бачити світ як жнива, їй дана влада наступати на усю ворожу силу, розширюючи межі Царства.
Церква наділена відповідальністю, бачачи ниви, що достигли, Самого Бога просити вислати женців.
Проблема в тому, що церкви, частенько, обмежили себе служінням самозадоволення. Для себе будуємо Дім молитви, для себе співаємо, для себе винаходимо способи розваг, самі себе ублажаємо, і утішаємо, і викриваємо, і караємо. Справ безліч, а ось за цими справами зникає найважливіше завдання церкви – обробляти ниви, готові до жнив!
І тоді не потрібні женці, і тоді зайвий тягар – випускник семінарії! І тоді парадокс: зарослі бур’яном ниви, в яких вже і не видно жнива, і женці, що стоять дозвільно. «Ніхто нас не найняв» (Мф. 20:7).
