Розділ 4
Багато зла відбулося від заздрості й у давні часи
Бо так написано: «Через деякий час Каїн приніс від плодів землі дар Господу, і Авель також приніс від первістків отари своєї і від лона їх. І зглянувся Господь на Авеля і на жертву його, а на Каїна і на жертву його не зглянувся. Каїн дуже засмутився, і поникло обличчя його. І сказав Господь Каїнові: чому ти засмутився? і від чого поникло обличчя твоє? якщо ти робиш добре, то чи не піднімаєш обличчя? а якщо не робиш доброго, то біля дверей гріх лежить; він тягне тебе до себе, але ти пануй над ним. І сказав Каїн Авелю, брату своєму: [підемо в поле]. І коли вони були в полі, повстав Каїн на Авеля, брата свого, й убив його» (Бут. 4:3-8).
Бачите, браття, ревнощі і заздрість зробили братовбивство. Через заздрість отець наш Яків утік від лиця Ісава, брата свого (Бут. 27:41). Заздрість була причиною, що Йосиф був гонимий на смерть і віддався рабству (Бут. 37). Заздрість примусила Мойсея втікати від лиця фараона, царя єгипетського, коли почув він від єдиноплемінника свого: «Хто поставив тебе начальником і суддею над нами? чи не думаєш убити мене, як убив єгиптянина?» (Вих. 2:14). За заздрість Аарон і Маріам жили поза станом (Чис. 12: 14,15). Заздрість Дафана й Авірона живими звела їх у пекло за те, що вони повстали проти Мойсея, служителя Божого (Чис. 16:33). Через заздрість Давид не тільки піддався ненависті іноплемінних, але був гнаний і від Саула, царя ізраїльського (1Сам. 18:8).
Розділ 5
Чимало бід відбулося від того ж і найближчим часом.
Мучеництво апостолів Петра і Павла
Але залишивши давні приклади, перейдемо до найближчих подвижників: візьмемо достойні приклади нашого покоління. Через ревнощі і заздрість найбільші і праведні стовпи Церкви були піддані гонінню й смерті. Уявімо перед нашими очима блаженних апостолів. Петро від беззаконної заздрості переніс не одне, не два, але багато страждань, і, таким чином перетерпівши мучеництво, відійшов у належне місце слави. Павло через заздрість одержав нагороду за терпіння: він був в узах сім разів[1], був гнаний, побитий камінням. Будучи проповідником на Сході і Заході, він здобув шляхетну славу за свою віру, тому що навчив увесь світ правді і доходив до кордону Заходу[2], і мученицьки засвідчив істину перед правителями. Так він переселився від світу і перейшов у місце святе, ставши найбільшим прикладом терпіння.
Розділ 6
Продовження. Багато інших мучеників
До цих мужів, що свято проводили життя, приєдналось багато обраних, які через заздрість перетерпіли багато наруги і мук і залишили між нами прекрасний приклад. Заздрістю були гнані жінки Данаїда і Дірка. Перетерпівши тяжкі і жахливі муки, вони пройшли твердим шляхом віри і, будучи немічні тілом, одержали славну нагороду. Заздрість відлучала дружин від чоловіків і спотворювала слова праотця нашого Адама: «Ось, це кістка від кісток моїх і плоть від плоті моєї» (Бут. 2:23). Заздрість і розбрат знищили великі міста і зовсім винищили великі народи.
Розділ 7
Заклик до покаяння
Це, возлюблені, пишемо ми не тільки для того, щоб вас настановити, але і для власного нагадування, тому що ми знаходимося на тому ж поприщі і той самий подвиг належить нам. Тому залишмо пусті і марні турботи і звернімося до славного і достошанованого правила святого звання нашого. Будемо дивитися на те, що добре, що угодне і приємне Сотворителю нашому. Звернемо увагу на кров Христа, і побачимо, як дорогоцінна перед Богом Його кров, що була пролита для нашого спасіння і всьому світові принесла благодать покаяння. Згадаймо всі покоління людей, і довідаємося, що Господь у кожному поколінні милостиво приймав покаяння тих, що бажали навернутися до Нього. Ной проповідував покаяння, і ті, що послухали його, спаслися (Бут. 7; див. 1Пет. 3:20; 2Пет. 2:5). Іона сповістив ніневитянам про загибель, але вони, покаявшись у своїх гріхах, умилостивили Бога своїми молитвами й одержали спасіння, хоча були далекі від Бога (Іона 3).
Розділ 8
Продовження
Служителі благодаті Божої за натхненням Святого Духа говорили про покаяння; і Сам Владика всього говорив про покаяння з клятвою: «Живу Я, – говорить Господь Бог: не хочу смерти грішника, але щоб грішник навернувся від путі свого і живий був» (Єзек. 33:11); і додав ще таку прекрасну думку: «Доме Ізраїлів, …покайтеся і наверніться від усіх злочинів ваших» (Єзек. 18:30). «Скажи синам народу твого (Єзек. 33:12): Обмийтеся, очистіться; віддаліть злі діяння ваші від очей Моїх; перестаньте чинити зло; навчіться чинити добро, шукайте правди, рятуйте пригнобленого, захищайте сироту, заступайтеся за вдову. Тоді прийдіть – і розсудимо, – говорить Господь. Якщо будуть гріхи ваші, як багряне, – як сніг убілю; якщо будуть червоні, як пурпур, – як вовну убілю. Якщо захочете і послухаєтеся, то будете споживати блага землі; якщо ж зречетеся і будете чинити опір, то меч пожере вас: бо вуста Господні говорять» (Іс. 1:16-20). Тому Він усіх Своїх улюблених хоче зробити учасниками покаяння, і утвердив це всемогутньою Своєю волею!
[1] Про семиразове ув’язнення св. aп. Павла немає свідчення в книзі Діянь святих апостолів. Ймовірно, св. Климент говорить про це як сучасник, очевидець або за достовірним переданням.
[2] Розуміють Італію і, зокрема, Рим як кордон між заходом і сходом.
