У Новому Заповіті є декілька чудових Божих імен. У посланні до Римлян 15:13 Він – Бог надії. У 2-му Посланні до Коринтян 1:3 Він – Отець милосердя й Бог потіхи. У 1 Посланні Петра Він – Бог усієї благодаті.
20-й вірш 16-го розділу послання до Римлян називає Його Богом миру. Не Богом гніву, не Богом засудження, не Богом помсти, а Богом миру.
«Блаженні миротворці, – сказав Ісус, – бо вони синами Божими стануть».
Сьогодні ми розбираємо останній розділ послання до Римлян. Вивчаючи цей прекрасний твір апостола Павла, ми бачимо, що він є детальним поясненням того, що ця книга є детальним описом того, чому нам потрібний Спаситель, як ми можемо отримати спасіння, як відбувається виправдання вірою, який секрет перемоги над дияволом і гріхом, як ми можемо відповісти на Божі милості. У ній розкривається Божий план для єврейського народу, декілька розділів говорять про те, як християнин повинен ставитися до влади, до оточуючих людей, до слабких християн, і як Христос є не лише нашим Спасителем, але і прикладом для наслідування.
16-й розділ послання до Римлян є завершальним розділом книги – це прощальні слова апостола Павла. Тут він перераховує імена і посилає вітання цілій низці людей, з якими він зустрічався, з якими разом працював, які тепер живуть у Римі.
Я зараз не перераховуватиму імен усіх друзів апостола Павла, але мені хотілося б звернути вашу увагу на теплі родинні зв’язки, якими ранні християни були сполучені один з одним. Вони були не лише співпрацівники, але й улюблені брати.
Це відбувається в істинному християнстві. Воно дає нам сім’ю і зв’язує нас нерозривними узами. Природно, що диявол не хоче, щоб християни любили один одного, молилися один за одного і в згоді працювали для розширення кордонів Царства Божого. Тому постійно існує загроза того, що хтось принесе нове вчення, або намагатиметься виглядати кращим за інших, або відривати людей від церкви і захоплювати їх за собою. Тому у своїх завершальних рядках апостол Павло залишає попередження і прохання. Він каже: «Благаю ж вас, браття, щоб ви остерігалися тих, хто чинить розділення й згіршення проти науки, якої ви навчилися, і уникайте їх, бо такі не служать Господеві нашому Ісусу Христу, але власному череву; вони добрими та гарними словами зводять серця простодушних».
Дві тисячі років тому були люди, які допускали, щоб гордість, забобони, особисті амбіції, багатство, заяви про нові одкровення і істини створювали розподіли і нерозуміння серед християн.
Зверніть увагу:
- Вони хотіли чогось нового.
- Вони вірили, що їх істина була глибша і правильніша.
- Вони створювали розділення, протилежні до науки, якій вони були навчені.
Чи знали ви, що якщо щось є новим, то воно не є правильним, а якщо воно правильне, то воно не є новим? Ще дві тисячі років тому Бог дав нам усе необхідне для життя і благочестя.
Ідея прогресивного одкровення і того, що існує нове одкровення для 21-го століття, і що ми повинні прийняти ці зміни, і що Святий Дух має нове слово для нашого століття… Усе це єресь, страшна єресь чистісінької води!
Рання церква продовжувала зберігати вчення апостолів. Павло проповідував тільки те, що передбачали пророки. Тимофія він просив проповідувати Слово. Іуда пише, щоб ми боролись за віру одного разу дану святим.
Підсумок такий: Церкві Христовій було довірено незмінне і непохитне Слово. Я часто говорю і ще раз повторю: якщо б апостол Павло не проповідував це, мені це не було б цікавим.
У наші дні виникає велика кількість нових вчень. І в той час, поки ці нововведення намагаються спокусити серця простодушних, страждає праця Божа, руйнуються церкви…
«Благаю ж вас, браття, щоб ви остерігалися тих, хто чинить розділення й згіршення проти науки, якої ви навчилися», – пише великий апостол. Так чому ж ми навчилися?
Що Ісус – це Бог, Який прийшов тілесно, що Його кров, пролита на хресті, примирила нас з Богом, що Дух Святий посланий для того, щоб бути нашим Утішителем, що ми в боргу перед всім світом, поки всюди не буде проповідане Євангеліє, що Христос повернеться, щоб прославитися зі Своїми святими і віддати тим, хто не знає Бога.
Ось вчення, якому ми навчилися. Горе всякому, хто додасть щось до слів Христових і посіє помилку.
Звісно, люди, які приносять нові одкровення або вчення, уявляють себе більш духовними ніж інші. Вони кажуть, що Бог промовив до них або що їх відвідали ангели… і так «вони добрими та гарними словами зводять серця простодушних».
Чи привертали вас колись чиїсь розмови або побачене в Інтернеті про те, що хтось відкрив істину, досі нечувану? Знаєте, що написано в посланні до Римлян 16:17?
«Остерігайтеся таких». Вони не служать Ісусу Христу. Вони служать власному череву. От як різко апостол Павло наставляє ранніх християн. Цікаво, що б він сказав, якби він жив сьогодні, коли навколо така безліч тверджень, заяв, кожне з яких несе розділення і розбіжність між християнами.
На кожному розі сьогодні кажуть: «Ми маємо бути готовими до змін». «Зміни неминучі і природні». Якщо ми не змінюватимемося, ми не зможемо йти в ногу з підростаючим поколінням». Але читаючи завершальні слова апостола Павла, написані до Римлян, я знаходжу наступне:
«Благаю ж вас, браття, щоб ви остерігалися тих, хто чинить розділення й згіршення проти науки, якої ви навчилися». Єдина зміна, якої потребує церква, – це повернення до Біблії, повернення до Хреста, повернення до віри, одного разу дану святим.
Цікаво, як сподобалося б апостолові Павлу Богослужіння в нашій церкві наступної неділі? Або ж там було б так багато нових ідей, нових стандартів і вчень, що він почувався б як риба, викинута з води на берег?
Завершальним словом Святого Духа, що написав через апостола Павла в Рим, було: «Стійте у вірі, одного разу даній святим».
Нехай це слово прозвучить для тебе сьогодні. Євангеліє Ісуса Христа не потребує переглядів, оновлень, поправок і переписування…
Це Євангеліє є сила Божа на спасіння кожному, хто вірує.
Це Євангеліє спасе тебе і приведе тебе до слави.
Випробуй же його силу у своєму житті!
