54
Бог свідок душі моїй – слова мої правдиві. І пишу я не заради власної пихи чи марнославства. Не бажаю я, щоб мені заздрили, і не шукаю пошани від інших. Найвища похвала для мене – це та, яку я ще не бачив, але в яку вірю цілим серцем.
55
Щоправда, Господь уже прославив мене вище будь-якої міри, хоча і негідний я такої пошани – бідність та зневага пасували б мені більше, ніж радість і достаток. Це Христос, «будучи багатим, став убогим заради вас, щоб ви збагатилися Його убогістю» (2Кор. 8:9). Я ж сам собою нещасний і убогий – навіть якби і хотів я жити в багатстві, то не маю на це ні хисту, ні сил. Однак «я і сам не суджу про себе» (1Кор. 4:3), бо щодня на моєму шляху мене можуть перестріти чи переслідування, чи зрада, чи неволя, чи смерть. Проте я нічого не боюся, бо довірив своє життя Всемогутньому Богові, Який царює над усім світом. Пророк сказав: «Покладайся на Господа у скорботах твоїх, і Він підтримає тебе. Ніколи не дасть Він упасти праведникові!» (Пс. 54:23).
56
Ось довіряю своє життя Богу, Який є вірним Своїм словам і заради Якого я звершую тепер своє служіння. Він не зважає на людські думки і, мабуть, тому обрав мене на це служіння, щоб я був хоча і найменшим, але все ж таки Його слугою.
57
«Що віддам Господу за все, що Він воздав мені?» (Пс. 116:12)[1] Що відповім, що пообіцяю Йому? Сам я нічого не маю – крім того, що Він дав мені, – «бо Ти, Боже праведний, знаєш серця й думки» (Пс. 7:11)[2]. Для мене ж цього достатньо – навіть більш ніж достатньо. І я задля величного дару готовий на це – пити з Його Чаші. Саме цей дар Він приготував усім, хто любить Його[3].
58
Тому я молюсь, щоби Бог ніколи не розлучив мене зі Своїм народом, який здобув у цьому далекому краю. Молюсь, щоб Бог давав мені терпіння, щоб я міг бути Його вірним служителем, поки не прийде мій час іти до Господа мого.
59
І якщо я справді зробив щось добре заради Бога, Якого люблю цілим серцем, я був би щасливий пролити кров заради своїх новонавернених і всіх, хто страждає за Його ім’я. Нехай тіло моє залишиться без поховання і буде розірване на шматки псами чи дикими звір’ями або стане поживою для птахів небесних – все одно якби це трапилось, я вважав би врятованими і тіло своє, і душу. Бо «поза всякими сумнівами» (Рут 3:13)[4], настане день, коли ми воскреснемо в сонячному сяйві, яке є славою Ісуса Христа, Спасителя нашого, «діти Божі» і «спадкоємці Христові» (див. Рим. 8:16,17) «подібними до образу Сина Свого» (Рим. 8:29). Бо ми будемо через Нього, з Ним та в Ньому.
60
Бо сонце, яке щодня сходить для нас за Божим велінням, не править світом, і світло його не вічне, і на тих, хто поклоняються йому, очікує належна кара. Ми ж віримо і поклоняємось Істинному Сонцю, Яке ніколи не згасне. Так само і той, хто втілює волю Христа, не помре, але житиме вічно – як і Христос перебуває вічно і править світом разом з Богом Отцем Всемогутнім, і з Духом Святим перед усіма віками, і тепер, і на віки вічні. Амінь.
61
Ось знову і знову я повторюватиму слова своєї Сповіді. В істині і з радісним серцем свідчу перед Богом і Його святими янголами, що, крім проповідування Євангелії і Його обітниць я ніколи не мав інших причин повертатись до Ірландії, звідки колись тікав з такими пригодами.
62
Однак закликаю усіх, хто вірить у Бога і боїться Його, кому судилося читати це писання, яке написав в Ірландії Патрик, грішник і неук: не вірте, що я досягнув хоч щось своїми силами. Знайте: все, що я зробив в Ірландії, я зробив виключно з милості Божої. Це – лише Його дар.
Ось моя передсмертна сповідь.
***
Це книга, яку Патрик написав власною рукою. Сімнадцятого березня Патрик відійшов на небеса[5].
[1] В укр. нумеращї – Пс. 115:3.
[2] В укр. нумерації – Пс. 7:10.
[3] Натяк на уривок з Мф. 20:23: «Чашу Мою будете пити, і хрещенням, яким Я хрещусь, будете хреститися» (уривок з розмови між Христом та апостолами Яковом та Іоанном, де Ісус натякав на майбутні переслідування християн).
[4] У цьому уривку книги Рут стоїть «як живий Господь», що за змістом означає «поза всякими сумнівами». Мабуть, саме так старозавітний вислів був перекладений у латинській Біблії, яку використовували Патрик та його сучасники.
[5] 17 березня – день св. Патрика. Щоправда, ця дата є досить сумнівною. Згідно з однією з версій, у церкві сперечались щодо дати смерті святого – 9 березня чи 8 березня. Щоби примирити прихильників двох дат, 9 додали до 8 – вийшло 17. Ірландська логіка!
