Святість народу припускає, передусім, усвідомлення святості Божої! Треба вірувати, що Бог є! Бог святий! Бог – це не пояс Богородиці, не вогник з Єрусалиму, не вода у водохресні морози. Навіть не храми, хай і із золотими куполами.
Бог – Творець. Бог – праведний Суддя! Святість у народі виникає тоді, коли народ віддаляється від зла, засуджує свої вади, кається в гріхах.
Сім’я – у занепаді. Житлове питання – практично нерозв’язне завдання. Мама з татом, удвох працюючи, ледве можуть забезпечити насущним свою дитину. Про духовне ж, яке набагато важливіше за матеріальне, – взагалі немає розмови.
Головний вихователь – телевізор. Там розпуста подається вже без обгортки. Там найнизинніші пристрасті зведені в ранг чеснот. Кров ллється потоком. Життя не коштує і ламаної копійчини. До цього потоку розпусти додався Інтернет. Прямо в телефон, який лежить біля серця, виливається потік убивчої порожнечі.
Підлітки – найбільш незахищена вікова група. Вже дорослі, але ще – діти. Це вікове перехрестя залишене без вказівників. До цього віку батьки вже не мають довіри у своїх дітей. Учителі теж. Друзів немає.
Світ наш, який ми звели, не приймає наших дітей. Вони йдуть. Доповнюючи обвинувальний вирок, що буде проголошений перед Великим престолом!
Нам треба промити очі. Сльозами. Треба помолитися Богу. На колінах. Треба простити усіх, на кого ми донині тримаємо образу. Нам треба вибачитися у всіх, ми надто багатьох принизили, образили, оббрехали. Ми повні ненависті і злості. Бог є любов! Він простить! Він помилує!
«І коли ви простягаєте руки ваші, Я закриваю від вас очі Мої; і коли ви примножуєте моління ваші, Я не чую: ваші руки повні крови. Обмийтеся, очистіться; віддаліть злі діяння ваші від очей Моїх; перестаньте чинити зло; навчіться чинити добро, шукайте правди, рятуйте пригнобленого, захищайте сироту, заступайтеся за вдову. Тоді прийдіть – і розсудимо, – говорить Господь. Якщо будуть гріхи ваші, як багряне, – як сніг убілю; якщо будуть червоні, як пурпур, – як вовну убілю. Якщо захочете і послухаєтеся, то будете споживати блага землі; якщо ж зречетеся і будете чинити опір, то меч пожере вас: бо вуста Господні говорять» (Іс. 1:15-20).
