Сьогодні пропоную почати читання 7-го розділу Євангелія від Іоанна з кінця, з останнього вірша: «І кожний пішов до свого дому» (Ін. 7:53).
Хто «кожен» і чому «до дому»? Євангеліст Іоанн дуже цікаво «закрутив» сюжет цього розділу. Але усе по порядку.
Давайте прочитаємо, з чого улюблений учень Господній розпочинає оповідання: «Після цього Ісус ходив Галилеєю, бо не хотів ходити по Юдеї, тому що шукали юдеї, як вбити Його» (Ін. 7:1). Галилея – батьківщина Ісуса. Земля, де Він виріс, призвав учнів і почав Свою проповідь. Ми бачимо, що Він вважає за краще ходити «у Себе удома», а не гостювати в сусідів…
Але прийшов час важливого релігійного свята – свята Кущів. Це була особлива урочистість, коли усі зводили намети (кущі) і жили в них. Такий спосіб життя був символом єдності народу, єдності, при якій вже неважливо було, з Галилеї ти чи з Іудеї. Усі були брати. У всіх був один дім. І Всевишній Бог жив поруч.
Брати Ісуса, як і інші набожні юдеї, вирушили в столицю для участі у святковому богослужінні. Вони зібрали речі і вже виходили з дому, як раптом побачили, що їх молодший Брат не збирається йти. Від подиву вони переглянулися і вирішили запитати про плани Ісуса. Адже якщо Він каже, що є Месією, що Він – Син Божий, Який живе серед народу, так хай і скаже про це усе в Єрусалимі. Адже велика урочистість, де будуть люди з усіх країв Палестини – ідеальна можливість для «реклами». Але молодший Брат спокійно відповів: «Ви йдіть на свято це, а Я ще не піду на це свято, бо час Мій ще не настав. Сказавши це їм, залишився в Галилеї» (Ін. 7:8,9).
На секунду замисліться: а де були в цей момент учні? Як вони відреагували на те, що Ісус відмовився йти на урочисте богослужіння в храм? Відсутність згадки про апостолів наводить мене на дві думки: або їх точка зору співпадала з братами, або Іоанн просто хоче підкреслити самотність Спасителя… Але про це пізніше…
Тепер починається найцікавіше. Брати прийшли в Єрусалим, і раптом чують розмови навколо: «Де Він?…» (Ін. 7:11) Вони зрозуміли, що народ цікавиться їх Братом. Не встигли вони дійти до храму, як до них підходять учителі Закону і ставлять питання про Його місцезнаходження. Брати знову переглянулися і відповіли: «Та Він удома залишився. Сказав, що «Його час ще не настав». Невідомо, скільки разів довелося їм відповідати на питання, чому Ісуса немає з ними. Напевно, вони втомилися відповідати кожному. І от, у черговий раз, коли вони пояснювали, що їх молодший Брат залишився удома, у храмі пролунав знайомий голос. «У переполовення свята Ісус увійшов у храм і навчав» (Ін. 7:14).
Як завжди, їх Брат вимовив незрозумілу проповідь. Але особливо дивними їм здалися наступні Ісусові слова: «…Ще недовго бути Мені з вами, і Я піду до Того, Хто Мене послав. Шукатимете Мене, і не знайдете; і де буду Я, туди ви не зможете прийти» (Ін. 7:33,34).
Знову Своїми незрозумілими словами Ісус ввів усіх в оману. Куди і до кого Він зібрався йти? І чому ми не зможемо Його знайти? А усе через те, що Ісус говорив про Свій справжній дім. Він говорив про те, куди спрямований Його погляд і куди Він тримає путь. Не греки і не Галилея, а дім Отця Небесного, Його істинний дім, символом якого є кущі, зведені юдеями напередодні свята. Але ніхто так і не зрозумів Ісусових слів. А усе через те, що одні хотіли Його схопити і убити, а другі – просто не могли повірити, що Він є Той, про Кого писали пророки.
А тому після закінчення свята «кожний пішов до свого дому», причому не у святковому настрої. Знову Галилеянин усе зіпсував. Учителі закону майже пересварилися між собою і пішли кожен до свого дому. Брати Ісусові теж за звичаєм попрямували геть. Ніхто не зміг залишитися в кущах. Ніхто не зміг жити в домах, які приготував для них Всевишній. Ніхто. Тільки Один жадав повернутися в Отчий дім. Тільки Один… але Його час ще не прийшов…
