Лідери бувають різними. Є лідери в спорті. Є лідери в політиці. Є лідери в економіці. Є лідери в кримінальному середовищі. Є лідери в мистецтві. Бувають лідери в конкурсі краси.
Можна продовжити перелік. У мене виникло відчуття, що усі ці номінації відносяться до оболонки. Немає навіть натяку на цінність власне людини і на лідера-людину. Здається, релігійне середовище понад усе апелює до людини, особи, її душі і навіть до духу.
Але і релігійне середовище переплутане економікою і політикою, владою і інтригами, конкуренцією і гордістю. Проте хочеться чистоти. Адже умиваємося ж ми, і не лише вранці, як би поверхнево, але і глибоке чищення проводимо. Нігті стрижімо, одяг оновлюємо. Як би це душу почистити? Як би думки до ладу привести? Дух відновити, захватом щастя серце наповнити? Де таке джерело? Хто лідер у людяності?
Змінилися цивілізації, окультурилися люди до звірства, познищували собі подібних на догоду кращого завтра і втомлені сіли на краю обриву. Куди ми зайшли? Що ми накоїли? На кого ми стали схожими? Нам потрібен новий лідер. Справжня людина. Хто Він? Де Він?
Знаю одного. Давно жив на землі. Не сподобався сильним віку того. Вознесли Його на хрест і розіп’яли, як розбійника. Вини не знайшли, написали, що Він Цар, і за те на смерть віддали. Так Він воскрес. Він залишив пил цивілізації і осоромив Своїх ворогів, зійшовши на небо, куди ми все ще рвемося за допомогою ракет.
Дивно, що і понині Він залишається особою, яка впливає на людство. Вбивають Його послідовників, стираючи з людської пам’яті навіть згадку про Нього. Щось у Ньому непередаване, не від світу цього. Хоча сам по собі нічим не примітний.
По-перше, юдей. Інститутів не закінчував. У партії не був. Із сильними світу цього на загравав.
Тодішнім релігійним лідерам міг сказати: «Горе вам, книжники і фарисеї, лицеміри, що уподібнюєтесь розмальованим гробам, які зовні здаються гарними, а всередині повні кісток мертвих і всякої нечистоти. Так і ви на вигляд здаєтесь людям праведними, а всередині повні лицемірства і беззаконня» (Мф. 23:27,28). Читаю, і стискується нутро. Адже про мене говорить. Жах!
Нічого не значущим людям приділяв увагу, нічим не обґрунтовану. Горбатій жіночці, наприклад, він допоміг зцілитися. Чоловік тридцять вісім років був паралізований, Він його зцілив.
У ворога народу юдейського, сотника італійського полку хворів слуга. Так і слугу зцілив, та і ще цього невірного похвалив! А Вартимей сліпий! Скільки їх, жебраки! На кожного увагу звертати – життя не вистачить. Ні! Він його персонально кликнув і звільнив від сліпоти.
Одного разу прокажений до Нього підійшов. Їм заборонено на людях показуватися. Так Він не лише не прогнав його, але і зцілив.
Уявіть собі. У горах бігає біснуватий. Страх наводить на навколишні села. З ним спілкуватися негоже будь-кому. Але Він і їм не погребував. І звільнив від бісів. Здається, спеціально спілкувався з такими ізгоями і, навпаки, ігнорував тих, від кого залежить і благополуччя, і безпека, і, кінець кінцем, успіх справи. Він відкидав владу. Скільки разів до нього посилали шанованих людей. «Не треба спілкуватися з простолюдинами. Влада належить нам. Твій успіх залежить від нас». Він же ніколи не прийняв їх пропозиції. Жінки з дуже певною репутацією були біля Нього. Одного разу – о, жах! – у присутності шанованої людини, фарисея, учителя, Він дозволяє одній з таких доторкатися до Себе.
Але щось невловиме і привабливе було в Ньому, що Він навколо Себе всесвіт завертів!
Говорив про щастя. Щастя сліз. Про щастя шукання. Про щастя чистого серця. Про щастя вигнання. Про любов говорив. Не лише про любов плоті, про любов чоловіка до дружини, але про любов жертовну, любов служіння. Говорив про Царство Небесне, яке може бути в серці людському. Чи не те це Царство, яке ми усі шукаємо? Напевно, не там шукаємо.
Говорив про Отця Небесного. Говорив про суд майбутній. Про життя вічне. Говорив зі знанням справи, говорив як той, хто владу має.
З ким говорив? Кому говорив?
Збирача податків, митаря Матфея, Він узяв у Свою команду. Та і команда – сором-ганьба: рибалки, митарі, чолов’яги безграмотні. Щойно запахло ризиком, повтікали всі до одного.
А потім, вже після побиття батогами, коли усі, хто хотів, вилили на Нього свою ненависть і злість, коли, обпльований і побитий, стояв Він перед Пилатом, той навіть відпустити Його хотів, таким жалюгідним був Його вигляд. «Це – Чоловік!» – і запитував, і саркастично посміхався, і внутрішньо здригався Пилат.
Чоловік! Не зім’ятий жорстокістю століття. Не куплений за обіцянки продажної номенклатури. Яка упевненість і свобода! І на хресті прибитий цвяхами, Він вільніший за усіх, хто сміється, ділить одяг, підраховує срібники і нав’язує на шию мотузок. Він сильніший за владу імперії, Він сильніший за владу грошей. Він лідер життя!
Він розірвав могильні окови. Він переміг смерть. Він розірвав силу земного, гріховного тяжіння і вознісся до Отчого Престолу!
Він – лідер!
Хочеться бути з Ним. Хочеться бути схожим на Нього.
Він – справжній лідер! З Ним Бог!
