Розділ 49
Похвала любові
Хто має любов у Христі, той повинний дотримуватися заповідей Христових. Хто може пояснити союз Божої любові? Хто здатний, як належить, висловити велич Його благості? Несказанна висота, на яку возводить любов. Любов з’єднує нас з Богом, любов покриває безліч гріхів (1Пет. 4:8; 1Кор. 13:4 і Як. 5:2), любов усе приймає, усе терпить великодушно. У любові немає нічого низького, нічого гордого, любов не допускає розділення, любов не заводить обурення, любов усе робить у згоді, любов’ю всі Божі обранці досягли досконалості, без любові немає нічого благовгодного Богу. Із любові сприйняв нас Господь; із любові, яку мав до нас Ісус Христос, Господь наш, з волі Божої дав Свою кров за нас і Свою плоть за плоть нашу, і душу Свою за душі наші.
Розділ 50
Будемо молитися за те, щоб нам досягнути любові
Чи бачите, возлюблені, яка велика і дивна любов, і невимовна її досконалість. Хто може мати її, якщо його не удостоїть Сам Бог? Тому будемо просити і благати Його милосердя, щоб нам жити в любові непорочно, без людського розділення. Усі роди від Адама до цього дня минули; але ті, що вдосконалилися в любові за благодаттю Божою, знаходяться в місці благочестивих: вони відкриються з пришестям Царства Христового. Бо написано: «Увійди на деякий час у оселі, доки пройде гнів і обурення Моє, і згадаю про день добрий, і воскрешу вас із гробів ваших» (Іс. 26:20; Єз. 37:12,13). Блаженні ми, возлюблені, якщо виконуємо заповіді Божі в однодумності любові, щоб через любов були прощені нам гріхи наші. Тому що написано: «Блаженні, кому прощено беззаконня і чиї гріхи покрито. Блажен муж, якому Господь не поставить у провину гріха і в устах якого нема лукавства» (Пс. 31:1,2). Ця обітниця блаженства належить до тих, які обрані Богом через Ісуса Христа, Господа нашого. Йому слава на віки віків. Амінь.
Розділ 51
Учасники й, особливо, винуватці розбрату повинні покаятися у своєму гріху
Отже, у чому ми згрішили із якихось наклепів ворога, повинні просити прощення. І ті, які були проводирями збурювання і розбрату, повинні мати на увазі спільну надію. Тому що ті, які проводять життя зі страхом і любов’ю, краще хочуть самі піддатися неприємностям, ніж піддати ближніх своїх, і охоче на себе приймуть осудження, ніж передану нам добру і святу згоду. І краще людині зізнатися у своїх гріхах, ніж озлоблювати своє серце, як озлобилося серце тих, які повстали проти раба Божого Мойсея: суд над ними звершився явно, тому що вони живі пішли в пекло, і поглинула їх смерть (Чис. 16). Фараон, військо його, всі начальники єгипетські і колісниці, і вершники їхні не з іншої якої причини потонули в Червоному морі і загинули (Вих. 14), але тому, що озлобилися їхні бездумні серця після стількох знамень і чудес, звершених у землі єгипетській через раба Божого Мойсея.
Розділ 52
Таке визнання угодне Богу
Браття! Господь ні в чому не мав потреби і нічого ні від кого не вимагає, крім сповідання Йому. Тому що говорить обраний Давид: «Я буду славити в піснях ім’я Бога, буду прославляти Його хвалою. І це буде більш приємне Господу, ніж жертви волів і телят з рогами і копитами. Побачать це принижені і звеселяться» (Пс. 68:31-33). І знову говорить: «Принеси Богу жертву хвали і виконай перед Всевишнім обітниці твої. І призови Мене в день скорботи твоєї, Я спасу тебе, і ти прославиш Мене (Пс. 49:14,15). Жертва Богові – це дух упокорений» (Пс. 50:19).
Розділ 53
Любов Мойсея до свого народу
Ви знаєте, улюблені, і добре знаєте Священні Писання і розумієте слова Божі. Тому приведіть собі на пам’ять: коли Мойсей зійшов на гору і провів сорок днів і сорок ночей у пості та смиренні, тоді сказав йому Господь: «Поспішай зійти [звідси], тому що розбестився народ твій, який ти вивів із землі Єгипетської; швидко ухилились вони від шляху, що Я заповідав їм: зробили собі відлитого тельця… І сказав Господь Мойсею: Я бачу народ цей, і ось, народ він – жорстокосердий; отже, залиш Мене, нехай запалає гнів Мій на них, і винищу їх, і породжу численний народ від тебе». Мойсей же сказав: “Ні, Господи, прости гріх народу цьому, або і мене винищи із книги живих” (Вих. 32:7-10). О, велика любов! О, незрівнянна досконалість! Раб сміло каже Господу, просить прощення народу; у протилежному випадку хоче і сам бути винищеним разом з ними.
