Євангеліє від Іоанна 3:1-11: «Був же чоловік з фарисеїв на ім’я Никодим, начальник юдейський. Він уночі прийшов до Ісуса і сказав Йому: Учителю, ми знаємо, що Ти Учитель, Який прийшов від Бога; бо ніхто не може таких чудес творити, які Ти твориш, якби Бог не був з ним. Ісус сказав йому у відповідь: істинно, істинно кажу тобі: якщо хто не народиться звище, не може бачити Царства Божого. Никодим говорить Йому: як може людина народитися, будучи старою? Хіба вона може вдруге ввійти в утробу матері своєї і народитися? Ісус відповів: істинно, істинно кажу тобі: якщо хто не народиться водою і Духом, не може увійти в Царство Боже. Народжене від плоті є плоть, а народжене від Духа є дух. Не дивуйся тому, що Я сказав тобі; треба вам народитися звище. Дух дише де хоче, і голос його чуєш, але не знаєш, звідки він приходить і куди йде: так буває з кожною людиною, народженою від Духа. Никодим сказав Йому у відповідь: як це може бути? Ісус відповів йому і сказав: ти – учитель Ізраїлів, і чи цього не знаєш? Істинно, істинно кажу тобі: Ми говоримо про те, що знаємо, і свідчимо про те, що бачили, а ви свідчення Нашого не приймаєте».
В який час доби ви молитеся (розмовляєте з Богом)? Рано вранці? Вдень? Пізно увечері? Про що ви молитеся (розмовляєте з Ним)?
Никодим прийшов до Ісуса вночі. Чому він вибрав саме цей час доби? Мені здається, він прийшов вночі, бо чоловік не може показати свою справжню набожність в інший час. (Зверніть увагу, справжню набожність). Никодим був з тих чоловіків, для яких стосунки з Богом, – це щось глибоке, внутрішнє, «нічне», а не показне, зовнішнє, «денне». Він був з тих чоловіків, які вважали за краще «таємно» розмовляти з Богом, а не «на очах у всіх». Він був з тих, хто не переставав шукати розуміння і сенсу свого життя навіть вночі, коли інші спали.
Про що розмовляв Никодим з Ісусом? Про себе? Про свої проблеми? Як не дивно, Никодим навіть не встиг нічого запитати. Він тільки засвідчив свою повагу Ісусу, звернувшись до Нього «Равві». (Хоча і це вже немало.) А потім відбулася репліка Господня, що викликала нерозуміння в Никодима. «Як може людина народитися, будучи старою? Хіба вона може вдруге ввійти в утробу матері своєї і народитися?» Дозволю собі перефразовувати Никодимові слова: «А хіба можна увійти до однієї і тієї ж річки двічі?» Виявляється, не лише можна, але і треба.
Никодим прожив насичене подіями життя. Він займав почесне місце в суспільстві. Упевнений, він був багатою людиною. Але в результаті, як виявилось, він не зрозумів головного. Він не зрозумів того, що людина народжується не лише для того, щоб «відбутися» і знайти своє «місце в житті». Як би дивно не звучали Ісусові слова, але тільки «народження звище» – це подія, в якій людина набуває справжнього сенсу свого життя.
Можливо, глибоко усередині Никодим розумів, що йому чогось бракує, що чогось він ще не встиг зробити. І, напевно, вже декілька років він засинав з думкою: як зрозуміти, чого саме йому бракує, що ще йому треба зробити? Нарешті, настав момент, коли він не міг вже спокійно спати. І тут з’явився молодий Учитель з Назарету. «Може, Він підкаже, чого мені бракує?» – подумав Никодим.
«Істинно, істинно кажу тобі: якщо хто не народиться водою і Духом, не може увійти в Царство Боже…. треба вам народитися звище». Що ж це ще за «народження водою і Духом», або «народження звище»?
Низка учених-богословів вважає, що «народження водою і Духом» – це водне хрещення, в якому звершується таїнство: людина залишає у водній «могилі» свої гріхи і «воскресає» для нового життя.
Проте не варто забувати, що досвід народження безпосередньо пов’язаний з батьками. Без батька і матері народження дитини неможливе. І якщо усі ми пережили досвід «земного» народження, то далеко не кожен пережив досвід «народження звище».
У більшості з нас є земні батьки. Але далеко не кожен визнав Бога Своїм Отцем. Досвід усиновлення – визнання Бога Своїм Отцем – це і є народження звище. Бог перестає бути далеким, чужим, мстивим, позбавленим індивідуальності. Але через те, що Він полюбив «світ, що віддав і Сина Свого Єдинородного, щоб усякий, хто вірує в Нього, не загинув, а мав життя вічне» (Ін. 3:16), Бог стає для кожної людини близьким, рідним, люблячим Отцем.
Никодим мучився від того, що його вірі бракувало Отця. У його релігії був Бог, але його душа жадала стосунків з люблячим Отцем. Завдяки Ісусу Никодим зрозумів це. Завдяки Ісусу в нього з’явилася можливість пережити досвід усиновлення.
В який час доби ти збираєшся поговорити з Ісусом? Про що ти розмовлятимеш з Ним? Я так розумію, що ніч – відповідний час для спілкування з Отцем… Хоча тема «народження звище» – актуальна в будь-який час доби…
