На самому початку минулого століття, 1-го січня 1900-го року в маленькому містечку Яоцу, що в префектурі Гіфу, у сім’ї лікаря Есімідзу Сугіхара народився син, якого назвали Тіуне. Тіуне був другим сином серед шістьох дітей Есімідзу і Яцу Сугіхара. Окрім нього в сім’ї було ще четверо хлопчиків і наймолодша дівчинка.
У 1912 році Тіуне на відмінно закінчує початкову школу в рідному Яоцу. І вступає до середньої школи Даіго Тюгаку в Нагої, яку також закінчує на відмінно.
Батько Тіуне наполягає, щоб син продовжив його справу і став лікарем. Тому хлопчика відправляють на вступні іспити в медичний коледж. Іспити Тіуне завалює з блиском, здавши чистий аркуш паперу, підписаний власним ім’ям. Він не збирається ставати медиком. Його цікавить література і в першу чергу – іноземна література. Він хоче займатися іноземними мовами і вивчати культуру європейських країн.
У гніві батько позбавляє Тіуне всякої матеріальної підтримки і юнакові доводиться розраховувати лише на власні сили.
У 1918 році Тіуне вступає до Університету Васеда в Токіо на відділення англійської літератури. Щоб платити за навчання йому доводиться працювати вечорами, але грошей все одно катастрофічно бракує. І через півтора роки Тіуне вимушений залишити університет: заплатити за наступний рік навчання просто нічим.
І тут на очі Тіуне потрапляє оголошення Міністерства закордонних справ Японії, що запрошує молодих, амбітних і талановитих спробувати себе на дипломатичній службі. Тіуне легко проходить відбірковий іспит і в складі учбової групи при посольстві Японії відбуває в Китай, у місто Харбін, яке в той час було центром російської еміграції.
У Харбіні Сугіхара вивчає німецьку і російську мови і, судячи з усього, активно спілкується з російськомовним населенням Харбіну. Спілкування виявилося настільки цікавим для Сугіхари, що в 1924 році він перейшов у православ’я і трохи пізніше одружився на уродженці Білорусії Клавдії Семенівні Аполлоновій. Їх спільний шлюб тривав 11 років. У 1935 році вони розлучилися. Можливо, причиною розлучення була відсутність дітей. Чи небажання дружини їхати з чоловіком в Японію.
У 1932 році Сугіхара вже вважається експертом у відносинах з Радянською Росією і бере участь у перемовинах з радянською владою про придбання Китайсько-східної залізниці. У 1934 році важкі перемовини завершилися договором про продаж. Стверджується, що саме зусиллями Сугіхари японському уряду вдалося виграти на цій угоді більше мільйона доларів (за цінами того часу!).
У 1935 році Сугіхара на знак протесту проти дій японської армії відносно мирного населення Китаю подає у відставку зі своєї посади в японському посольстві в Харбіні і повертається в Японію.
8 квітня 1936 року відбулося одруження Тіуне Сугіхара і Юкіко Кікуті, яка була молодше його на 14 років.
І в 1937 році, разом з молодою дружиною і первістком Хірокі, Сугіхара вирушає у Фінляндію, працювати перекладачем в японському посольстві в Хельсінкі.
У квітні 1939 року Сугіхара отримує призначення на роботу в японському консульстві в литовському Каунасі, який тоді був столицею Литви. В обов’язки Сугіхари входило докладати до Міністерства закордонних справ Японії обстановку в Європі і дії Німеччини і Радянського Союзу. Він був першим японським дипломатом у Литві.
До 1939 року в Сугіхари було вже троє синів: Хірокі, Тіакі і Харукі. Разом з ними в Каунасі жила і сестра дружини (на фото стоїть у центрі за канапою).
Інші співробітники консульства були з місцевих жителів, литовці і росіяни.
У той час в Європі назрівала війна.
