Чоловік – голова дружини
Настав час, коли ми усі повинні поглянути правді в обличчя. У першу чергу я звертаюся до служителів. Пастирі, диякони, учителі, благовісники і місіонери. Бог визначив і відкрив нам, що Він має особливе завдання для чоловіків. Саме чоловікові Він доручає завдання володіння і обробітку землі. З чоловіком Бог веде Свої бесіди і йому відкриває Свій задум. «Хочу також, щоб ви дізналися, що всякому чоловікові голова Христос; голова жінці – чоловік, а голова Христу – Бог» (1Кор. 11:3).
Божественний порядок дуже чітко представлений у цьому тексті Писання. Мій заклик до вас, чоловіки! Кожен чоловік є тим, кого Бог бажає бачити поряд з Ісусом. Божественна благодать, основа Царства Божого, вступає в дію на землі через чоловіків, Ісусових учнів. Сім’я небесного стандарту твориться чоловіком, батьком, людиною Царства Божого. Їй, Божій людині, дане незвичайне Боже завдання – творити домашню церкву, де в подобі Ісуса роль творця належить чоловікові! «Чоловіки, любіть своїх жінок, як і Христос полюбив Церкву і віддав Себе за неї, щоб освятити її, очистивши водяною купіллю через слова; щоб поставити її перед Собою славною Церквою, яка не має плями‚ чи вади, чи чогось подібного, але щоб вона була свята і непорочна» (Еф. 5:25-27).
Втрата усвідомлення своєї ролі чоловіком призвела до жахливих збочень. Чоловік із сильного захисника перетворився на інфантильного споживача, який своє чоловіче задоволення отримує в перегляді порнокартинок і порнофільмів.
Чоловік, замість творення сім’ї, став рабом алкоголю, пропиваючи усе майно і хліб своїх дітей. Не дивно, що чоловіча смертність призвела до того, що жінок у країні більше ніж чоловіків на три сотні людей у кожній тисячі. При цьому тривалість життя чоловіка не дотягує і до 60 років, тоді як жінка живе близько сімдесяти років. Ця гірка статистика не далекого світу, це – наша реальність. Ми, церква Царства Божого, покликані Царем творити Його Царство в серцях чоловіків, приводячи їх з царства темряви в Царство світла. Глибока порочна спадковість не має лякати нас, але повинна ще більше мобілізувати усіх чоловіків церкви на серйозний молитовний подвиг. Йде абсолютно реальна духовна війна за душі людські. Чоловікові Бог вручив владу від імені Господа затверджувати небесні принципи в земному житті.
Очевидно, чоловік у сім’ї – священик. Влаштування сім’ї Царства Божого – найважливіше завдання всякого учня Ісуса Христа. Правильні духовні стосунки між подружжям – це відповідальність чоловіка, священика, який, подібно до Ісуса Христа, свою дружину являє святою і непорочною. Чоловік не «ватажок», але голова, який дбайливо ставиться до дружини, як до свого тіла. Чоловік Царства Божого дбайливо, з любов’ю захищає, оберігає і живить свою дружину.
Нерідко можна почути докір на адресу жінок про Єву, яка не встояла в спокусі. Не таким був Адам. Він, як істинний чоловік, узяв на себе її гріх. Він міг би сказати їй, у відповідь на пропозицію скуштувати заборонений плід: «Що ти мені пропонуєш? Ти що, смерті моєї бажаєш?» Але Адам узяв і з’їв, узявши на себе, таким чином, і гріх і відповідальність, покривши злочин дружини своєї. Чоловік Царства Божого розуміє свою місію в продовженні роду, у розмноженні дітей Царства, і тому його дружина, мати його дітей – дорогоцінний сосуд, в якій Бог послав йому Свою благодать. Шлюбні стосунки, засновані на взаємній любові, являють собою образ небесного поєднання Церкви і Агнця, тим самим, підкреслюючи святість шлюбу. «Шлюб у всіх нехай буде чесний і ложе непорочне; блудників і перелюбників судить Бог» (Євр. 13:4).
Чоловік – батько!
Батьківська відповідальність за виховання дітей забута. «І ви, батьки, не роздратовуйте дітей ваших, а виховуйте їх у вченні і наставлянні Господньому» (Еф. 6:4).
Мати народжує дитину, вигодовує дитину мати. Мати, частенько без батька, приводить її в школу, де учитель-жінка десять років учить її. Матір, не щадивши себе, жертвуючи усім, що має, рятує свою дитину від армії. Інститут, де більшість викладачів жінки… І молодий чоловік вступає в самостійне життя, ніколи не зустрівшись з мужністю, з чоловіком, який би вклав у нього риси захисника, здатного брати на себе відповідальність, приймати рішення, ризикувати власним життям, захищаючи ближнього.
Треба визнати провину церковних лідерів в існуючому стані речей. Якщо наслідувати вчення, що проповідується з церковних кафедр та амвонів, то в житті гідним заняттям виглядатиме лише молитва і читання Писання. За рамки достоїнств виведено усе буквально, що відноситься до власне життя. Правильно помічено: священики розділили творіння і спасіння. Священики розділили життя і віру.
І така зневага життям породила конфлікт, та такий глибокий, що сьогодні відносять до гріха практично усе, з чого складається життя нормальної людини. Спорт, військова служба, мистецтво, відпочинок, виробництво, державні справи, сім’я. Список можна продовжувати. Але краще покаятися і дозволити в церкві і в сім’ї бачити благословення Боже в житті тих чоловіків, які свою чоловічу відповідальність реалізують в успішному бізнесі, в якісному житлі, у турботі про дружину і дітей. Треба побачити Боже благословення в справах справжніх чоловіків, коли вони займаються з хлопчиками спортом, привчають їх долати життєві негаразди. Готують хлопців до відповідального життя, загартовують характер, готують їх, у тому числі, і до військової служби.
Якщо вже говорити про служителів, пошуком яких ми усі стурбовані, то треба визнати, що з нікчем і маминих синків служителів не вийде. Ті хлопчики, яких мама водить за ручку, відводить від складнощів і небезпек і своїми грудьми закриває від армії і від праці, забезпечуючи йому комфорт до самої пенсії, вони хлопчиками залишаться і в старості. З таких маминих синків не вийде ні чоловіка, ні батька. Це ілюзія – гадати, що можна виростити гідного чоловіка, оберігаючи його від реального світу в пелюшках. Нам не переробити весь світ, але за наших дітей ми у відповіді.
Чоловіки, я закликаю вас відірватися від Інтернету і піти з синами на риболовлю, у похід. Влітку влаштувати табір, де хлопців не водять за ручку на обід, але йдуть у село, і самотнім старим, вдовам допомагають лагодити огорожі, полоти городи і заготовлювати сіно і дрова. І потім увечері, біля багаття, разом співати пісні на славу Божу і розповідати їм, як Бог провів вас через дворові бійки, через п’яні гурти, через армійську дідівщину, зберігши подібно до Даниїла. Де був Той, Кому ви скажете, скажете упевнено, бо навчили, показали і передали: «Будь твердим і мужнім; тому що ти народу цьому передаси у володіння землю, яку Я клявся батькам їхнім дати їм; тільки будь твердим і дуже мужнім, і старанно зберігай і виконуй весь закон, який заповідав тобі Мойсей, раб Мій; не ухиляйся від нього ні праворуч, ні ліворуч, щоб чинити розсудливо в усіх починаннях твоїх. Нехай не відходить ця книга закону від вуст твоїх; але повчайся в ній день і ніч, щоб ретельно виконувати усе, що в ній написано: тоді ти будеш мати успіх в путях твоїх і будеш чинити розсудливо. Ось Я повеліваю тобі: будь твердим і мужнім, не страшися і не жахайся; бо з тобою Господь Бог твій скрізь, куди підеш» (І.Нав. 1:6-9).
Дружина – мати!
Святість шлюбу ґрунтується на його небесному походженні, на участі Бога в таємниці «двоє – одна плоть». Роль і верховенство чоловіка неможливо уявити без любові-послуху дружини. Саме їй належить ця велика місія, прославляти чоловіка як образ Божий у служінні упокорювання і послуху. Боротьба за владу позбавляє жінку особистої чарівливості і руйнує божественний порядок у сім’ї. Пролетарська модель жінки-революціонерки реалізується і сьогодні. Пристрасна боротьба за рівність статей не додала жінці бажаної свободи. Ця пристрасть насправді народжена раніше за пролетарську революцію. Ще праматері нашій Єві древній змій вселив це бажання отримати більше ніж дано. І досі боротьба за владу не закінчена. Жінка гадає, що її щастя у владі, але насправді виявляється, що бути під владою Бога, під покривом Бога, Який через владу чоловіка творить жінку-матір, є набагато щасливіша доля.
Біблійна модель припускає для жінки прекрасну роль помічниці чоловіку, матері. «Також і ви, чоловіки, поводьтеся розсудливо з жінками, як немічному сосуду, віддаючи їм честь‚ як співспадкоємницям благодатного життя, щоб не було вам перешкод у молитвах» (1Пет. 3:7). «Співспадкоємиця благодатного життя» – адже це паспорт небесного громадянства. І воля Божа, щоб чоловік виявляв своїй дружині честь. Це дуже тонка грань, де шлюб, що нерідко допускає у своїх стосунках різкість слів, грубість висловлювань, жорсткість у вимогах стосовно один одного, втрачає трепет у стосунках.
Шанувати дружину повинен чоловік. Я думаю, що образ «немічного сосуду», який наводить святий апостол Петро, показує жінці її силу і красу в довірі, в очікуванні сильної чоловічої підтримки. Немічний сосуд залишається сосудом, в якому приховані усі ресурси життя, але ці ресурси розвиваються і використовуються в єдності, під владою чоловіка. І немає можливості усю красу Божих дарів, даних жінці, отримати і насолодитися, як тільки через її шанування!
Таким чином, гармонія шлюбних стосунків залежить у рівній мірі від чоловіка і дружини, і реалізується при взаємному наслідуванні Божих заповідей. Дружина зовсім не рабиня чоловіка. Плоть від плоті і кістка від кістки, дружина і чоловік складають ту незбагненну єдність, яка по-особливому розквітає, досягаючи своєї кульмінації в народженні дітей.
Як захоплено про роль дружини відзивається біблійне слово: «Сила і краса – одяг її, і весело дивиться вона на майбутнє. Вуста свої відкриває з мудрістю, і лагідне наставляння на язиці її. Вона спостерігає за господарством у домі своєму і не їсть хліба неробства. Встають діти й ублажають її, – чоловік, і хвалить її: “багато було дружин доброчесних, але ти перевершила всіх їх”» (Пр. 31:25-29)!
І це не поезія тільки. Роль жінки у створенні міцного дому неможливо переоцінити. От як цю роль визначає Писання: «Мудра дружина влаштує дім свій, а нерозумна зруйнує його своїми руками» (Пр. 14:1).
