Викриття Єрми за його власні слабкості та недбайливість у вихованні своїх дітей
І
Той, хто виховував мене, продав у Рим одну дівчинку. Після багатьох років я побачив її, впізнав і полюбив як сестру. Через деякий час, бачачи, що вона купається в річці Тибр, я подав їй руку і вивів з річки. Дивлячись на її красу, я подумав у своєму серці: «Щасливий був би я, якби мав дружину з таким лицем і характером». Тільки це я подумав і нічого більше. Пізніше я йшов з такими думками і прославляв творіння Боже, роздумуючи, наскільки воно величне і прекрасне. Під час прогулянки я заснув, і дух підхопив мене і кудись поніс через місцевість, по якій людина не могла пройти. Вона була скелястою, крутою і непрохідною із-за вод. Проминувши її, я досяг рівнини і, схиливши коліна, почав молитися Господу і сповідувати свої гріхи. І під час моєї молитви відкрилось небо, і я побачив ту жінку, яку забажав собі. Вона вітала мене з неба:
– Вітаю, Єрмо. Поглянувши на неї, я запитав:
– Госпоже, що ти тут робиш?
– Я взята сюди, щоб викрити перед Господом твої гріхи, – відповіла вона.
– Госпоже, невже ти мене звинувачуватимеш?
– Ні, але вислухай слова, які хочу сказати тобі. Бог, Який є на небесах, Який сотворив з нічого все суще і помножив ради святої Своєї Церкви, гнівається на тебе за те, що ти згрішив проти мене.
– Госпоже, якщо я згрішив проти тебе, то яким чином? – запитав я. – Де або коли я сказав тобі якесь погане слово? Чи не завжди я поважав тебе як госпожу, чи не завжди я шанував тебе як сестру? Що ж наговорюєш на мене настільки погане?
Тоді вона, посміхаючись, відповіла мені:
– У серці твоєму виникло нечисте бажання. Невже ти не думаєш, що для людини праведної і те порочне, якщо в її серці виникає погане бажання? Це – гріх для неї, до того ж тяжкий. Бо людина праведна і думає про праведне. І коли вона думає про праведне і непохитно прагне до нього, то має на небесах благовоління Господа у всякому ділі. Ті ж, які помишляють нечестиве у своїх серцях, накликають на себе смерть і тління; особливо ті, які люблять теперішній вік, розкошують у своєму багатстві і не чекають благ майбутніх – гинуть їхні душі. А це роблять двоєдушні[1], які не мають надії в Господі, не дбають про своє життя. Але ти молися до Господа, і Він зцілить гріхи твої і всього дому твого, і всіх святих[2].
II
Після того, як вона виголосила ці слова, небеса зачинились[3]. І я весь був у скорботі і страсі і сказав у собі: «Якщо це ставиться мені в гріх, то як я зможу спастися або яким чином ублагаю Господа про численні мої гріхи? Якими словами прохатиму Господа, щоб був до мене милостивим?» Роздумуючи так, я раптом побачив перед собою велику кафедру, немовби сотворену з хвилі, білої як сніг. І прийшла стара жінка в блискучому одязі з книгою в руках, сіла і привітала мене:
– Вітаю, Єрмо.
І я, у печалі і сльозах, відповів:
– Вітаю, госпоже.
Вона запитала:
– Чому ти засмучений, Єрмо, ти, який був терплячий, помірний і завжди веселий?
– Госпоже, одна прекрасна жінка дорікала мені, ніби я згрішив проти неї, – відповів я. І вона сказала мені:
– У серці твоєму виникло гріховне бажання до неї. Це має бути чужим рабу Господньому, адже для рабів Божих навіть і такий помисел стає гріхом. І чисте серце не повинне бажати поганого, особливо твоє, Єрмо, ти уникаєш всякого злочинного бажання і сповнений простоти і великої любові.
III
– Втім, не заради тебе, власне, гнівається на тебе Господь, але за твій дім, який впав у нечестя перед Господом і своїми батьками. І ти, люблячи дітей, не напоумлював свого сімейства, але дозволив їм сильно розбеститися. За це і гнівається на тебе Господь, але Він виправить все, що раніше зроблене погане у твоєму домі. За їхні гріхи і беззаконня ти пригнічений мирськими ділами[4]. Але милосердя Боже зглянулося над тобою і сімейством твоїм і зберегло тебе в славі. Ти тільки не вагайся, але будь благодушний і зміцнюй своє сімейство. Як коваль, старанно працюючи молотом, звершує свою працю, так і праведне слово, яке щодня надихає, переможе всяке зло. Тому не переставай напоумлювати своїх дітей, бо Господь знає, що вони покаються від щирого серця свого і будуть записані в Книзі життя[5]. Сказавши це, вона запитала мене:
– Хочеш послухати, що я буду читати?
– Хочу, госпоже, – відповів я.
– Отже, слухай. Розкривши книгу, вона читала величні і дивні слова, яких я не міг утримати в пам’яті, бо вони були такі страшні, що людина не могла їх знести.
Втім, самі останні слова я запам’ятав, оскільки вони були короткими і відрадними для нас: «Ось Бог Сил, Який невидимою Силою і великим Своїм розумом сотворив світ і славною Своєю радою благоприкрасив творіння, і всесильним словом Своїм утвердив небо, і землю заснував на водах, і всесильною силою Своєю сотворив Свою Святу Церкву, яку і благословив. Ось, Він змінив небеса і гори, пагорби і моря, і все зрівняється для вибраних Його, щоб виконати обітницю, яку Він дав, з великою славою і торжеством, якщо вони дотримуватимуться заповідей Божих, які отримані ними з великою вірою».
IV
Коли вона закінчила читання, то встала з кафедри, і прийшли четверо юнаків, і понесли кафедру на схід. А вона покликала мене до себе і, торкнувшись до моїх грудей, запитала:
– Чи сподобалося тобі моє читання?
– Госпоже, останні слова мені подобаються, але попередні страшні і жорстокі. І вона сказала:
– Ці останні слова стосуються праведних, а перші – відступників і язичників.
В цей час з’явилися якихось двоє мужів, підняли її на плечі і відправилися вслід за кафедрою, на схід. Вона віддалилася весела і на прощання сказала:
– Будь мужнім, Єрмо!
[1] Під двоєдушністю мається на увазі поєднання віри в Ісуса Христа і Його вчення, з одного боку, і прагнення до мирських благ – з іншого.
[2] Святі – тобто всі істинно віруючі.
[3] Тобто знову закрились.
[4] Можливо, Єрма був розорений через марнотратство своїх домашніх (ймовірно, він займався торгівлею).
[5] «Книга життя», згідно з уявленнями християн, – список праведників, яким дароване вічне блаженство. Згадується в Посланні апостола Павла до Филип’ян (4:3); aп. Павло говорить про людей, які благовістили разом з ним, імена яких записані в «Книзі життя». У Одкровенні Іоана (20:15) сказано, що під час Страшного суду той, чиє ім’я не було записане у «Книгу життя», буде кинутий в озеро вогненне.
