про розвагу для Тісту, яку порадив татко
Добродійка мамця переймалася дужче, ніж депутати. Але з інших причин. Тісту змінився на очах.
Освітня система добродія татка зробила сина серйозним. Хлопчина годинами сидів мовчки.
– Про що думаєш? – запитала мамця.
– Я думаю, що світ може бути кращим, – відповів Тісту.
Мамця сердито зиркнула на сина.
– Не у твоєму віці про це думати. Іди побався з поні.
– Поні думає так само, як і я.
Мамця тепер справді розсердилась.
– Це вже надто! Ти усвідомлюєш, що кажеш? Поні думає так само, як ти!
Вона про все розказала чоловікові, а той вирішив показати Тісту зоопарк.
– Поні – це добре. Але було б непогано познайомити хлопця з іншими тваринами.
У зоопарку на Тісту чекали нові прикрощі.
Він раніше уявляв собі зоопарк як казку, де звірі з власної волі позують перед відвідувачами; як рай, де удав робить викрутаси навколо ноги жирафи; де кенгуру кладе ведмедика в сумку і прогулюється… Тісту гадав, що серед екзотичних дерев і рідкісних рослин, які він бачив у дитячих книжках, розважаються ягуари, буйволи, носороги, тапіри, жар-птиці, папуги й мавпи.
Замість усього цього він побачив безліч кліток, в яких перед порожніми мисками спали калачиком сумні леви. Тигри сиділи в клітках з тиграми, а мавпи з мавпами.
Тісту наважився підбадьорити пантеру, яка крутилася за ґратами. І простягнув булочку.
Але наглядач не дозволив.
– Не можна. Відійди від клітки. Це хижак.
– Звідки привезли звірів?
– Здалеку. З Африки, Азії. Хіба я знаю.
– Перед тим, як привезти їх сюди, треба було спитати в них дозволу.
Наглядач здвигнув раменами. Щось промимрив лайливе і відійшов. Тісту подумав, що такому працівнику не місце в зоопарку, бо не любить звірів, за якими наглядає. Хлопець подумав також, що ці звірі перенесли на шерсті насіння зі своїх країв і розсипали довкола себе…
Жодному наглядачеві не спаде на гадку заважати хлопчикам порпатися в землі біля клітки. Наглядачам здається, що ті просто бавляться собі в порохах.
Тож через кілька днів у клітці з левами виріс величезний баобаб. Мавпи стрибали з ліани на ліану. Латаття плавало в ставку з крокодилами. У ведмедя була ялинка. В кенгуру – савана. Чаплі та рожеві фламінго походжали серед очерету. На маслинових кущах співали різноколірні птахи.
Зоопарк став найбільш екзотичним у світі. Міські радники поспішили повідомити про це туристичним агентствам.
– Тепер ти почав працювати з тропічними рослинами? Молодчина, Тісту. У тебе здорово виходить, – висловився пан Вус.
– Це все, що я зміг добитися для тих звірів, які тужать за батьківщиною.
Від того дня звірі перестали кидатися на наглядачів, які приносили їжу до клітки.
