Розділ 20
Гармонія світу і упорядкованість природи показує, що Бог любить мир і злагоду
Небеса, що за Його велінням рухаються, у світі коряться Йому: і день, і ніч звершують визначений їм рух, не перешкоджаючи одне одному. Сонце і сонм зірок з Його веління узгоджено, без найменшого відхилення, проходять на призначені їм шляхи. Плодоносна земля з Його волі у визначені часи родить рясну їжу людям, звірам і усім тваринам, що знаходяться на ній, не уповільнюючи і не змінюючи нічого з визначеного їм. Недослідимі і незбагненні безмежні безодні і преісподні тримаються тими ж веліннями. Безмежне море, за Його встановленням сполучене у великі водні маси, не виступає за покладені йому межі, але робить так, як Він звелів. Бо Він сказав: «Сюди дійдеш і не перейдеш, і тут межа гордовитим хвилям твоїм» (Іов. 37:11). Непрохідний для людей океан і світи, що за ним знаходяться, керуються тими ж веліннями Господа. Пори року – весна, літо, осінь і зима – мирно змінюються одні іншими. Визначені вітри, кожний у свій час, безперешкодно звершують своє служіння. Невисихаючі джерела, сотворені для насолоди і здоров’я, безперестанно доставляють людям свою вологу, необхідну для їхнього життя. Нарешті, найменші тварини мирно і в згоді уживаються між собою. Всьому цьому звелів бути в згоді і мирі великий Творець і Владика всього, Який благотворить усім, а переважно нам, що вдалися до милосердя Його через Господа нашого Ісуса Христа, Якому слава і велич на віки віків. Амінь.
Розділ 21
Будемо коритися Богу, а не винуватцям збурення
Дивіться, улюблені, щоб настільки великі благодіяння Його не обернулися всім нам в осуд, якщо ми, живучи достойно Його, не будемо однодумно звершувати благе і угодне Йому. Тому що десь сказано: «Світильник Господній – дух людини, який випробовує всі глибини серця» (Прит. 20:27). Помислимо, як Він близький до нас і що жодна з наших думок або нарад, які ми робимо, не приховані від Нього. Тому нам належить не відступати від Його волі: краще повстанемо проти нерозумних і бездумних людей, що звеличуються і хваляться пишністю свого слова, ніж проти Бога. Будемо благоговіти перед Господом Ісусом Христом, кров Якого віддана за нас, будемо шанувати предстоятелів наших, поважати пресвітерів, юнаків виховувати в страсі Божому, дружин своїх направляти до добра, щоб вони вирізнялися дуже улюбленою вдачею ціломудреності, показували чисту свою схильність до лагідності, стриманість свого язика виявляли мовчанням, свою любов проявляли не тільки до прихильних до себе, але одинакову до всіх, хто свято боїться Бога. Діти ваші нехай одержують виховання християнина; нехай навчаються, яке сильне перед Богом смирення, що значить перед Богом чиста любов, який прекрасний і великий страх Божий, і спасительний для всіх, що свято ходять у ньому з чистим розумом. Бо Він є випробувач думок і бажань наших; Його дихання в нас, і, коли захоче, візьме Його.
Розділ 22
Ці застереження підтверджує віра християнська, що проповідує нещастя за гріхи
Усе це підтверджує віра християнська. Бо Сам Христос через Святого Духа так взиває до нас: «Прийдіть, діти, послухайте мене, я страху Господнього навчу вас. Хто з людей бажає жити і бачити дні благі – стримуй язик свій від зла, і уста твої нехай не будуть облесливі. Ухиляйся від всього злого і роби добро, будь мирний і пильнуй того. Очі Господні звернені до праведних, і вуха Його до молитви їх. Лице ж Господнє проти тих, що чинять зло, щоб знищити з землі й пам’ять про них. Взивали [праведні], і Господь почув їх і від усіх скорбот визволив їх» (Пс. 33:11-18). «Багато покарань грішникові, а того, хто уповає на Господа, оточить милість» (Пс. 31:10).
Розділ 23
Будьте смиренні. Віруйте, що Христос знову прийде
Милосердий в усьому і благодійний Отець милостивий до тих, що бояться Його, і дари Свої охоче і ласкаво роздає тим, хто приступає до Нього з чистими намірами. Тому не будемо мати сумніву, і душа наша нехай не падає у відчай щодо чудових і славних дарів Його, нехай буде далеко від нас сказане в Писанні, де воно говорить: «Нещасні двоєдушні, ті, що коливаються душею і що говорять: це ми чули в часи батьків наших, і ось ми постаріли, але нічого такого з нами не трапилось»[1]. Нерозумні! порівняєте себе з деревом, візьміть у приклад виноградну лозу: спершу вона втрачає лист, потім утворюється відросток, потім лист, потім цвіт і після цього незрілий, а на кінець стиглий виноград. Бачите, як у короткий час плід древа досягає зрілості. Незабаром воістину і раптово звершиться і воля Господа, за свідченням самого Писання, незабаром прийде і не завагається, і раптово прийде в храм Свій Господь і Святий, Якого ви очікуєте (Авак. 2:3; Мал. 3:1; Євр. 10:37).
[1] Цих слів немає у Священному Писанні. На думку Котельера та інших, вони запозичені з якогось апокрифічного твору. Але Воттон стверджує, що цей вислів склався у св. Климента зі слів свв. апостолів Якова (Як. 1:8) і Петра (2Пет. 3:3-4)
