Подоба шоста
Про двоякий рід людей любострасних і про їхнє покарання
І
Коли я, сидячи вдома, прославляв Господа за все те, що бачив, і роздумував про заповіді, як вони прекрасні, тверді, шановані і приємні і можуть спасти душу людини, то я говорив сам собі: «Блаженний буду, якщо стану чинити за цими заповідями; і що всякий, хто чинитиме за ними, буде блаженний!» Коли міркував таким чином – раптом з’явився біля мене пастир і сказав:
– Що роздумуєш про мої заповіді, які я тобі передав? Вони прекрасні, аніскільки не сумнівайся; але зодягнися вірою в Господа і виконуватимеш їхні, бо наділю тебе для цього силою. Заповіді ці корисні для тих, хто хоче покаятися; якщо не виконуватимуть їх, то марним буде їх покаяння. Тому ви, що каєтеся, відкиньте від себе лукавства віку цього, що гублять вас. Вдягніться ж у всяку чесноту, щоб ви могли дотриматись цих заповідей, і нічого не додайте до ваших гріхів. Бо якщо знову не грішитимете, то загладите минулі гріхи. Чиніть за заповідями моїми і житимете з Богом. Все це мною сказане вам. Після цих слів він продовжував:
– Підемо в поле, і я покажу тобі пастухів овець.
– Підемо, господарю, – погодився я.
Пішли ми і в полі побачили молодого пастуха, одягненого в багатий одяг багряного кольору; стадо його було численне, і доглянуті вівці весело гуляли в травах. І сам пастух радів за своє стадо, і із задоволеним обличчям ходив біля овець.
II
Ангел покаяння вказав мені на пастуха і сказав:
– Це ангел насолоди і неправди, він нищить душі рабів Божих, відвертаючи їх від істини, спокушаючи злими бажаннями; і вони забувають заповіді живого Бога і живуть у розкоші і суєтних задоволеннях, і цей злий ангел губить їх – деяких до смерті, а деяких до розтління.
– Господарю, – запитав я, – як зрозуміти «до смерті» і що означає «до розтління»?
– Слухай. Вівці, яких ти бачив, що гуляли, це ті, які назавжди відреклися від Бога і вдалися до задоволень цього віку. Тому їм немає вороття до життя через покаяння, бо вони до інших своїх злочинів додали ще більше – нечестиво ганьбили ім’я Господа. Життя таких людей подібне до смерті. А вівці, які не скакали, а нудно паслися, означають тих, які хоч і вдавалися до насолоди і задоволень, але не чинили ганьби проти Господа: вони не відійшли від істини, і для них ще є покаяння, з допомогою якого вони спасуть життя. У розтлінні є певна надія на відновлення; а смерть має безповоротну погибель.
Ми ще пройшли небагато, і він показав мені великого пастуха, дикого на вигляд, одягненого в білу козину шкуру, з торбою на плечах, з сучкуватою і міцною палицею і великим бичем у руках; обличчя його було суворим і грізним, так що ставало страшно. Він приймав від юного пастуха овець, які жили в розкоші і насолоді, але не скакали; він відганяв їх у місцевість скелясту і тернисту, і вівці, заплутавшись у колючках, сильно страждали, а пастух обсипав їх ударами, ганяв туди і сюди, не давав їм спокою і не дозволяв де-небудь зупинитися.
III
Побачивши, що вівці піддаються побоям, терплять такі муки і не знаходять спокою, я пожалів їх і запитав пастиря, хто цей безжалісний і жорстокий пастух, що не має жодного співчуття до овець.
– Це, – відповів пастир, – ангел покарання; він із праведних ангелів, але приставлений для покарання. Йому ввіряються ті, які відхилилися від Бога і вдалися до похоті і задоволень віку цього; і він карає їх, як вони того заслуговують, різними жорстокими муками.
– Розкажи мені, господарю, – попросив я, – що це за муки, якого вони роду?
– Слухай: ці різні покарання і муки є тими, які люди терплять у своєму щоденному житті. Одні терплять збитки, інші – бідність, інші – різні хвороби, деякі – непостійність у житті, інші піддаються образам від людей недостойних і багатьом іншим прикрощам. Багато хто з непостійними намірами береться за різні діла, але ніщо їм не вдається, і скаржаться вони, що не мають успіху в своїх починах; не приходить їм думка, що вони творять погані діла, але скаржаться на Господа. Після того, як вони натерпляться всяких скорбот, вони віддаються мені для доброї настанови, зміцнюються у вірі в Господа і в решту днів свого життя служать Господу чистим серцем. І коли вони почнуть каятись у злочинах, тоді на їхні серця приходять беззаконні діла, і вони віддають славу Господу, кажучи, що Він Суддя праведний і що вони всі праведно отримали за своїми ділами. І в решту днів служать Богу чистим серцем і мають успіх у всіх своїх ділах, отримуючи від Бога все, що попросять; і тоді дякують Господу, що вони мені ввірені, і віднині не піддаються ніяким жорсткостям.
IV
І я захотів дізнатися, стільки часу мучаться ті, що залишили страх Божий, скільки насолоджувалися задоволеннями, і запитав пастиря про це.
– Стільки ж часу і мучаться, – відповів він.
– Вони мало мучаться, потрібно, щоб ті, хто вдались до задоволень і забули про Бога, терпіти покарання в сім разів більше.
– Нерозумний ти, – сказав він, – і не розумієш сили покарання.
– Господарю, якби я розумів, то і не просив би тебе пояснити мені.
– Слухай, – сказав він, – яка сила цього й іншого – насолоди і покарання. Одна година насолоди обмежується своєю тривалістю, а одна година покарання має силу тридцяти днів. Хто один день вдавався до насолоди і задоволення, той мучитиметься один день, але день муки обходитиметься цілим роком. Тому хто скільки днів насолоджується, стільки років мучиться. Бачиш, – зробив висновок він, – що час світської насолоди і спокус дуже малий, а час покарання і мук великий.
V
Я сказав йому:
– Не зовсім розумію щодо часу насолоди і покарання, поясни мені краще.
Він відповів:
– Твоя нетямущість наполегливо залишається з тобою, і ти не хочеш очистити своє серце і служити Богу. Дивися, щоб не залишитись тобі безрозсудним, коли сповниться час. А зараз слухай, якщо бажаєш зрозуміти. Хто один день вдавався до задоволень і чинив, що було бажане його душі, той сповнюється великим нерозумінням і на ранок не усвідомлює своїх попередніх дій, і не пам’ятає, що робив напередодні, бо насолода і спокуси не мають пам’яті внаслідок нерозуміння, яким людина сповнюється. Але коли на один день до людини прийде покарання і муки, то вона страждає цілий рік, тому що покарання і мука мають велику пам’ять. Той, хто страждає впродовж цілого року, згадує про суєтну насолоду і усвідомлює, що за неї він терпить зло. Саме таким чином караються ті, які вдалися до насолоди і спокусились; тому що, будучи наділеними життям, самі себе віддали смерті.
Я запитав:
– Господар, які задоволення шкідливі?
– Будь-яке діло, – відповів він, – приносить задоволення людині, якщо вона виконує його з приємністю. Бо і гнівливий, виконуючи своє діло, отримує задоволення, і перелюбник, і п’яниця, і обмовник, і лжець, і сріблолюбець, і всякий, що чинить подібне, задовольняє свою пристрасть і насолоджується своїм ділом. Вся ця насолода шкідлива рабам Божим, і за неї вони страждають і терплять покарання. Але є також задоволення, які спасительні для людей: багато хто, творячи добрі діла, отримує задоволення, знаходячи в них для себе солодкість. Це задоволення корисне рабам Божим і готує майбутнє життя таким людям. А ті, про яких сказано раніше, заслуговують покарання і муки, і ті, які нестимуть їх і не покаються у своїх злочинах, приречуть себе на смерть.
