Надто багато горя стало навколо. Місіонерські поля покинуті. Апостол Павло каже, що йому довірене благовістя, називаючи його славним: «За славним благовістям блаженного Бога, яке мені довірене» (1Тим. 1:11). Як Вам таке! Славне благовістя блаженного Бога!!!
Абсолютно очевидно, що благовістя довірене не лише апостолам, але через апостолів і їх учням, і таким чином воно довірене нам. Апостол Павло пише своєму учню і співпрацівнику Тимофію: «Отже, не соромся свідчення Господа нашого Ісуса Христа, ні мене, в’язня Його; але страждай з благовістям Христовим силою Бога, Який спас нас і покликав покликом святим, не за ділами нашими, а з волі Своєї і благодаті, яка дана нам у Христі Ісусі раніш вічних часів, а нині відкрилася явленням Спасителя нашого Ісуса Христа, Який зруйнував смерть і явив життя і нетління через благовістя, для якого я поставлений проповідником, і апостолом, і вчителем язичників» (2Тим. 1:8-11).
Щось неймовірне. Адже благовістя – це добра звістка, тому і добра, що приносить задоволення. Так, апостол Іоанн каже, що благовістя Христове доставляє радість довершену, будучи світлом абсолютним, а Павло ж перестерігає Тимофія не соромитися, але навіть і страждати. Та і сам Павло, кажучи про страждання в благовісті, що навіває думки про щось тяжке, потім стверджує, що благовістя виявляє світу Христа, Який «зруйнував смерть і явив життя і нетління». Тут немає протиріччя, тут виникає зіткнення земного і небесного, того, що Іоанн називає світлом і пітьмою. Апостол Іоанн бачив це, відчував і жив у цьому світлі, сказавши так захоплено: «Життя явилось»!
Я дивлюся на світ, що оточує мене. Весняна повінь, розлив вод багатьох, пахощі життя в лісах і полях, яскраве сонце і ласкавий вітер. Як прекрасне життя! При цьому війни не припиняються. Обман, грабунки, алкоголь і наркотики, вбивства, відчай… І смерть вже – не жах, але бажаний вихід. Пітьма простує переможним маршем. Над світом тління і царством пітьми звучить слово благовістя: «Бог є світло, і немає в Ньому ніякої темряви» (1Ін.1:5) Це благовістя, яке довірене нам.
Згадалися слова Ісуса: «Я – Світло для світу; хто піде вслід за Мною, той не ходитиме в темряві, а матиме світло життя» (Ін. 8:12). Практично дивлячись в обличчя співрозмовникам, Ісус сказав: «Ви перебуваєте в пітьмі». Це дуже жорстке судження. Інтуїтивно кожен з нас бажає любити і бути любимим, творити добро, насолоджуватися життям, бути чесним, не красти, не заздрити, не кривдити і не ображатися. Але в реальності нас пригнічують ненависть, заздрість, гордість, помста, вбивства, перелюби, користь, образа, що руйнують душу людську. І ми соромливо закриваємося від себе, від ближніх, від Церкви, забуваючи, що від Господа не сховаєшся. Треба йти на світло, треба вдягатися у світло, треба освітлитися світлом Христовим. Апостол Павло каже Тимофію і усім благовісникам: «Страждай з благовістям, не соромся благовістя» і «Що спільного у світла з пітьмою?»
Іноді я намагаюся побачити картину землі з погляду Євангелія. Я хочу бачити світло в темряві, яке в темряві світить, і темрява не огорнула його… Ні холодний, ні гарячий… Не пітьма, але і не світло… Все частіше чую розмови про те, що випивати зовсім не гріх, адже якщо, як казав Жванецький, пити малими дозами, то алкоголь нешкідливий у будь-яких кількостях. Люди, які можуть пити з джерела води живої, сповнюючись Духом Святим, шукають для себе задоволень у вині і пиві, і не помічають, що пітьма стала для них милішою, ніж світло. Безбожники, які живуть у пітьмі, п’ють, заливаючи горе життя. «Дайте сикеру тому, хто гине, і вино засмученому душею» (Пр. 31:6). Що ж за туга така охоплює християн, що їх тягне до чарки?
Сьогодні популярна проповідь про насолоди і задоволення, які нібито дає віра в Ісуса Христа. Успіх у бізнесі і політиці – ось «благовістя», бажане і прийнятне. Багатство і здоров’я – ось «благовістя», якого шукають і, оскільки стосунки ринкові, його і пропонують. Упевнений, що християни завжди будуть у програші на цьому ринку послуг з розваг. Нам довірене те, чого не має весь світ. Благовістя Господнє вводить нас у немеркнуче світло Його вічного Царства.
